- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

четвер, 5 лютого 2015 р.

ПРО НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЛІДАРИЗМ та його втілення в проекті Народної Конституції України

Ернст Заграва в передмові до своєї роботи «Перспективи держави добробуту на прикладі Канади» говорить про солідаризм, його витоки і принципи наступне.
Цитата: «Українська політична думка протягом 20-го століття шукала альтернативи як більшовицькому комунізму, так і “справжньому” капіталізму. Тому самому капіталізму, від якого намагалися втікти не лише більшовики, але й лідери української революції – керівники Центральної Ради та Директорії.

Зрештою, офіційною ідеологією українських націоналістів (ОУН) став солідаризм. Його розвивали в своїх роботах теоретики українського націоналістичного руху М. Сціборський (псевдо – Рокош) та О. Бойдуник (псевдо – Боярський). Пізніше – Володимир-Юрій Данилів.
Українськім діячам не вдалося втілити свої ідеї у життя, але, як не дивно, світ, тим часом, прямував своєю дорогою і вибудував щось, що зветься ладом Держави Добробуту; і лад цей великою мірою нагадує їхні креслення.
Солідаризм шукає можливості гармонійного поєднання справедливості, демократії та прагматичної доцільності.
З одного боку підприємці та працівники всаджуються за стіл переговорів для спільного вирішення справедливої платні по всій певній галузі під арбітражем і гарантіями держави.
З іншого боку, держава шляхом перерозподілу прибутків перенапрявляє частину благ від тих, хто має, тим, хто не має.
Крім того, вона ж, шляхом певного втручання намагається вирівняти можливості сильних і слабких.
(безпроцентні позики бідним, безкоштовне навчання, примусове обмеження монополізму, обкладання прогресивним податком великих корпорацій та сприяння дрібному бізнесу, підтримка безкоштовної чи субсидованої охорони здоров'я, що надає бідним таки самі послуги як і багатим, регламентація найменшої платні, довжини робочого дня та тижня, довжини відпусток та таке інше, субсидіювання історично відсталих районів тощо).
Доцільність проводиться у життя шляхом пристосування до глобалізаційних процесів через організоване державою підвищення загальної конкурентоздатності вітчизняної економіки на світовій арені. Це досягається через державне субсидіювання перспективних галузей та окремих підприємств, через державну підтримку науки (особливо фундаментальної), та започаткуванням державою підприємств в галузях, що через свою капіталомісткість є не під силу приватному бізнесу, або з якоїсь причини не користуються його достатньою увагою, але є важливими для економіки.
Такі країни визнають права індивіда, але намагаються збалансувати їх з правами колективів.» (кінець цитати).
Наш Український національний солідаризм відрізняється від абстрактного солідаризму тим, що:
 – враховує сучасне становище нашого суспільства (стан економіки; офіційні конституційні засади держави та відхилення в їх дотриманні; менталітет, психологію українця та його очікування від держави; стан освіти, культури та їх спрямування, а також інше);
 – спрямований на відродження кращих національних традицій;
 – охоплює всі сфери буття народу і спрямовує їх на створення умов для реалізації економічної складової солідаризму.
Держава національного солідаризму може бути реалізована лише за дотримання наступних умов:
 – земля, надра, водні ресурси, повітряний простір над територією країни  належать всьому народу;
 – природні монополії (енергетика, залізничний транспорт), деякі стратегічні підприємства належать виключно державі;
 – для ефективного регулювання ринку та запобігання монополізму держава створює свої підприємства у всіх галузях економіки;
 – держава є незалежним арбітром у переговорах професійних спілок і об’єднань роботодавців при укладенні договору про тарифи, трудові і соціальні гарантії найманих працівників, а також виступає гарантом його дотримання сторонами.
Опираючись на власну економічну потугу, держава забезпечує свою незалежність від приватного капіталу і стає справді народною державою – строгою в дотриманні її людяних законів усіма, і доброю в піклуванні про свободу кожного громадянина.
Правові основи держави національного солідаризму закладені в першому розділі проекту  Народної Конституції України і системно та послідовно втілюються у всіх наступних її розділах.
Розділ 1. Національна ідея
Константа 1.1. В основу національної ідеї покладається будівництво національної держави, основними завданнями якої є:
забезпечення умов вільного життя і рівних можливостей всебічного розвитку кожного її громадянина в міру його дарувань і власної наполегливості в здійсненні своїх прагнень;
– гармонізація економічних, соціальних і національних відносин в державі;
– захист території держави, своїх громадян та традиційного укладу життя українського народу від зовнішніх посягань.
Константа 1.4. Держава Україна будується на принципах національного солідаризму, гуманізму, єдності людини і природи, усвідомлення відповідальності людства за долю всієї планети.
1.4.1. Принцип національного солідаризму – кожен громадянин України, здійснюючи вільну діяльність в будь-якій сфері життя, забезпечуючи власні інтереси, сприяє позитивному розвиткові всього суспільства, і навпаки – діяльність суспільства (в особі держави), сприяє забезпеченню власних інтересів кожного громадянина і всебічного його розвитку.
1.4.2. Принцип гуманізму захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і реалізацію своїх здібностей.
1.4.3. Принцип єдності людини і природи:
 – усвідомлення того, що природа не є меншовартосний об’єкт експлуатації, а має рівні з людиною права на буття;
 – усвідомлення того, що бездумна діяльність людини в природі обертається руйнівними наслідками.
Константа 1.5. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
.Ми цього прагнемо, і ми це зробимо

Володимир Степаненко, !                      9.06.2012р


ТЕМАТИЧНА СТОРІНКА: ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ