- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 13 грудня 2016 р.

БЕРЕЖІМО ЗЕМЛЮ, БО ЛИХО НАМ БУДЕ!

В 1961 році Микита Хрущов відвідав США і побував в фермерських господарствах. Тоді ми дізнались, що завдяки хімізації сільського господарства там кукурудза виростає до 3 метрів висотою, урожаї зерна і силосної маси дає в 2-3 рази вищі ніж в наших колгоспах (фото Хрущова на тлі 3-метрової стіни кукурудзи облетіло всі наші газети), а продуктивність праці в фермерських господарствах в рази вища (в фермерських господарствах США тоді було задіяно всього близько 3% населення).

Ленінське визначення «світлого майбутнього» було таким: «Комунізм є радянська влада плюс електрифікація всієї країни»; Хрущов вніс доповнення: «плюс хімізація сільського господарства». І розгорнулось будівництво хімічних заводів з виробництва добрив і ядохімікатів. «Догнать і перегнать Америку» − цей лозунг актуальний і дотепер.
Зараз стан нашого с/г близький до американського 1961 року – хімічна прополка гербіцидами витіснила ручну прополку (втрата робочих місць); вдосконалення зернозбиральної техніки вже не потребує доочистки і сортування зерна на токах (втрата робочих місць); знизився попит на техніку для токів (втрата робочих місць виробниками техніки); зникли причіпні комбайни, які обслуговувались трактористом, комбайнером і помічником комбайнера; (втрата робочих місць); досконала, надійна і високопродуктивна техніка не потребує великих ремонтних майстерень (втрата робочих місць); потужні трактори з комфортабельними кабінами в поєднанні з широкозахватними комплексними агрегатами за один прохід можуть здійснювати одночасно культивацію, посів, і внесення добрив – гідравліка і ніяких «причіпних» та малих тракторів (втрата робочих місць); спеціалізація господарств в тваринництві і птахівництві здійснюється на базі великих автоматизованих індустріальних комплексів, в яких задіяно мінімум працівників (також втрата селянами робочих місць) і т.д. Цей процес невпинний і незворотній.
Зараз продуктивність праці в сільському господарстві США досягла фантастичних розмірів – в с/г зайнято менше 1% населення і в статистиці ця соціальна група не виділяється окремо, а входить в графу «інші» («прочіє»). Те ж саме буде і у нас. Ми приречені цей шлях пройти, але його слід пройти не за рахунок знищення «зайвих людей», як це робить чинна неукраїнська влада.
А знищують нас з ряду причин, головною з яких є те, що за діючою Конституцією ми є власниками природних багатств і в першу чергу – землі. Без згоди всього народу ніхто не може відібрати у нас землю.
Щоб змусити нас дати цю «згоду» нас заганяють в глухий кут.
Над нами нависла загроза повного фізичного знищення: голодомором, холодомором, розвалом системи охорони здоровʼя, безгрошівʼям (що позбавило нас більшості конституційних і людських прав). Неукраїнська ворожа влада підбирається до основи-основ – готується відібрати у нас ЗЕМЛЮ за схемою, яка була відпрацьована Йосипом-ізраїльтянином на древніх єгиптянах:


«Для чого нам гинути перед очима твоїми і нам і землям нашим? Купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараонові, а ти дай нам збіжжя, щоб нам бути живими і не померти, і щоб не опустіла земля. І купив Йосип всю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод зморював їх. І дісталась земля фараону. І народ він зробив рабами від одного кінця Єгипту до другого». [Буття 47 (19-21)].

Єгиптян попередньо позбавили власності: срібла (грошей) за хліб, потім домашніх тварин за хліб, потім землю за хліб і перетворили їх на рабів за хліб. (Ветхий завіт, Буття глава 47);

Нас також вже майже повністю позбавили загальнонародної власності, надбаної важкою працею попередніх поколінь: «приватизували» за наші «ваучери» заводи, фабрики, шахти, електростанції (далі самі перераховуйте) нашими руками розвалили колгоспи і підібралися до природних багатств, в першу чергу, до землі: знецінили гроші (попередньо позбавивши працездатних людей робочих місць) організували нам війну, як фактор, стримуючий повстання – садистськи нас виснажують і вже чекають, коли ми самі (як єгиптяни) продамо землю і попросимось в рабство.
Національне багатство України забезпечує право кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист, зокрема, у разі непрацездатності та безробіття.
(Закон УРСР Про власність від 14.10. 1992 р N 2690-XII)
Звідси випливає, що поки ми володіємо національним багатством, доти ми маємо джерело забезпечення соціального захисту: повноцінну заробітну плату, яка нам забезпечує не лише відтворення робочої сили, але і забезпечує повноцінний фізичний і духовний розвиток всієї сімʼї, дозвілля, можливість займатися улюбленою справою, медичне страхування, безоплатну загальну, (а на конкурсній основі безоплатну вищу) освіту і стипендію; достойну пенсію і ряд інших благ.

РАБСТВО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ВТРАТИ ВЛАСНОСТІ

Ви зустрічали де-небудь коня-пенсіонера, корову-пенсіонерку, свиню-пенсіонерку, чи гуску-пенсіонерку?
Я бачив, як корову, в якої за старістю вичерпався дійний період − з жорстоким скручуванням хвоста і побиттям, по похилій площині пхали в кузов грузовика, щоб відвезти на забій. Плакала ламаючи руки, власниця корови, ревіли діти, плакала корова. Але «пенсії» вони їй не призначили – тварин утримують, доки мають з них зиск. Коли не стало роботи для коней – їх вирізали. Черга за безробітними – “зайвими” людьми.

Доки ми, за Конституцією, є ВЛАСНИКАМИ національних багатств – ми маємо джерело забезпечення: власність на землю, на надра, на засоби виробництва. (Заводи, фабрики, колгоспний реманент у нас видурили і знищили, але це ми можемо відбудувати з нуля – нам це не вперше). Як тільки у нас видурять останнє (невідбудовне!) – ЗЕМЛЮ – ми для олігархів перестанемо відрізнятися від свійських тварин.

А який їм зиск з непрацюючих? І це стосується не лише пенсіонерів, а й тієї маси безробітних, які вже є і далі їх буде все більше через подальшу приватизацію і знищення державних підприємств та запровадження новітніх безлюдних технологій, автоматизації і механізації процесів у всіх сферах економіки.

Влада зараз робить все, щоб увійти до нас в довіру і видурити у нас ЗЕМЛЮ. Субсидія – це чергова корупційна схема присвоєння коштів позики міжнародних банків. Субсидію дають не нам – її дають олігархам, – власникам наших надр, наших транспортно-розподільчих мереж та інших багатств. Коли б субсидія видавалась людям на руки, то вони б розпорядились нею ефективно – утеплили будинок, купили економний обігрівач… Пережили б одну-дві зими в прохолодній квартирі, але надалі би забезпечили собі і державі суттєву економію. Але олігархам це не вигідно – їх цікавлять швидкі прибутки, які їхньою приватною державою кладуться їм просто до кишені, а на нас вішаються державні борги.  (Аргентина була житницею світу, а після того, як втратила землю за державні борги – стала жити впроголодь, бо зараз приватні власники землі експортують зерно в країни, які закупляють зерно дорого − тому ціни на хліб значно виросли.)

Для забезпечення сприятливих умов для викупу землі вірні слуги олігархів організували чергову шахрайську схему централізаціївлади під кодовою назвою «децентралізація».

Перевіримо. В нашому Павлоградському районі від радянських часів і до «укрупнення» 2015 року налічувалося 13 сільрад на 33 сіл і хуторів.
На виборах 1987 року найменша чисельність депутатів сільради була 25 душ. На 13 сільрад – 25х13=325 депутатів;
За законом про вибори 1994 року найменша чисельність депутатів сільради була 15 душ. На 13 сільрад – 15х13=195 депутатів;
За законом про вибори в обʼєднаних територіальних громадах (ОТГ) 2015 року чисельність депутатів одної ОТГ буде 26 депутатів.
На 3 ОТГ – 26х3=78 депутатів на колишні 13 сільрад! Представництво народу в сільських радах порівняно з 1994 роком зменшилось в 2,5 рази, а порівняно з 1987 роком − більше, ніж в 4 рази. І це називають «децентралізацією»?? Вони нас вважають за дурнів, брешуть ввічі і зневажають.

Зменшення представництва народу в радах призводить до:
1) зменшення можливості депутатського контролю за використанням наших природних багатств і коштів бюджету;
2) в кулуарній обстановці легше організувати прийняття радою злочинних корупційних схем – більша частина складу такої ради буде «своя» номенклатурна (народ у нас звик обирати номенклатуру!), а небажаних для олігархату депутатів є безліч способів нейтралізувати: від дачі хабара − до залякування і навіть до вбивства (при великій чисельності депутатів це зробити набагато складніше, особливо, коли опозиція обʼєднана).

Всі ці дії неукраїнської влади є підготовкою до викуплення нашої землі.
Багато з наших власників земельних паїв уже розминають гаманці, щоб якось вмістити гроші від продажу землі, не тямлячи, що гроші швидко відберуть через чергові корупційні схеми (штучну інфляцію, спеціальні платежі, податки, тарифи і т.д. – шахраї скорі на видумку), − а джерело соціального захисту нас, наших дітей і внуків − буде втрачене назавжди. І нащадки в цьому звинуватять нас.

І персонально до Людмили Ф. з с. Кочережки.
Люда! Ти хочеш продати землю, бо тобі треба вивчити доньку. Зрозумій: освіта в сучасній олігархічній державі – це той же лохотрон – замість потрібних знань, ви отримаєте непотрібний диплом. Він непотрібний з трьох причин:
перша – за хабарі на екзаменах потрібних фахових знань твоя донька не отримає;
друга – за олігархічної влади, яку ви вперто обираєте − робочих місць за спеціальністю не буде, бо наша економіка олігархами для того й знищується, щоб полишити нас роботи, як єдиного джерела добробуту і змусити продати їм землю;
третя – наша «освіта» за кордоном ОСВІТОЮ не визнається − тому, чи у нас, чи за кордоном нашим дітям і онукам «освіта» світить лише на некваліфіковану працю (і то, кому пощастить).
А земля нас прогодує і врятує.
СЕЛЯНИ! БЕРЕЖІТЬ ЗЕМЛЮ, БО ЛИХО НАМ БУДЕ!


Володимир Степаненко,
член ради Конгресу громадських обʼєднань України

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ