Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве
самоврядування.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція
України має найвищу юридичну силу.
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які
знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального
шельфу, є об’єктами права власності Українського народу.
Стаття 140. Місцеве
самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України.
Стаття 141. Територіальні громади
на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування обирають сільського, селищного та міського голову, який очолює
виконавчий орган ради та головує на її засіданнях .
Стаття 142. Матеріальною і
фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні
ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів
у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в
управлінні районних і обласних рад.
Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в
комунальній власності.
Закон
України „Про місцеве самоврядування в Україні”
від 21.05. (травня) 1997 № 280/97-ВР
Відповідно до статті 2., п.2., цього
Закону, місцеве самоврядування здійснюється Територіальними громадами.
Згідно статті 5., система місцевого самоврядування
включає:
Відповідно до статті 6., первинним
суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень
є Територіальна громада села, селища, міста. У містах з районним поділом
територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.
Відповідно статті 10., Ради
- представницькі органи місцевого самоврядування. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого
самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та
здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого
самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 11., виконавчими органами
сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх
виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі
органи.
Відповідно до статті 16.,
всі органи місцевого самоврядування є юридичними особами.
Матеріальною
і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно,
доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у
комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у
містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в
управлінні районних і обласних рад.
Рішення про наділення міських рад правами
щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності
територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах
відповідних районних у містах громад.
Стаття 19., цього закону,
передбачає, що Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в
центральному органі виконавчої влади.
Згідно із статтею 21., обмеження
прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та
законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного
стану.
Відповідно до статті 24., цього
закону, Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами
України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.
Цивільний кодекс України від 16.01. (січня) 2003 № 435-IV (ЦКУ) регулює особисті
немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Стаття 4., цього документу говорить, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним
актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Відповідно до статті 318., суб'єктами права власності в Україні
є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні
громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Більше того, усі
суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним (ст..321). Ніхто не може
бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 324. Право власності Українського народу
1. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші
природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси
її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами
права власності Українського народу.
2.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади
та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією
України.
3.
Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності
Українського народу відповідно до закону.
Стаття 327. визначає, що у комунальній
власності є майно, яке належить територіальній громаді (юридичній особі). Управління
майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені
нею органи місцевого самоврядування.
Отже,
вищезазначене в чергове підтверджує, що за
відсутності ТЕРИТОРІАЛЬНИХ
ГРОМАД (юридичних
осіб) всі органи місцевого
самоврядування, є нелегітимними.
Відповідно статті 26.
Кримінального кодексу України, співучастю
у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні
умисного злочину.
Стаття
27. (ККУ) чітко визначає види
співучасників злочину та зазначає, що поряд із виконавцем, є організатор,
підбурювач та пособник. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням
засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками.
МІЙ ШАНОВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
НАРОДЕ, ПОДУМАЙ, ЧИ ПРОСТЯТЬ ТВОЮ СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ ПРИЙДЕШНІ ПОКОЛІННЯ. ЧИ
БУТИ ЇМ РАБАМИ ПОТІМ - ВИРІШУВАТИ ТОБІ СЬОГОДНІ!
ТЕМАТИЧНИЙ САЙТ:
Немає коментарів:
Дописати коментар