- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

понеділок, 25 квітня 2016 р.

Поняття про територіальну громаду та її роль

Носієм місцевого самоврядування є колектив людей, об'єднаний за територіальною ознакою, тобто територіальний колектив (територіальна громада).


Донедавна таке поняття, як територіальний колектив, не досліджувалося в жодній із суспільствознавчих наук. Наука радянського будівництва розглядала систему рад як єдність органів державної влади, відносячи до них місцеві Ради народних депутатів. Радянська держава розглядалася як універсальна форма політичного об'єднання громадян у особі Рад, що нібито забезпечували реальну участь громадян у державному управлінні як у центрі, так і на місцях. У цій системі територіальний колектив як суб'єкт самоврядування виявився зайвим і недоречним.
Разом з тим у західній правовій і соціологічний доктрині приділялася серйозна увага дослідженню місцевих співтовариств. Це пояснювалося, насамперед, функціонуванням у капіталістичних державах системи місцевого самоврядування і зростанням ролі локальної демократії в європейських інтеграційних процесах.
У кожній країні є значні особливості в організації територіальних колективів. Територіальні колективи мають різні назви. В Італії, Бельгії, Швеції - це комуна, в Німеччині - община, у Франції - комуна, департамент, регіон, у Польщі - гміна.
Уже в 1955 р., вивчивши 94 визначення територіальних співтовариств, Дж. Міллер дійшов висновку, що, незважаючи на наявні розбіжності, їх об'єднують такі важливі ознаки: соціальна взаємодія, територія і загальний зв'язок.
Через чотири роки інший дослідник - К. Іонассен - виявив у різних визначеннях місцевих співтовариств такі спільні елементи:
o населення;
o територіальна база;
o взаємозалежність спеціалізованих частин співтовариства і поділ праці в ньому;
o спільна культура і соціальна система, що інтегрують діяльність його членів;
o усвідомлення жителями єдності і належності до співтовариства;
o можливість діяти на корпоративній основі для вирішення місцевих проблем.
В Україні вперше в офіційних документах термін територіальний колектив використано в Конституційному договорі між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України", укладеного 8 червня 1995 р. Стаття 47 договору визначено, що місцеве самоврядування - "це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів України". Там же зазначалося, що "первинними суб'єктами місцевого самоврядування є територіальні колективи громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, містах".
У Конституції України, прийнятій у 1996 р. територіальний колектив названо територіальною громадою.
Значний відрізок часу громадське самоврядування здійснювалося на основі звичаєвого права. Нинішня територіальна громада в Україні не є аналогом її історичного прообразу. Є одиниця, що створюється державою. На відміну від простої територіальної одиниці, поселення, населення якого має статус територіальної громади, наділяється певними правами. Насамперед, це право на самоврядування.
Законодавством України закріплені такі основні ознаки територіального колективу:
1. Територіальна - спільне проживання осіб, які входять у громаду на певній території;
2. Інтегративна - територіальна громада виникає на основі об'єднання всіх жителів, які мешкають на певній території незалежно від того, чи є вони громадянами даної держави, тобто членами територіальної громади можуть бути громадяни даної держави, а також іноземні громадяни, особи без громадянства, котрі постійно мешкають на певній території. Можливе включення до територіальної громади біженців і переміщених осіб (ст. 1 ЗУ від 21.05.1997 р.);
3. Інтелектуальна - в основі формування територіальної громади лежать спільні інтереси жителів, які мають специфічний характер системних індивідуально-територіальних зв'язків;
4. Майнова - територіальна громада є суб'єктом права комунальної власності. їй належить рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності відповідних територіальних громад - ч.1 ст. 142 Конституції України);
5. Фіскальна - члени територіальної громади є платниками місцевих податків і зборів (ст. 67 Конституції України; ст. 4, 6, 15 ЗУ "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р.).
Становить практичний інтерес визначення ролі територіальної громади в реалізації так званих муніципальних прав особистості. Такі права виникають тільки у суб'єкта, який є членом територіального колективу, і реалізуються тільки в сфері місцевого самоврядування.
Муніципальні права особистості базуються на "тріаді інтересів", які виникають у сфері місцевого самоврядування:
o інтереси території;
o інтереси територіальної громади;
o інтереси конкретної особи.


Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ