- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 22 травня 2015 р.

Принципи, система і гарантії місцевого самоврядування

Система місцевого самоврядування в кожній країні залежить від специфіки політичного ладу, форми правління, історичних, полі­тичних факторів та інших чинників.

 Але, незважаючи на різнома­ніття реалізаційних форм, обов'язковими елементами місцевого самоврядування є:
• гарантоване державою право на місцеве самоврядування;
• реальна здатність громад вирішувати самостійно і під свою відповідальність питання, що відносять до компетенції місцевого самоврядування.
Ці положення знайшли своє відображення в Конституції Украї­ни та в Законі України «Про місцеве самоврядування», де, зокрема зазначається, що місцеве самоврядування — це гарантоване держа­вою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого само­врядування вирішувати питання місцевого самоврядування в межах Конституції і законів України. (ч. 1, ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону).
Місцеве самоврядування як один з основоположних принципів конституційного ладу України, в свою чергу має власну систему принципів.
• Принцип правової автономії — органи місцевого самовряду­вання мають власні повноваження, визначені Конституцією Украї­ни і галузевим законодавством.
• Принцип організаційної автономії — територіальні громади і їх органи не є елементами державного апарату. Тому вони можуть самостійно визначати свою структуру; нагляд за їх діяльністю мо­жливий лише задля забезпечення законності і конституційних принципів місцевого самоврядування.
• Принцип матеріально-фінансової автономії — територіа­льні громади і утворені ними органи місцевого самоврядування мають майнові права на об'єкти комунальної власності, а також власні фінансові ресурси, достатні для здійснення власних повно­важень.
За базову модель в Україні від початку була взята континента­льна модель формування місцевої влади. Про­те, процес формування системи місцевого самоврядування був складним і неоднозначним.
Слід чітко усвідомлювати таке: зміна адміністративно- територіального устрою, зміна конфігурації органів місцевого са­моврядування неодмінно призведе до зміни функцій і компетенції місцевих органів влади в сфері фінансів і власності. Саме цей факт є причиною жорсткого неприйняття реформи одними суб'єктами державного управління і наполегливим прагненням інших втілити її. В рамках цього протистояння відбувається зокрема дискусія про посаду обласного голови, доцільності інституту місцевих держав­них адміністрацій на районному рівні, системи місцевого самовря­дування в містах Київ і Севастополь тощо.
Ратифікація Європейської Хартії місцевого самоврядування Україною свідчить про наміри України формувати місцеве само­врядування за європейськими принципами.
Культурне різноманіття країн Європи і різний рівень економіч­ного розвитку не дозволяє встановлювати загальні кількісні пара­метри для тих чи інших чинників розвитку муніципалітетів, тому основними політичними документами, на основі яких приймаються рішення, є хартії, в яких зафіксовані принципи політики в тій чи іншій галузі. До цих документів окрім Європейської Хартії місце­вого самоврядування відносяться:
> Європейська декларація прав міст (1992 р.)
^ Хартія «Міста Європи на шляху до сталого розвитку» (Ольборгская хартія, 1994 р.)


http://b-ko.com/book_25_glava_45_3.4._Принципи,_сис.html

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ