- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 20 квітня 2016 р.

Європейська хартія регіональних мов або меншин (документ)

Страсбург, 5 листопада 1992 року
European Treaty Series/148

ПРЕАМБУЛА

Держави-члени Ради Європи, якi пiдписали цю Хартiю,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами, зокрема для збереження та втiлення в життя iдеалiв i принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням,

вважаючи, що охорона iсторичних регiональних мов або мов меншин Європи, деякi з яких знаходяться пiд загрозою вiдмирання, сприяє збереженню та розвитку культурного багатства i традицiй Європи, враховуючи, що право на використання регiональної мови або мови меншини у приватному та суспільному життi є невiд'ємним правом вiдповiдно до принципiв, проголошених у Мiжнародному пактi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй про громадянськi i полiтичнi права, та вiдповiдно до духу Конвенцiї Ради Європи про захист прав i основних свобод людини,
враховуючи роботу, проведену в рамках НБСЄ, i зокрема хельсiнкський Заключний акт 1975 року та документ Копенгагенської зустрiчi 1990 року, пiдкреслюючи важливiсть мiжкультурного дiалогу i багатомовностi, а також вважаючи, що охорона i розвиток регiональних мов або мов меншин не повиннi зашкоджувати офiцiйним мовам i необхiдностi вивчати їх,
усвiдомлюючи, що охорона i розвиток регiональних мов або мов меншин у рiзних країнах та регiонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи, що грунтується на принципах демократiї та культурного розмаїття в рамках нацiонального суверенiтету i територiальної цiлiсностi, враховуючи специфічні умови та iсторичнi традицiї рiзних регiонiв європейських держав,
погодились про таке:
ЧАСТИНА I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Визначення
Для цiлей цiєї Хартiї:
а) термiн "регiональнi мови або мови меншин" означає мови, якi:
i) традицiйно використовуються в межах певної територiї держави громадянами цiєї держави, якi складають групу, що за своєю чисельнiстю менша, нiж решта населення цiєї держави; та
ii) вiдрiзняються вiд офiцiйної мови (мов) цiєї держави;
вiн не включає дiалекти офiцiйної мови (мов) держави або мови мiгрантiв;
b) термiн "територiя, на якiй використовується регiональна мова або мова меншини" означає географiчну мiсцевiсть, де така мова є засобом спiлкування певної кiлькостi осiб, яка виправдовує здiйснення рiзних охоронних i заохочувальних заходiв, передбачених у цiй Хартiї;
c) термiн "нетериторiальнi мови" означає мови, якими користуються громадяни держави i якi вiдрiзняються вiд мови (мов), що використовується рештою населення держави, але якi, незважаючи на їхнє традицiйне використання в межах територiї держави, не можуть вважатися найбiльш поширеними в межах конкретної мiсцевостi цiєї держави.
Стаття 2
Зобов'язання
1. Кожна Сторона зобов'язується застосовувати положення частини II до всiх регiональних мов або мов меншин, якi вживаються в межах її територiї i якi вiдповiдають визначенням, наведеним у статтi 1.
2. Стосовно кожної мови, визначеної пiд час ратифiкацiї, прийняття або затвердження вiдповiдно до статтi 3, кожна Сторона зобов'язується застосовувати якнайменш тридцять п'ять пунктiв або пiдпунктiв з тих положень, що наведенi у частинi III Хартiї, включаючи якнайменш три з кожної зі статей 8 i 12 та один з кожної зі статей 9, 10, 11 i 13.
Стаття 3
Процедура виконання
1. Кожна Договiрна Держава визначає у своїй ратифiкацiйнiй грамотi або своєму документi про прийняття чи затвердження кожну регiональну мову або мову меншини чи офiцiйну мову, яка менш широко використовується на всiй її територiї або частинi територiї i до якої застосовуються пункти, визначенi вiдповiдно до пункту 2 статтi 2.
2. Будь-яка Сторона може, в подальшому в будь-який час, повiдомити Генерального секретаря про те, що вона приймає зобов'язання, якi випливають з положень будь-якого iншого пункту Хартiї, який вона ще не визначила у своїй ратифiкацiйнiй грамотi або своєму документi про прийняття чи затвердження, або про те, що вона застосовуватиме пункт 1 цiєї статтi до iнших регiональних мов або мов меншин чи до iнших офiцiйних мов, якi менш широко використовуються на всiй її територiї або частинi територiї.
3. Зобов'язання, зазначенi у попередньому пунктi, вважаються складовою частиною ратифiкацiї, прийняття або затвердження i мають таку ж силу вiд дати їхнього повiдомлення.
Стаття 4
Iснуючi режими охорони
1. Нiщо у цiй Хартiї не може тлумачитися як таке, що обмежує або порушує будь-якi права, гарантованi Європейською конвенцiєю з прав людини.
2. Положення цiєї Хартiї не зашкоджують жодним бiльш сприятливим положенням, що стосуються статусу регiональних мов або мов меншин чи правового статусу осiб, якi належать до меншин, і що можуть бути чинними на територiї Сторони або передбачаються вiдповiдними двостороннiми чи багатостороннiми мiжнародними угодами.
Стаття 5
Iснуючi зобов'язання
Нiщо у цiй Хартiї не може тлумачитися як таке, що передбачає будь-яке право займатися будь-якою дiяльнiстю або здiйснювати будь-якi дiї, що суперечать цiлям Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй або iншим зобов'язанням за мiжнародним правом, включаючи принцип суверенiтету i територiальної цiлiсностi держав.


Стаття 6
Iнформацiя
Сторони зобов'язуються дбати про те, щоб вiдповiднi органи, органiзацiї та особи були поiнформованi про права i обов'язки, визначенi цiєї Хартiєю.

ЧАСТИНА II
ЦIЛI ТА ПРИНЦИПИ, ЯКИХ НЕОБХIДНО ДОТРИМУВАТИСЯ
ВIДПОВIДНО ДО ПУНКТУ 1 СТАТТI 2
Стаття 7
Цiлi та принципи
1. Стосовно регiональних мов або мов меншин, в межах територiй, на яких такi мови використовуються, та відповідно до стану розвитку кожної мови, Сторони будують свої полiтику, законодавство та практику на таких цiлях та принципах:
а) визнання регiональних мов або мов меншин як засобу вiдображення культурного багатства;
b) поважання кордонiв кожної географiчної мiсцевостi, в якiй використовується регiональна мова або мова меншини, з метою забезпечення, щоб iснуючий або новий адмiнiстративний розподiл не створював перешкод розвитковi вiдповiдної регiональної мови або мови меншини;
c) необхiднiсть здiйснення рiшучих дiй, спрямованих на розвиток регiональних мов або мов меншин з метою їх збереження;
d) сприяння використанню регiональних мов або мов меншин, в уснiй та письмовiй формi, у суспільному та приватному життi i/або заохочення такого використання;
e) пiдтримання i розвиток стосункiв з питань, що охоплюються цiєю Хартiєю, мiж групами, якi використовують регiональну мову або мову меншини, та iншими групами населення держави, якi вживають мову в такiй самiй або схожiй формi, а також започаткування культурних стосункiв з iншими групами населення держави, що користуються рiзними мовами;
f) забезпечення належних форм i засобiв викладання i вивчення регiональних мов або мов меншин на всiх вiдповiдних рiвнях;
g) забезпечення особам, якi не володiють регiональною мовою або мовою меншини i якi проживають у мiсцевостi, де вона використовується, можливостей вивчати її за своїм бажанням;
h) сприяння здiйсненню наукових дослiджень в галузi регiональних мов або мов меншин в унiверситетах чи аналогiчних установах;
i) розвиток вiдповiдних форм транснаціональних обмiнiв з питань, що охоплюються цiєю Хартiєю та що стосуються регiональних мов або мов меншин, якi використовуються в такiй самiй або схожiй формi у двох або більше державах.
2. Сторони зобов'язуються усунути, якщо вони цього ще не зробили, будь-якi необгрунтованi розрізнення, виключення, обмеження або переваги, якi стосуються використання регiональної мови або мови меншини та якi мають на меті перешкодити чи створити загрозу її збереженню або розвитковi. Вжиття спецiальних заходiв у галузi регiональних мов або мов меншин, якi спрямованi на досягнення рiвностi мiж особами, що вживають цi мови, i рештою населення або якi належним чином враховують їхній конкретний стан, не розглядаються як акт дискримiнацiї проти тих осiб, що вживають бiльш поширенi мови.
3. Сторони зобов'язуються вiдповiдними заходами поглиблювати взаєморозумiння мiж всiма мовними групами населення країни, i зокрема сприяти вихованню поваги, розумiння i терпимостi щодо регiональних мов або мов меншин як однiй з цiлей освiти i професiйної пiдготовки, яка надається в їхнiх країнах, а також заохочувати засоби масової iнформацiї до досягнення такої цiлi.
4. Визначаючи свою полiтику щодо регiональних мов або мов меншин, Сторони враховують потреби та побажання тих груп населення, якi користуються цими мовами. Сторони заохочуються до створення у разi необхiдностi органів, якi консультували б властi з усiх питань, що стосуються регiональних мов або мов меншин.
5. Сторони зобов'язуються застосовувати, mutatis mutandis, принципи, наведенi у пунктах 1-4 вище, до нетериторiальних мов. Однак, що стосується цих мов, то характер i масштаби заходiв, яких необхiдно вживати на виконання цiєї Хартiї, визначаються гнучко, з урахуванням потреб i побажань та з поважанням традицiй та характерних рис тих груп, якi користуються вiдповiдними мовами.

ЧАСТИНА III
ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНI НА ЗАОХОЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ РЕГIОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН У СУСПIЛЬНОМУ ЖИТТI ВIДПОВIДНО ДО ЗОБОВ'ЯЗАНЬ, ВЗЯТИХ ЗА ПУНКТОМ 2 СТАТТI 2
Стаття 8
Освiта
1. Стосовно освiти Сторони зобов'язуються, в межах територiї, на якiй такi мови використовуються, відповідно до стану розвитку кожної з таких мов i без шкоди для викладання офiцiйної мови (мов) держави:
а) i) передбачити надання дошкiльної освіти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини дошкiльної освіти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
iii) застосовувати один iз заходiв, передбачених у пiдпунктах i та ii вище, принаймнi до дiтей з тих сiмей, якi цього бажають i кiлькiсть яких вважається для цього достатньою; або
iv) якщо органи державної влади не мають безпосередньої компетенцiї у галузi дошкiльної освіти, сприяти застосуванню заходiв, згаданих у пiдпунктах i-iii вище, i/або заохочувати таке застосування;
b) i) передбачити надання початкової освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини початкової освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи початкової освiти викладання вiдповiдних регiональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми; або
iv) застосовувати один iз заходiв, передбачених у пiдпунктах i-iii вище, принаймнi до учнів з тих сiмей, якi цього бажають i кiлькiсть яких вважається для цього достатньою;
с) i) передбачити надання середньої освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини середньої освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи середньої освiти викладання вiдповiдних регiональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми; або
iv) застосовувати один iз заходiв, передбачених у пiдпунктах i-iii вище, принаймнi до тих учнiв, якi самi, або у вiдповiдних випадках сiм'ї яких, цього бажають i кiлькiсть яких вважається для цього достатньою;
d) i) передбачити надання професiйно-технiчної освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини професiйно-технiчної освiти вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи професiйно-технiчної освiти викладання вiдповiдних регiональних мов або мов меншин як складову частину учбової програми; або
iv) застосовувати один iз заходiв, передбачених у пiдпунктах i-iii вище, принаймнi до тих учнiв, якi самi, або у вiдповiдних випадках сiм'ї яких, цього бажають i кiлькiсть яких вважається для цього достатньою;
е) i) передбачити надання унiверситетської та iншої вищої освiти регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) забезпечити можливостi вивчення цих мов як окремих дисциплiн унiверситетської або iншої вищої освiти; або
iii) якщо у зв'язку iз роллю держави стосовно вищих учбових закладiв, пiдпункти i i ii застосовуватися не можуть, заохочувати i/або дозволяти надання унiверситетської або iнших форм вищої освiти регiональними мовами або мовами меншин чи створення можливостей для вивчення цих мов як окремих дисциплiн унiверситетської або iншої вищої освiти;
f) i) вжити заходiв для створення курсів навчання дорослих i безперервного навчання, на яких викладання здiйснюється, головним чином або повнiстю, регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) пропонувати такi мови як окремi дисциплiни в рамках навчання дорослих i безперервного навчання; або
iii) якщо державнi органи не мають безпосередньої компетенцiї у галузi навчання дорослих, сприяти викладанню таких мов як окремих дисциплiн в рамках навчання дорослих i безперервного навчання та/або заохочувати таке викладання;
g) вжити заходiв для забезпечення викладання iсторiї та культури, засобом вiдображення яких є вiдповiдна регiональна мова або мова меншини;
h) забезпечити базову професійну пiдготовку та удосконалення вчителiв з метою виконання тих з пунктiв a-g, якi прийнятi вiдповiдною Стороною;
i) створити наглядовий орган (органи), який контролюватиме заходи i прогрес, здiйсненi в галузi започаткування або розвитку викладання регiональних мов або мов меншин, та складатиме перiодичнi доповiдi про свої висновки, якi будуть оприлюднюватися.
2. Стосовно освiти i щодо тих територiй, на яких регiональнi мови або мови меншин традицiйно не використовуються, Сторони зобов'язуються, якщо чисельнiсть осiб, що вживають регiональну мову або мову меншин, це виправдовує, дозволяти, заохочувати або забезпечувати викладання регiональною мовою або мовою меншини чи вивчення такої мови на всiх вiдповiдних рiвнях освiти.

Стаття 9
Судова влада
1. Сторони зобов'язуються, стосовно тих судових округiв, в яких чисельнiсть мешканцiв, що вживають регiональнi мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходiв, наведених нижче, вiдповiдно до стану розвитку кожної з цих мов i за умови, що використання можливостей, якi надаються цим пунктом, на думку суддi, не перешкоджатиме належному вiдправленню правосуддя:
а) у кримiнальному судочинствi:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однiєї зі сторiн процесу, здiйснювали провадження регiональними мовами або мовами меншин; i/або
ii) гарантувати обвинуваченiй особi право користуватися своєю регiональною мовою або мовою її меншини; i/або
iii) передбачити, щоб клопотання i докази, у письмовій чи уснiй формi, не розглядалися як неприйнятнi виключно на тiй пiдставi, що вони сформульованi регiональною мовою або мовою меншини; i/або
iv) складати, на клопотання, документи, пов'язанi з кримiнальним судочинством, вiдповiдною регiональною мовою або мовою меншини,
у разi необхiдностi iз залученням усних i письмових перекладачiв без додаткових витрат для зацiкавлених осiб;
b) у цивiльному судочинствi:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однiєї зі сторiн процесу, здiйснювали провадження регiональними мовами або мовами меншин; i/або
ii) якщо сторона має постати перед судом особисто, дозволяти їй користуватися своєю регiональною мовою або мовою її меншини без додаткових витрат; i/або
iii) дозволяти подання документiв i доказiв регiональними мовами або мовами меншин,
у разi необхiдностi iз залученням усних i письмових перекладачiв;
c) пiд час судового провадження у справах, що стосуються адмiнiстративних питань:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однiєї зі сторiн процесу, здiйснювали провадження регiональними мовами або мовами меншин; i/або
ii) якщо сторона має постати перед судом особисто, дозволяти їй користуватися своєю регiональною мовою або мовою її меншини без додаткових витрат; i/або
iii) дозволяти подання документiв i доказiв регiональними мовами або мовами меншин,
у разi необхiдностi iз залученням усних i письмових перекладачiв;
d) вжити заходiв для забезпечення застосування пiдпунктiв i та iii пунктiв b та c вище, а також будь-якого необхiдного використання послуг усних i письмових перекладачiв без додаткових витрат для зацiкавлених осiб.
2. Сторони зобов'язуються:
a) не заперечувати дiйснiсть юридичних документiв, складених в межах держави, виключно на тiй пiдставi, що вони сформульованi регiональною мовою або мовою меншини; або
b) не заперечувати дiйснiсть для сторiн процесу юридичних документiв, складених в межах країни, виключно на тiй пiдставi, що вони сформульованi регiональною мовою або мовою меншини, а також передбачити можливiсть їхнього використання проти зацiкавлених третiх сторiн, якi не вживають цих мов, якщо змiст документа повiдомляється їм особою (особами), яка посилається на нього; або
с) не заперечувати дiйснiсть для сторiн процесу юридичних документiв, складених в межах країни, виключно на тiй пiдставi, що вони сформульованi регiональною мовою або мовою меншини.
3. Сторони зобов'язуються забезпечити наявнiсть складених регiональними мовами або мовами меншин найбiльш важливих нацiональних законодавчих актiв i тих документiв, якi зокрема стосуються осiб, що вживають цi мови, якщо їх наявнiсть не забезпечена iншим шляхом.
Стаття 10
Адмiнiстративнi органи та публiчнi послуги
1. В межах адмiнiстративних районiв держави, в яких кiлькiсть мешканцiв, що вживають регiональнi мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходiв, наведених нижче, i вiдповiдно до стану розвитку кожної з цих мов, Сторони зобов'язуються, у мiру розумної можливостi:
а) i) забезпечити, щоб адмiнiстративнi органи використовували регiональнi мови або мови меншин; або
ii) забезпечити, щоб їхні посадовi особи, якi працюють з вiдвiдувачами, використовували регiональнi мови або мови меншин у їхнiх стосунках з особами, що звертаються до них цими мовами; або
iii) забезпечити особам, що вживають регiональнi мови або мови меншин, можливiсть подавати уснi чи письмовi заяви i отримувати вiдповiдь на них цими мовами; або
iv) забезпечити особам, що вживають регiональнi мови або мови меншин, можливiсть подавати уснi або письмовi заяви цими мовами; або
v) забезпечити особам, що вживають регiональнi мови або мови меншин, можливiсть на законних пiдставах подавати документи, складенi цими мовами;
b) забезпечити населенню наявнiсть адмiнiстративних документiв i бланкiв широкого користування, складених регiональними мовами або мовами меншин чи у двомовному варiантi;
c) дозволяти адмiнiстративним органам складати документи регiональною мовою або мовою меншини.
2. Стосовно органів мiсцевого та регiонального самоврядування, на територiї яких чисельнiсть мешканцiв, що вживають регiональнi мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходiв, наведених нижче, Сторони зобов'язуються дозволяти i/або заохочувати:
а) використання регiональних мов або мов меншин в рамках регiонального або мiсцевого самоврядування;
b) можливiсть для осiб, які вживають регiональнi мови або мови меншин, подавати уснi або письмовi заяви цими мовами;
c) публiкування органами регiонального самоврядування своїх офiцiйних документiв також і вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин;
d) публiкування органами мiсцевого самоврядування своїх офiцiйних документiв також і вiдповiдними регiональними мовами або мовами меншин;
e) використання органами регiонального самоврядування регiональних мов або мов меншин у дискусiях, якi вiдбуваються на їхнiх зборах, не виключаючи, однак, використання офiцiйної мови (мов) держави;
f) використання органами мiсцевого самоврядування регiональних мов або мов меншин у дискусiях, якi вiдбуваються на їхнiх зборах, не виключаючи, однак, використання офiцiйної мови (мов) держави;
g) використання або прийняття, у разi необхiдностi паралельно з назвами офiцiйною мовою (мовами), традицiйних правильних форм написання назв мiсцевостей регiональними мовами або мовами меншин.
3. Стосовно публiчних послуг, якi надаються адмiнiстративними органами або iншими особами, що дiють вiд їхнього iменi, Сторони зобов'язуються, в межах територiї, на якiй використовуються регiональнi мови або мови меншин, відповідно до стану розвитку кожної мови, а також у мiру розумної можливостi:
а) забезпечити використання регiональних мов або мов меншин у наданнi послуг; або
b) дозволяти особам, які вживають регiональнi мови або мови меншин, подавати заяви i отримувати вiдповiдь на них цими мовами; або
с) дозволяти особам, які вживають регiональнi мови або мови меншин, подавати заяви цими мовами.
4. З метою застосування тих положень пунктiв 1, 2 i 3, якi вони прийняли, Сторони зобов'язуються вжити одного чи більше таких заходiв:
а) письмовий або усний переклад у разi необхiдностi;
b) добiр i у разi необхiдностi професiйна пiдготовка посадових осiб та iнших державних службовцiв у необхiднiй кiлькостi;
c) задоволення у мiру можливостi прохань державних службовцiв, якi володiють регiональною мовою або мовою меншини, про призначення на роботу в тiй територiї, де така мова вживається.
5. Сторони зобов'язуються дозволяти використання або прийняття прiзвищ регiональними мовами або мовами меншин на прохання зацiкавлених осiб.
Стаття 11
Засоби масової iнформацiї
1. Сторони зобов'язуються, для осiб, які вживають регiональнi мови або мови меншин, в межах територiй, на яких цi мови використовуються, відповідно до стану розвитку кожної мови, якщо органи державної влади, безпосередньо чи опосередковано, мають компетенцiю, повноваження або вiдiграють певну роль у цiй сферi, та із поважанням принципу незалежностi i самостiйностi засобiв масової iнформацiї:
а) якщо радiо i телебачення здійснюють функції громадських засобів масової iнформацiї:
i) забезпечити створення якнайменш однiєї радiостанцiї i одного телевiзiйного каналу, якi здiйснюватимуть мовлення регiональними мовами або мовами меншин; або
ii) заохочувати створення якнайменш однiєї радiостанцiї i одного телевiзiйного каналу, якi здiйснюватимуть мовлення регiональними мовами або мовами меншин, i/або сприяти такому створенню; або
iii) вжити належних заходiв для того, щоб радiо- i телеорганізації транслювали програми регiональними мовами або мовами меншин;
b) i) заохочувати створення якнайменш однiєї радiостанцiї, яка здiйснюватиме мовлення регiональними мовами або мовами меншин, i/або сприяти такому створенню; або
ii) заохочувати трансляцiю радiопрограм регiональними мовами або мовами меншин на регулярнiй основi та/або сприяти такій трансляції;
с) i) заохочувати створення якнайменш одного телевiзiйного каналу, який здiйснюватиме мовлення регiональними мовами або мовами меншин, i/або сприяти такому створенню; або
ii) заохочувати трансляцiю телевiзiйних програм регiональними мовами або мовами меншин на регулярнiй основi та/або сприяти такій трансляції;
d) заохочувати створення та розповсюдження аудiо- i аудiовiзуальних творiв регiональними мовами або мовами меншин i/або сприяти такому створенню та розповсюдженню;
e) i) заохочувати створення i/або функцiонування якнайменш однiєї газети, яка друкуватиме свої матерiали регiональними мовами або мовами меншин, i/або сприяти такому створенню та/або функціонуванню; або
ii) заохочувати публiкацiю газетних статей регiональними мовами або мовами меншин на регулярнiй основi і/або сприяти такій публікації;
f) i) покривати додатковi витрати тих засобiв масової iнформацiї, якi використовують регiональнi мови або мови меншин, якщо законодавством загалом передбачається фiнансова допомога засобам масової iнформацiї; або
ii) застосовувати iснуючi механiзми фiнансової допомоги також до аудiовiзуальної продукцiї, яка створюється регiональними мовами або мовами меншин;
g) сприяти професiйнiй пiдготовцi журналiстiв та iншого персоналу для засобiв масової iнформацiї, якi використовують регiональнi мови або мови меншин.
2. Сторони зобов'язуються гарантувати свободу прямого прийому радiо- i телепередач iз сусiднiх країн, якi транслюються мовою, такою самою або схожою до регiональної мови або мови меншини, та не перешкоджати ретрансляцiї радiо- i телепередач iз сусiднiх країн, якi випускаються в ефiр такою мовою. Вони також зобов'язуються забезпечити, щоб не запроваджувалися жодні обмеження на свободу виявлення поглядiв i вiльне поширення iнформацiї у друкованих засобах iнформацiї мовою, такою самою або схожою до регiональної мови або мови меншини. Здiйснення вищезазначених свобод, оскiльки воно пов'язане з обов'язками та вiдповiдальнiстю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, якi встановленi законом i необхiднi в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадського порядку, з метою запобiгання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я чи моралi, для захисту репутацiї або прав iнших людей, для запобiгання розголошенню iнформацiї, одержаної конфiденцiйно, або для пiдтримання авторитету i неупередженостi правосуддя.
3. Сторони зобов'язуються забезпечити представництво або урахування iнтересiв осiб, що вживають регiональнi мови або мови меншин, в органах, якi можуть бути створеними вiдповiдно до закону для гарантування свободи i плюралiзму засобiв масової iнформацiї.
Стаття 12
Культурна дiяльнiсть та засоби її здiйснення
1. Стосовно культурної дiяльностi та засобiв її здiйснення -особливо бiблiотек, вiдеотек, культурних центрiв, музеїв, архiвiв, академiй, театрiв i кiнотеатрiв, а також лiтературних творiв i кiнопродукцiї, народних форм виявлення культури, фестивалiв i підприємств, які надають послуги та виробляють продукцію для цілей здійснення культурної дiяльності, включаючи, мiж iншим, використання нових технологiй, - Сторони зобов'язуються, в межах територiї, на якiй такi мови використовуються, i якщо органи державної влади мають компетенцiю, повноваження або вiдiграють певну роль у цiй сферi:
а) заохочувати форми виявлення культури та iнiцiативи, притаманнi регiональним мовам або мовам меншин, i сприяти рiзними засобами доступу до творiв, що створюються цими мовами;
b) сприяти рiзними засобами доступу iншими мовами до творiв, що створюються регiональними мовами або мовами меншин, пiдтримуючи i розвиваючи дiяльнiсть у галузi перекладу, дублювання, озвучування i субтитрування;
c) сприяти доступу регiональними мовами або мовами меншин до творiв, що створюються iншими мовами, пiдтримуючи i розвиваючи дiяльнiсть у галузi перекладу, дублювання, озвучування i субтитрування;
d) забезпечити, щоб органи, якi відповідають за здійснення чи пiдтримку рiзноманiтної культурної дiяльності, пiд час заходiв, якi вони проводять або пiдтримують, докладали належних зусиль для поширення iнформацiї про регiональнi мови та культурнi цiнностi або мови та культурнi цiнностi меншин та для їхнього використання;
e) сприяти заходам, спрямованим на забезпечення, щоб органи, якi відповідають за здійснення чи пiдтримку культурної дiяльності, мали персонал, що повнiстю володiє вiдповiдною регiональною мовою або мовою вiдповiдної меншини, а також мовою (мовами) решти населення;
f) заохочувати безпосередню участь представникiв осiб, що вживають вiдповiдну регiональну мову або мову вiдповiдної меншини, у забезпеченнi засобiв здiйснення культурної дiяльностi та її плануваннi;
g) заохочувати створення органу (органiв), відповідального за збір, збереження примiрника та презентацiю чи видання творiв, що створюються регiональними мовами або мовами меншин, i/або сприяти створенню такого органу (органів);
h) у разi необхiдностi створювати i/або розвивати та фiнансувати перекладацькi та термiнологiчнi дослiдницькi структури, зокрема з метою збереження та розвитку належної адмiнiстративної, торгової, економiчної, соцiальної, технiчної або правової термiнологiї кожною регiональною мовою або мовою кожної меншини.
2. Стосовно територiй, на яких регiональнi мови або мови меншин традицiйно не використовуються, Сторони зобов'язуються, якщо чисельнiсть осiб, що вживають регiональну мову або мову меншини, виправдовує це, дозволяти, заохочувати i/або передбачати вiдповiдну культурну дiяльнiсть i вiдповiднi засоби її здiйснення згiдно з попереднiм пунктом.
3. Сторони зобов'язуються придiляти належну увагу у своїй культурнiй полiтицi за кордоном регiональним мовам або мовам меншин, а також культурам, якi вiдображаються такими мовами.
Стаття 13
Економiчне i соцiальне життя
1. Стосовно економiчної та соцiальної дiяльностi, Сторони зобов'язуються, в межах всiєї країни:
а) виключити iз свого законодавства будь-якi положення, що необгрунтовано забороняють або обмежують використання регiональних мов або мов меншин в документах, якi стосуються економiчного або соцiального життя, зокрема трудових договорах, i технiчнiй документацiї, такiй як iнструкцiї по використанню товарiв або устаткування;
b) заборонити застосування у внутрiшнiх правилах компанiй i приватних документах будь-яких положень, що виключають або обмежують використання регiональних мов або мов меншин, принаймнi мiж особами, що вживають одну i ту ж мову;
c) запобiгати практицi, спрямованій на відмову від використання регiональних мов або мов меншин в економiчнiй або соцiальнiй дiяльностi;
d) сприяти використанню регiональних мов або мов меншин також за допомогою заходiв, якi не визначенi у попереднiх пiдпунктах, i/або заохочувати таке використання.
2. Стосовно економiчної та соцiальної дiяльностi, Сторони зобов'язуються, якщо державнi органи мають таку компетенцiю, в межах територiї, на якiй використовуються регiональнi мови або мови меншин, та у мiру розумної можливостi:
а) включити у свої фiнансовi та банкiвськi правила положення, якi дозволяють шляхом використання процедур, сумiсних з комерцiйною практикою, використовувати регiональнi мови або мови меншин пiд час складання платiжних документiв (чекiв, векселiв i т.i.) чи iнших фiнансових документiв або, у мiру можливостi, забезпечити здiйснення таких положень;
b) в економiчному та соцiальному секторах, якi знаходяться пiд їхнiм безпосереднiм контролем (державний сектор), органiзовувати заходи, якi сприяють використанню регiональних мов або мов меншин;
с) забезпечити, щоб соцiальнi установи, такi як лiкарнi, будинки для осiб похилого вiку та гуртожитки, могли приймати та обслуговувати осiб, що вживають регiональну мову або мову меншини i потребують догляду на пiдставi слабкого здоров'я, похилого вiку або з iнших причин, з використанням їхньої мови;
d) забезпечити вiдповiдними засобами складання iнструкцiй з технiки безпеки регiональними мовами або мовами меншин;
e) вжити заходiв для того, щоб iнформацiя, яка надається компетентними державними органами стосовно прав споживачiв, подавалась регiональними мовами або мовами меншин.
Стаття 14
Транскордоннi обмiни
Сторони зобов'язуються:
а) застосовувати чиннi двостороннi i багатостороннi угоди з державами, в яких аналогiчна мова використовується у такiй самiй або схожiй формi, або у разi необхiдностi докладати зусиль для укладення таких угод з метою сприяння контактам мiж особами, що вживають ту саму мову у вiдповiдних державах у галузях культури, освiти, iнформацiї, професiйно-технiчної пiдготовки i безперервного навчання;
b) в інтересах регiональних мов або мов меншин сприяти транскордонному спiвробiтництву, зокрема мiж органами регiонального або мiсцевого самоврядування, на територiї яких аналогiчна мова використовується у такiй самiй або схожiй формi, та/або розвивати таке співробітництво.

ЧАСТИНА IV
ЗАСТОСУВАННЯ ХАРТIЇ
Стаття 15
Перiодичнi доповiдi
1. Сторони подають Генеральному секретарю Ради Європи на перiодичнiй основi i у форматi, визначеному Комiтетом мiнiстрiв, доповiдь про полiтику, яку вони проводять вiдповiдно до частини II Хартiї, i про заходи, вжитi ними на виконання тих положень частини III, якi вони прийняли. Перша доповiдь подається через один рiк пiсля набрання Хартiєю чинностi стосовно вiдповiдної Сторони, наступні доповiдi подаються кожнi три роки пiсля першої доповiдi.
2. Свої доповiдi Сторони оприлюднюють.

Стаття 16
Розгляд доповiдей
1. Доповiдi, якi подаються Генеральному секретарю Ради Європи згiдно зi статтею 15, розглядаються Комiтетом експертiв, який створюється вiдповiдно до статтi 17.
2. Законно створенi органи або асоцiацiї Сторони можуть звертати увагу Комiтету експертiв на питання, якi стосуються зобов'язань цiєї Сторони за частиною III Хартiї. Пiсля консультацiй з вiдповiдною Стороною Комiтет експертiв може врахувати таку iнформацiю пiд час пiдготовки доповiдi, зазначеної у пунктi 3 нижче. Цi органи або асоцiацiї можуть також робити заяви стосовно полiтики, яку Сторона проводить вiдповiдно до частини II.
3. На основi доповiдей, зазначених у пунктi 1, та iнформацiї, згаданої у пунктi 2, Комiтет експертiв складає доповiдь Комiтету мiнiстрiв. Ця доповiдь супроводжується коментарями, якi Сторони надсилають на вiдповiдне прохання, i може оприлюднюватися Комiтетом мiнiстрiв.
4. Доповiдь, зазначена у пунктi 3, мiстить, зокрема, пропозицiї Комiтету експертiв стосовно пiдготовки Комiтетом мiнiстрiв необхiдних рекомендацiй однiй або декiльком Сторонам.
5. Генеральний секретар Ради Європи подає Парламентськiй асамблеї докладну дворiчну доповiдь про застосування Хартiї.
Стаття 17
Комiтет експертiв
1. До складу Комiтету експертiв входять по одному члену вiд кожної Сторони. Члени Комiтету призначаються Комiтетом мiнiстрiв iз списку кандидатiв, якi висуваються вiдповiдною Стороною i якi повиннi вiдзначатися високою сумлiннiстю та мати визнаний авторитет в питаннях, якi розглядаються у цiй Хартiї.
2. Члени Комiтету призначаються строком на 6 рокiв i можуть перепризначатися. Член Комiтету, який не може продовжувати виконувати свої обов`язки, замiнюється за процедурою, визначеною у пунктi 1, а його наступник обіймає посаду свого попередника протягом решти частини його строку повноважень.
3. Комiтет експертiв встановлює свої правила процедури. Його секретарське обслуговування забезпечується Генеральним секретарем Ради Європи.

ЧАСТИНА V
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 18
Цю Хартiю вiдкрито для пiдписання державами-членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.
Стаття 19
1. Ця Хартiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, на яку п'ять держав-членiв Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковiсть для них цiєї Хартiї вiдповiдно до положень статтi 18.
2. Стосовно будь-якої держави, яка висловлюватиме свою згоду на обов'язковiсть для неї цiєї Хартiї пiсля набрання нею чинностi, Хартiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.
Стаття 20
1. Пiсля набрання цiєю Хартiєю чинностi, Комiтет мiнiстрiв Ради Європи може запропонувати будь-якiй державi, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до цiєї Хартiї.
2. Стосовно будь-якої держави, яка приєдналася до Хартії, Хартiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання.
Стаття 21
1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або декiлька застережень до пунктiв 2-5 статтi 7 цiєї Хартiї. Iншi застереження не дозволяються.
2. Будь-яка Договiрна Держава, яка заявила застереження згiдно з попереднiм пунктом, може повнiстю або частково вiдкликати його шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи. Вiдкликання набирає чинностi вiд дати отримання Генеральним секретарем такого повiдомлення.
Стаття 22
1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Хартiю шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.
2. Така денонсацiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення шестимiсячного перiоду вiд дати отримання Генеральним секретарем такого повiдомлення.
Стаття 23
Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави-члени Ради i будь-яку державу, яка приєдналася до цiєї Хартiї, про:
a) будь-яке пiдписання;
b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження або приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинностi цiєю Хартiєю вiдповiдно до статей 19 та 20;
d) будь-яке повiдомлення, отримане на виконання положень пункту 2 статтi 3;
e) будь-яку iншу дiю, будь-яке повiдомлення або сповiщення, якi стосуються цiєї Хартiї.
На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю Хартiю.

Вчинено у Страсбурзi п'ятого дня листопада мiсяця 1992 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвiдченi копiї Хартiї кожнiй державi-члену Ради Європи i будь-якiй державi, якiй було запропоновано приєднатися до цiєї Хартiї.

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ