УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року

(Витяг)

Розділ XI МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіаль­ної фомади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільсь­ку громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно ви­рішувати питання місцевого значення в межах Конституції і зако­нів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування B^ivtjc-тах Києві та Севастополі визначаються окремими законами Ук­раїни.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною гро­мадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спі­льні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціати­вою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської ради вхо­дять депутати, які обираються жителями села, селища, міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом та­ємного голосування строком на чотири роки.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають стро­ком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засі­даннях.

Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні пов­новаження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визнача­ються законом.

Голова районної та голова обласної ради обираються відпові­дною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бю­джетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спі­льного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місце­вого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самовряду­вання. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються дер­жавою.

Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста без­посередньо або через утворені ними органи місцевого самовряду­вання управляють майном, що є в комунальній власності; затвер­джують програми соціально-економічного та культурного розви­тку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контро­люють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори від­повідно до закону; забезпечують проведення місцевих референ­думів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компе­тенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися зако­ном окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фі­нансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого само­врядування відповідні об'єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах пов­новажень, визначених законом, приймають рішення, які є обо­в'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх не­відповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 145. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 146. Інші питання організації місцевого самовряду­вання, формування, діяльності та відповідальності органів місце­вого самоврядування визначаються законом.