- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 20 травня 2016 р.

Органи виконавчої влади України та органи місцевого самоврядування

Поняття, правовий статус і види органів виконавчої влади держави

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України).
З часу проголошення незалежності України в нашій державі проведена значна робота по вдосконаленню системи органів виконавчої влади, про що свідчить знання кількість законів по реорганізації і вдосконаленню системи органів державної влади управління. Найважливішими віхами на цьому шляху були: заснування поста Президента України, утворення Кабінету Міністрів, впорядкування системи органів місцевого самоврядування. Винятковою подією на шляху становлення системи органів виконавчої влади стало прийняття Конституції України.

У Конституції України закріплена система органів виконавчої влади і визначено, в загальних рисах, їх компетенцію.
Органи виконавчої влади - це утворювана, відповідно до закону, колегіальна ланка державного апарату, яка функціонально здійснює на підставі і по виконанню законів і підзаконних актів виконавчу і розпорядчу діяльність в межах та у спосіб, що визначаються характером їх компетенції.
Орган виконавчої влади є основним суб'єктом адміністративного права. Для нього характерне те, що він є невід'ємною складовою частиною апарату державного управління, який, своєю чергою, є складовим елементом системи державного апарату загалом.
Органи виконавчої влади суттєво відрізняються від інших органів держави (органу законодавчої влади, судових органів, органів прокуратури та органів місцевого самоврядування) тим, що вони здійснюють виконавчу і розпорядчу діяльність держави. Це визначає їх специфічні риси.
Для здійснення виконавчої і розпорядчої діяльності органи виконавчої влади наділені державно-владними повноваженнями, що реалізуються ними у характерних для цих органів правових формах. У межах своєї компетенції вони видають правові акти державного управління і забезпечують їх виконання.
Таким чином, орган виконавчої влади держави - це функціональна організація, яка є частиною державного апарату і покликана в порядку виконавчо-розпорядчої діяльності здійснювати від імені держави і в межах наданих їй державно-владних повноважень безпосереднє і повсякденне керівництво адміністративно-політичною, економічною і соціально-культурною сферами.
Органи виконавчої влади держави характеризуються такими рисами:
o діяльність органів виконавчої влади є підзаконна, тобто здійснюється на підставі і по виконанню Конституції і законів держави. Відповідно до своїх призначень, ці органи зобов'язані активно провадити в життя вимоги законів, діяти в суворій відповідності до законів;
o кожен орган виконавчої влади наділений певною компетенцією, яка встановлюється різними законодавчими та нормативно-правовими актами уповноважених органів держави. Компетенція - це точно визначений обсяг прав і обов'язків, якими наділений цей орган, для виконання покладених на нього завдань і функцій. Вона визначає межі правової відповідальності певного органу перед державою. У межах своєї компетенції орган виконавчої влади виступає в інтересах і від імені держави. Компетенція також окреслює юридичні межі самостійності певного органу, встановлені державою. Реалізація компетенції - це не тільки право, а й обов'язок для органу виконавчої влади, необхідність її здійснення не залежить від волі і бажання як самого органу, так і його посадових осіб;
o органи виконавчої влади керують діяльністю державних підприємств, установ і організацій. З урахуванням цього визначаються їх права, обов'язки і відповідальність, місце, роль і взаємовідносини в системі державного апарату. Вони наділені державно-владними повноваженнями щодо інших суб'єктів держави;
o окрім того, органам виконавчої влади належить важлива роль у здійсненні завдань і функцій держави. Своєю діяльністю вони охоплюють усі боки економічного, політичного і соціального життя суспільства. Виконання законів держави є основним їх призначенням. Поєднання виконавчих і розпорядчих функцій є суттєвою характерною рисою органів виконавчої влади держави. Органи виконавчої влади класифікуються за певними критеріями, найважливішими з яких є:
- правові підстави утворення;
- порядок утворення;
- місце в системі органів держави (масштаб діяльності);
- характер компетенції;
- порядок вирішення підвідомчих питань; джерела фінансування. За правовими підставами утворення вони поділяються на:
а) органи, утворення яких передбачено Конституцією України (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та ін.);
б) органи, утворення яких передбачено поточним законодавством, або іншими нормативно-правовими актами уповноважених органів законодавчої і виконавчої влади.
За порядком утворення органи виконавчої влади поділяються на:
а) такі, що утворюються (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети та ін.);
б) такі; що призначаються (наприклад, місцеві державні адміністрації, адміністрації підприємств).
За місцем у системі органів виконавчої влади держави (за масштабом діяльності), вони поділяються на:
а) вищий орган виконавчої влади (Кабінет Міністрів України);
б) центральні органи галузевої, міжгалузевої та функціональної компетенції (міністерства, державні комітети та інші центральні відомства);
в) місцеві органи виконавчої влади (місцеві державні адміністрації, адміністрації підприємств, установ, організацій).
За характером компетенції органи виконавчої влади поділяються на:
а) органи загальної компетенції, тобто такі, які керують на певній території всіма або більшістю галузей і сфер управління, забезпечують комплексний економічний і соціальний розвиток відповідних територій (наприклад, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації);
б) органи галузевої компетенції, тобто такі, що керують окремими галузями управління (наприклад, міністерства, відділи, управління місцевих державних адміністрацій);
в) органи міжгалузевої компетенції, тобто такі, що відають окремими сферами управління, тобто виконують спільні для всіх або для більшості галузей управління функції (планування, ціноутворення, стандартизація та ін.). Такими є, наприклад, державні комітети;
г) органи внутрішньогалузевої і внутрішньої компетенції. Це - проміжні і низові (первинні) ланки відповідних галузей системи управління (наприклад, адміністрації об'єднань, підприємств, установ, організацій). Органи внутрішньої компетенції володіють владними повноваженнями по безпосередньому управлінню підприємствами, установами і організаціями.
За порядком вирішення підвідомчих питань органи виконавчої влади поділяються на:
а) колегіальні органи, тобто організаційно і юридично оформлені групи осіб, яким належить пріоритет у прийняті рішень з усіх основних питань компетенції цих органів. У колегіальних органах рішення приймаються більшістю голосів їх членів. Колегіальність дає змогу найкраще вирішувати складні питання керівництва, що детерміновано багатосуб'єктністю аналітичного провадження, а отже супроводжується кооперацією осіб з можливістю узагальнення досвіду кожного з них. Такими органами є Кабінет Міністрів України, різні комітети і т. п.;
б) єдиноначальні органи, тобто такі, які очолює одна особа, наділена повноваженнями приймати рішення з усіх питань компетенції цього органу. Єдиноначальництво забезпечує оперативність керівництва, використання індивідуальних здібностей і досвіду керівників, підвищує їх персональну відповідальність за результати роботи органу.
За джерелами фінансування органи виконавчої влади поділяються на:
а) бюджетні органи, тобто такі, які фінансуються з бюджету (наприклад, КМ України);
б) госпрозрахункові органи, тобто такі, що існують за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Вони поділяються, своєю чергою, на три групи:
1) органи управління підприємств, установ, організацій, які є на господарському розрахунку (їх адміністрації);
2) органи, які утримуються за рахунок відрахувань від прибутку підвідомчих їм підприємств, установ, організацій (наприклад, міністерства, управління промислових об'єднань);
3) органи виконавчої влади, які утримуються одночасно як за рахунок бюджетних асигнувань, так і внутрішніх джерел фінансування (наприклад, науково-дослідні і проектні установи).


Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ