- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

субота, 3 травня 2014 р.

Місцеве самоврядування: Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії

Територіальна організація системи державного управління сучасної Великобританії в найзагальнішому вигляді визначається розподілом країни на кілька складових частин: Англію, Шотландію, Уельс, Північну Ірландію і ряд дрібних островів (Норманські острови, Мен, Арран та ін), а також «заморські» володіння (Гібралтар, Фолклендські острови, острів Святої Олени).


Англією управляють загальнодержавні органи. Після прийняття в 1998 році британським парламентом Акта про Шотландію, в Шотландії з'являється власний парламент і уряд (виконавча рада). Шотландський парламент складається з 129 членів, що обираються на чотири роки за змішаною виборчою системою (73 - за мажоритарною виборчою системою, 56 - за пропорційною). Парламент володіє законодавчими повноваженнями з питань економічного розвитку, податків, житлового, сільського та лісового господарства, рибальства, навколишнього середовища, охорони здоров'я, освіти і соціального забезпечення. У 1998 році британський парламент також прийняв Акт «Про управління Уельсом», відповідно до якого була заснована Національна асамблея Уельсу, що складається з 60 депутатів (40 депутатів обираються за мажоритарною виборчою системою, 20 - за пропорційною). Національна асамблея Уельсу не наділена законодавчими повноваженнями і має лише право розширювального тлумачення і конкретизації законів, прийнятих британським парламентом, виходячи з особливостей регіонального розвитку Уельсу з питань охорони здоров'я, житлового будівництва, освіти, культури і спорту.


 Виконавчу владу в Уельсі здійснює кабінет, члени якого іменуються секретарями Асамблеї. Північна Ірландія також володіє власним представницьким органом (Стормунт), що складається з 108 депутатів і власним урядом (виконавчою радою). При цьому зберігаються істотні прерогативи центральних органів влади, які мають право призупиняти діяльність органів влади Північної Ірландії та встановлювати пряме управління даним регіоном.


Вся територія Великобританії розділена на графства, унітарні освіти і округу. Англія складається з 34 графств, 47 унітарних утворень і Великого Лондона (створений в 1965 році як окреме адміністративне утворення). Графства поділяються на округи (238), які в свою чергу діляться на парафії. Деякі округи іменуються містами (boroughs), що можна розглядати як данину історичного минулого. Після реформи місцевого самоврядування в 1996 році вся територія Уельсу ділиться на 22 унітарні освіти, які називаються графствами або міськими графствами і управляються унітарними радами. Шотландія підрозділяється на 32 унітарних освіти, в рамках яких функціонують унітарні ради. Північна Ірландія поділена на 6 адміністративних районів, розділених у свою чергу на 26 округів, ради яких володіють досить обмеженим набором повноважень.


Низовими осередками місцевого самоврядування в сільській місцевості є парафії. В Уельсі і Шотландії вони називаються громадами, причому в Шотландії громади не розглядаються як самостійний рівень управління. В даний час в Англії функціонують 10376 парафій, в Уельсі і Шотландії - 867 і 1200 громад відповідно.


У Великобританії місцева влада представлена ​​органами місцевого самоврядування, до яких відносяться ради, що обираються населенням шляхом прямого голосування строком на чотири роки (у Шотландії - на три роки). Закон про місцеве самоврядування 2000 року встановив, що ради можуть : 1) оновлюватися повністю кожні чотири роки; 2) оновлюватися наполовину кожні два роки; 3) оновлюватися на 1/3 щороку (за винятком кожного третього року відповідного чотирирічного циклу). Вибір того чи іншого варіанту конкретною радою повинен бути затверджений відповідним міністром, відповідальним за питання місцевого самоврядування.


Члени місцевих рад здійснюють свою діяльність на безоплатній основі і в поєднанні з основною професійною діяльністю. При цьому вони мають право на звільнення від роботи на певний термін при виконанні своїх депутатських обов'язків. Роботодавець зобов'язаний не тільки надавати раднику таку можливість, але й оплачувати цей час по середній ставці заробітної плати. Рада обирає з числа радників голову і формує комітети, до складу яких можуть входити поряд з радниками і інші особи. Основна форма роботи ради - сесія, на якій розглядаються найбільш важливі питання місцевого самоврядування.


Закон про місцеве самоврядування 2000 року встановлює три основні моделі організації місцевої виконавчої влади. Модель «мер і виконавчий кабінет» передбачає прямі вибори мера, який керує виконавчою владою і призначає двох або більше своїх помічників, які утворюють так званий кабінет. Модель «лідер - кабінет» передбачає обрання глави виконавчої влади («лідер») зі складу ради, тоді як помічників («кабінет») може призначити або лідер, або рада. Модель «мер і керівник від ради» обрані населенням мер ділить повноваження виконавчої влади з керуючим, якого наймає рада з числа професійних менеджерів. При цьому за погодженням з міністром, відповідальним за питання місцевого самоврядування, можливі й інші варіанти організації виконавчої влади на місцях, наприклад, зберегти традиційну модель.


Повноваження органів місцевого рівня управління у Великобританії регулюються як загальнонормативними актами, так і приватними парламентськими актами. Загальнонормативні акти поділяються на дві основні групи, - до першої групи належать акти, присвячені виключно питанням місцевого управління, до другої групи належать акти про управління різними галузями державної діяльності, що мають лише часткове відношення до питань місцевого управління і встановлюють окремі повноваження місцевої влади. Приватні парламентські акти адресуються конкретним муніципалітетам і зазвичай приймаються з ініціативи зацікавленого місцевого органу влади. Крім того, повноваження місцевих органів влади у Великобританії можуть регулюватися так званими адаптивними законами, які вводяться в дію відносно тих або інших муніципалітетів не автоматично, а лише на прохання їх рад, шляхом прийняття відповідної резолюції. Компетенції місцевого управління можуть коригуватися актами уряду, міністерств і департаментів, що видаються в рамках делегованого законодавства, у формі різних наказів, інструкцій і правил.


До найбільш важливих повноважень місцевих органів влади відносяться такі питання, як підтримка громадського порядку та безпеки, організація дошкільної та шкільної освіти (включаючи зміст шкільних будівель, дитячих садів, спеціалізованих установ для дітей - інвалідів), територіальне планування, управління землекористуванням, протипожежна охорона, водопостачання, каналізація, скидання стічних вод, утилізація комунальних відходів, контроль за забрудненням навколишнього середовища, охорона здоров'я, експлуатація санітарних установ, забезпечення населення електрикою, газом і теплом, освітлення та прибирання вулиць, регулювання вуличного руху, утримання доріг, комунальних кладовищ, організація ритуальних послуг, розвиток торгівлі і ринків і т.д. Законодавство визначає компетенцію органів місцевого самоврядування кожного рівня адміністративно - територіального поділу. Поради графств займаються питаннями транспортного розвитку, дорожнього руху, охорони порядку (поліція), освіти, соціального обслуговування та пожежної безпеки. Ради округів займаються охороною здоров'я, місцевим плануванням, житловим будівництвом. Ради парафій або загальні збори виборців (у тих парафіях, де населення налічує менше 150 виборців, ради створюватися не можуть) вирішують всі ті питання, які не входять до компетенції вищих органів. Відповідальність за стан справ у галузі освіти, охорони здоров'я та охорони порядку ділиться між центральними та місцевими органами влади.



Переклад та редагування: Сергій Філіпенко


Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ