- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 20 квітня 2016 р.

Рада Європи про транскордонне співробітництво між територіальними громадами щодо міжтериторіального співробітництва (документ)

Протокол №2 до Європейської  Рамкової конвенції про транскордонне  співробітництво між  територіальними   громадами або органами місцевої влади щодо міжтериторіального співробітництва.


Преамбула

Країни члени Ради Європи, які підписали цей протокол № 2 до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співпрацю між територіальними громадами та органами влади,

Враховуючи підписаний 9 листопада 1995р Додатковий протокол до Рамкової конвенції щодо питань правових наслідків прийняття актів у рамках транскордонного співробітництва та правового статусу будь яких співпрацюючих організацій, які створені відповідно до угод про транскордонну співпрацю;

Вважаючи, що територіальні громади або органи місцевої влади для ефективного виконання своїх функцій в усе більшій мірі співпрацюють не тільки з відповідними владами сусідніх країн (транскордонне співробітництво), але й також з органами місцевої влади інших не сусідніх  країн, з якими мають спільні інтереси  (міжтериторіальне співробітництво)  та налагоджують таку співпрацю не тільки у рамках органів місцевої влади та територіальних громад, залучених до транскордонної співпраці, але також й на двосторонньому рівні;

Враховуючи  положення Віденської Декларації 1993р. глав держав та урядів країн-членів, яка визнала роль Ради Європи у створенні терпимої та процвітаючої Європи шляхом транскордонної співпраці територіальних громад та органів місцевої влади.
Відзначаючи, що у сфері міжтериторіальної співпраці не існує інструменту, який можно було б порівняти з Рамковою конвенцією;

Прагнучи надати міжтериторіальній співпраці міжнародну правову основу,

Домовились про наступні положення:

Стаття 1


Для цілей цього Протоколу термін «міжтериторіальне співробітництво» означатиме будь які спільні дії, які робляться з метою встановлення відносин між територіальними громадами, або органами місцевої влади двох або більше сторін, інші, ніж відносини транскордонного співробітництва між органами місцевої влади сусідніх країн, включаючи укладення угод про співробітництво між територіальними громадами, або органами місцевої влади інших країн.

Стаття 2


1.      Кожна країна - сторона договору в рамках її юрисдикції визнаватиме і поважатиме права територіальних громад та органів місцевої влади, щодо яких містяться посилання у Ст.1 та 2 Рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами та органами місцевої влади (надалі - Рамкова конвенція), залучатись до сфер діяльності, які передбачають укладені угоди щодо міжтериторіального співробітництва у відповідних сферах, згідно з передбаченою їх статутами процедурою, у відповідності до національного законодавства та в тій мірі в якій ці угоди відповідають міжнародним зобов’язанням сторони договору.

2.      Угода про міжтериторіальне співробітництво поширюватиметься в питаннях сфер компетенції тільки на ті територіальні громади або органи місцевої влади, які підписали цю угоду.

Стаття 3


Сторони цього Протоколу застосовуватимуть до питання міжтериторіального співробітництва Рамкову конвенцію на основі принципу «mutatis mutandis» .

Стаття 4


Сторони цього Протоколу, які також є сторонами Додаткового протоколу до рамкової конвенції (надалі - Додатковий протокол) застосовуватимуть до питання міжтериторіального співробітництва цей Протокол на основі принципу «mutatis mutandis». 

Стаття 5


Для цілей цього Протоколу «mutatis mutandis» означає, що в Рамковій конвенції та Додатковому протоколі, термін «транскордонне співробітництво» читатиметься як «міжтериторіальне співробітництво», а статті Рамкової конвенції та Додаткового протоколу застосовуватимуться доти, доки існуючим Протоколом не буде визначено інше.

Стаття 6


1.      При підписанні цього Протоколу або при передачі на зберігання інструменту ратифікації, прийняття або ухвалення, кожна сторона - учасник Рамкової конвенції та Додаткового протоколу оголосить, чи визнаватиме вона, у відповідності до Ст. 4 цього Протоколу, положення статей 4 та 5 Додаткового протоколу, або положення тільки однієї з цих статей.

2.      Таке оголошення може бути змінено у будь який час пізніше шляхом надсилання повідомлення на адресу Генерального Секретаря Ради Європи.

Стаття 7


До положень цього Протоколу застереження не дозволяються.

Стаття 8


1.      Цей Протокол буде відкритим для підписання країнами, які підписали  Рамкову конвенцію та можуть висловити свою згоду щодо обовязковості для них його положень шляхом:
а)      підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття або ухвалення
або
б)      підписання за умови ратифікації, прийняття або ухвалення, з наступною ратифікацією, прийняттям або ухваленням.    

2.      Країна-член Ради Європи не може підписувати цей протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття або ухвалення або здавати на зберігання інструмент ратифікації, прийняття або ухвалення, якщо вона вже раніше не здала на зберігання або одночасно не здає на зберігання інструмент ратифікації, прийняття або ухвалення Рамкової конвенції.

3. Інструменти ратифікації, прийняття або ухвалення здаються на зберігання Генеральному Секретарю Ради Європи.

Стаття 9


1.      Цей Протокол набуде чинності через 3 місяці після дати оголошення 4-ма країнами-членами Ради Європи згоди щодо обовязковості для них цього Протоколу у відповідності до Ст. 8.

2.      У відношенні інших країн-членів, які пізніше оголосять свою згоду на приєднання до Протоколу, він набуде чинності через 3 місяці після дати його підписання чи подання на збереження інструмента ратифікації, прийняття або ухвалення.

Стаття 10


1.      Після набуття чинності цим протоколом, будь які країни, що приєдналися до Рамкової конвенції, можуть приєднатися також і до цього Протоколу.

2.      Приєднання здійснюватиметься шляхом подання на збереження Генеральному Секретарю Ради Європи інструмента про приєднання, який набуде чинності через 3 місяці після дати його подання.

Стаття 11


1.      Будь яка країна, що підписала Протокол, у будь який час може денонсувати цей Протокол шляхом надсилання повідомлення на адресу Генерального Секретаря Ради Європи.

2.      Така денонсація набуває чинності через 6 місяців після дати отримання Генеральним Секретарем Ради Європи такого повідомлення.

Стаття 12


Генеральний Секретар Ради Європи повідомлятиме країнам-членам Ради Європи та іншим країнам, які приєдналися до цього Протоколу про:

а)      будь які заяви країн, що підписали Протокол, зроблені у відповідності до Ст. 6;
б)  будь який випадок підписання цього Протоколу;
в)      подання на зберігання будь якого інструмента ратифікації, прийняття або ухвалення чи приєднання;
г)       будь яку дату набуття чинності цим протоколом у відповідності з Ст. 9 та 10;
д)      будь які інші заходи, повідомлення чи інформацію стосовно цього Протоколу.


Ми, хто підписали цей протокол, за наявності відповідним чином оформлених повноважень, засвідчуємо.


Вчинено у____________, у___________, місяця _____________року, англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є рівно автентичними та зробленими в одному екземплярі, який буде переданий на зберігання до архіву Ради Європи. Генеральний Секретар Ради Європи надішле завірену копію до кожної країни-члена Ради Європи та будь якої іншої країни, запрошеної приєднатися до цього Протоколу.  

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ