- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

неділя, 23 березня 2014 р.

Місцеве самоврядування: Китайська Народна Республіка

Органи місцевого управління - народні уряди - формуються зборами народних представників (ЗНП) у всіх одиницях адміністративного поділу КНР, якими є провінції, автономні райони (області), міста центрального підпорядкування, автономні округи, повіти, автономні повіти, міста, міські райони, волості, національні волості та селища.


У районах національної автономії - автономних областях, автономних округах, автономних повітах - вони називаються органами самоврядування. Крім того, місцеві адміністративні органи існують в "проміжних" територіальних одиницях, не передбачених Конституцією, але зафіксованих у законі, що регулює організацію місцевих органів влади і управління. Цими одиницями є адміністративні округи в провінціях і автономних областях, райони в деяких повітах і міські квартали (мікрорайони). У них не скликаються ЗНП, а керують ними адміністративні органи призначаються вищестоящими народними  урядами і називаються делегованими (надісланими) органами. Ними є окружні адміністративні управління, районні управи і квартальні канцелярії.


Місцеві народні уряди (МНУ) є органами управління загальної компетенції і мають подвійне підпорядкування. Вони несуть відповідальність перед утворюючими їх ЗНП і їм підзвітні. У той же час вони підкоряються вищим державним адміністративним органам, тобто народним урядам або Держраді. У період між сесіями ЗНП народні уряди несуть відповідальність за свою роботу перед Постійними комітетами ЗНП відповідних ступенів. Вся система місцевих народних урядів різних ступенів знаходиться під централізованим керівництвом Держради КНР.
Склад народних урядів різних ступенів визначається законом за однаковою схемою на провінційному і повітовому рівні. Крім глав урядів (губернаторів, начальників повітів) в них входять їх заступники, начальник секретаріату (головний секретар), керівники структурних підрозділів (департаментів, управлінь, комісій - в провінційній ланці, бюро і відділів - у повітовій ланці). До складу народних урядів волостей, національних волостей і селищ входять глави урядів (волосні і селищні старости) та їх заступники.


Обсяг повноважень народних урядів провінційної і повітової ланки, з одного боку, і низової ланки - з іншого, різний. Повітовий і вищестоящі місцеві народні уряду керують роботою не тільки своїх функціональних підрозділів, а й народних урядів нижчестоящої щаблі. Вони правомочні змінювати чи скасовувати неналежні постанови і розпорядження нижчестоящих народних урядів. Таких повноважень, природно, позбавлені низові органи державного управління.
Закон надає право народним урядам провінцій, автономних областей (районів), міст центрального підпорядкування, міст - адміністративних центрів провінцій, а також (з дозволу Держради) порівняно великих міст розробляти самостійні адміністративні встановлення, проте за умови їх відповідності положенням законів і адміністративно - правових актів Держради.
Як вже зазначалося, Закон про організацію місцевих ЗНП і МНУ закріпив сформовану раніше систему делегованих органів. Окружні адміністративні управління, утворені з санкції Держради урядами провінцій і автономних областей, служать проміжною сходинкою державного управління між провінційними і повітовими ланками. Народними урядами повітів і автономних повітів за згодою народних урядів провінційного рівня утворюються районні управи як проміжної ланки між повітовими і низовими рівнями. Подібним же чином народні уряду міських районів і міст без районного поділу можуть засновувати в якості делегованих ними органів квартальні канцелярії. Останні також є проміжною ланкою, але не між адміністративними органами різних ступенів, а між районними та міськими урядами і комітетами міського населення - масовими самодіяльними організаціями жителів міст. Діяльність комітетів населення як у місті, так і в селі тісно пов'язується з роботою державного адміністративного апарату, що грає фактично провідну роль в системі всіх органів держави.
Перші спроби реформування місцевих адміністративних органів були зроблені ще на початку 80 -х років. Ця реформа, однак, не торкнулася істотно адміністративної системи, хоча в ході її проведення скоротився чисельний склад керівних працівників, знизився їх середній вік. Так, загальне число губернаторів і віце - губернаторів, мерів та віце - мерів міст, голів автономних областей зменшилася на 34 %, їх середній вік знизився на 7 років, а частка осіб з вищою освітою збільшилася з 20 до 43%. Таким чином, при реорганізації місцевої адміністрації на перший план було висунуте завдання не зміни функцій і навіть не перебудови структури, а оновлення кадрового складу. Одночасно було поставлено питання про розмежування функцій партійних і адміністративних органів. На практиці це звелося до відходу з адміністративних посад низки керівників місцевих парторганів (1982-1984 рр. .).
Більш широка перебудова адміністративного апарату на місцях почалася в 90 -і роки на рівні волостей і повітів; До 1994 р. нею була охоплена приблизно чверть цих одиниць. Одночасно в експериментальному порядку вибірково реформується апарат на рівні провінцій, міст і округів.

Переклад та редагування: Сергій Філіпенко


Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ