- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

четвер, 20 листопада 2014 р.

Місцеве самоврядування в Італії

Від Риму до найменшого села Італійські громади співіснують як рівні

В Італійській процвітаючій системі місцевої демократії  тріумфально представлені, як федералізм, так і місцевий підхід. Післявоєнна республіканська конституція визнає автономію місцевої влади та просуває повсюдну децентралізацію. Розпочатий у 1948 році процес децентралізації був спрямований на встановлення нових регіонів. Повноваження, розподілені  тоді, сьогодні мають 20 регіонів, до яких входить 8 101 громада.


Можна стверджувати, що італійські регіони одночасно і зв’язують, і розділяють країну, через притаманні напружені стосунки всередині системи, відхиленої на бік сепаратистської партії Лега Норд. Однак, Італія була однією з останніх країн Європи, яка взялася за будівництво нації та об’єднала різноманітні дрібні держави та папські об’єкти у 1861 році. Її фрагментовану природу можна прослідкувати через сторіччя назад. Нова об’єднана Італія орієнтувалася на високоцентралізовану систему, створену у Франції, ігноруючи вимоги федералізму через побоювання розпаду.

Додатковий вимір виріс з анексії території, такої як Південний Тіроль, по договору 1919 року. Нині це один з кількох регіонів із спеціальним  статусом для відображення інтересів неіталійськомовного населення. Після об’єднання централізація була продовжена до крайнощів у фашистській період італійської історії. Постфашистська Конституція 1948 року гарантувала регіональну автономію, яка була додатково посилена у 1970 році із введенням прямих виборів. П’ять італійських регіонів, визнаних спеціальними (на кордоні з іншими країнами або острови), наділені спеціальними законодавчими правами, у той час як інші ні, хоча всі регіони управляються  обраними радами та президентом. Далі регіони розподілені у провінційні території (збудовані як французькі департаменти), які з 1993 року обирають свої власні ради та президентів за пропорційним представництвом. Вони всі контролюються префектом, призначеним національним урядом у Римі.

Італійські громади відіграють центральну роль у національному житті. Вони є налагодженою частиною політичної системи. Кожну, з більше восьми тисяч,  комуна очолює мером та обрана рада, до якої входять від 15 до 80 депутатів. Від столиці Риму до найменших сіл комуни співіснують на рівних підставах, хоча мери Риму та Мілану розглядаються як політичні фігури. Вони задоволені високим рівнем відданості свого місцевого населення, роблячи їх кордони важкими до змін та реформ.

Додатково до громадянської реєстрації та повноважень щодо надання громадських послуг, включаючи дороги, комуни управляють власною місцевою поліцією та забезпечують місцеві послуги з охорони здоров’я. Італійська столиця Рим обслуговується 19 муніципальними управліннями (одиницями). У 2001році     мером Риму було обрано лівого демократа  Уолтера Велтроні

Мер Велтроні: Рим  демонструє мир та толерантність

„Головне достоїнство Риму сьогодні - це його успіхи у власній моделі зростання, яка включає економічний розвиток та соціальну єдність, міський розвиток, модернізацію мережі послуг, просування міського благополуччя до можливостей  нового бізнесу  та політику інтеграції й економічної підтримки слабких соціальних груп”.
Рим, головна міжнародна столиця, яка збагачує міський дизайн архітектурою світового класу у межах Аудіторіум-Музік Парку, створеного Рено Пьяно, який підходить Евроконгресцентру Масіміліано Фукцаса. 2004 рік показав початок спорудження 30 нових кілометрів у підземці, яка з’єднає північні та південні передмістя, та нової високотехнологічної залізничної станції. Ми виконуємо експериментальну фазу для супутникового управління міським громадським транспортом, завдяки установці електронних полюсів для людей стане можливим дізнаватись про розклад руху автобусів і який краще обрати маршрут транспортного з’єднання.
Цілий рік Рим пропонує найбагатшу програму культурних ініціатив , що сприяло збільшенню туризму на 7.67 відсотків.
Сьогодні рим продовжує зростати швидше, чим вся країна та продукує сам 6.4 відсотків ВВП. Рим збільшив свою інвестиційну здатність, вклавши 1.6 мільярдів Євро у розвиток інфраструктури, послуг та підприємництва, що у п’ять разів більше, ніж у 2001 році. 360 тисяч бізнесових підприємств Рима складають 6.8 відсотків від усіх італійських підприємств. Сьогодні Рим головний виробник культурної енергії, здатної організувати, наприклад,  фестиваль Ноте Бьянка (Біла Ніч) – остання подія, яка зібрала разом три мільйони людей.  


За матеріалами сайту www.citymayors.com

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ