Етап третій - завершення
Зміна вивісок на державних установах нічого спільного
із заснуванням держави не має, а саме так були сформовані всі теперішні
"державні органи влади". У тому числі і Верховна рада УРСР, яка одним
розчерком пера перетворилась в Верховну Раду України, бо, як відомо, ОРГАН не є
самостійним організмом, а є лише органом, на який покладено певні функції задля
забезпечення життєдіяльності організму. Якщо орган утворено не самим
організмом, то, скоріше за все, це є паразит. А паразитів знищують, бо інакше
вони вб'ють організм. Саме таких паразитів ми отримали в спадок від більшовизму
і їх сутність від зміни назви не змінилась і не зміниться, а навпаки - як
ракова пухлина, буде розростатись і вбивати Україну.
Становлення нової, самостійної, унітарної,
національної держави – Україна з республіканською формою правління (від лат.
res publica — справа громади), якою і було формально проголошено Україну
передбачає не тільки проголошення її незалежності, але й певні складні юридичні
кроки.
Неважливо хто, важливо що. Саме
"що" має стати тим юридичним процесом становлення України як держави,
замовчування необхідності такого процесу є злочином проти України, а оголошення
це своїм проектом з претензією на авторське право тягне на "клініку".
То хто ж виконає процес становлення держави,
процес набуття своїх конституційних прав? Та не може його ніхто виконати окрім
самого Українського народу – великої громади. Не може цей процес безпосередньо
виконувати жодна політична сила, жоден державний орган-паразит, цей процес має
бути виконаний народом України, громадянами, які мешкають в певному населеному
пункті. Політичні ж сили можуть лише ствердити свою готовність зорганізувати та
запустити маховик такого процесу, допомогти консультативно, а в подальшому
розвивати саме такий організм-державу. На рівні сіл та селищ цей процес не є важким,
але на рівні міст, а особливо міст з районним поділом, все набагато складніше.
Це надскладний процес в містах, який має вибудовуватись з будинкових ОСНів до:
вулиця, квартал, мікрорайон, район міста/місто; які вже безпосередньо мають
стати окремими територіальними громадами. Можна лише собі уявити як місто зі
100 000 і більше населенням, збирається на загальні збори, але нічого страшного
в цьому немає. По-перше, є гарні приклади європейських країн, скажімо
Швейцаріяю. По-друге, більшість питань вирішуватимуться на рівні ОСНів.
По-третє, мають бути запущені всі можливі електронні форми демократії, та й
делегування делегатів ще ніхто не відміняв. У тій самій Швейцарії на загальні
збори стотисячного міста ніколи не збирається більше як 35% і цього достатньо
для вирішення повсякденних питань, але не державотворення, для такої процедур
потрібно 50%+1 голос від всіх громадян які мають право голосу. Якщо ми в
майбутньому хочемо бачити Україну успішною державою, то мусимо це виконати та в
решті-решт скористатися тим, що насправді було запроваджено ще нашими
пращурами, тим, чим користується півсвіту, але не ми самі.
І чи не найважливішим елементом, який має
бути виконаний на етапі становлення держави - відновлення нацією своїх прав на
самовизначення в своїй національній державі, має стати процес про який воліє не
згадувати олігархат – конституанта, бо саме це і стане їх похоронною
церимонією. В різних країнах цей процес називають по різному: установчі,
національні, народні, конституційні збори, конституційна асамблея,
конституційний конгрес, конституційний конвент тощо. Наприклад, в Україні такий
процес вже пробували запустити 100років тому і тоді цей процес назвали
"Українські Установчі Збори", але він так і не був довершеним.
Конституанта – це орган установчої влади;
всенародний, а в Україні це Український народ, вищий колегіальний тимчасовий
представницький орган, спеціально скликаний для розробки й ухвалення
Конституції держави. Перші в світі Конституції були розроблені та ухвалені саме
таким органом. В умовах сьогодення Конституція України обов'язково має бути
затверджена ще й всеукраїнським референдумом. Саме в процесі вдосконалення
Конституції України 1996 року потрібно врахувати вимоги "Декларації про
державний суверенітет України", яка наголошує що, Україна є унітарною
Республікою, національною державою, в якій виключно українська нація має
невід'ємне право на самовизначення. Водночас ми, українська нація, шануємо
національні права всіх народів та національностей, які проживають в Україні і
визнаємо їх Громадянами Республіки, а разом становимо народ України, але лише
нація має право на самовизначення.
Питання змін нинішньої Конституції України є
суперечливим. Разом з тим, вже є те, що вже показало свою недієздатність. Одним
з найважливішим в життєдіяльності держави є Розділ VІІІ "Правосуддя".
Також потребує змін Розділ V "Президент України", наприклад, чіткого
визначення меж недоторканості та позбавлення деяких повноважень. Таких самих
змін потребує Розділ ІV "Верховна Рада" тощо. Конституція має
визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких,
виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки
держави, суспільства та громадян тощо. Зміни до Конституції України мають
розроблятись саме "Конституантою", яка своєю чергою має складатись з
гідних представників нації.
Але вносити зміни до Конституції України це
другорядне питання, першочергово має бути виконана єдино законно діюча редакція
Конституції України, оригінал 1996 року.
Більш розширене пояснення відновлення конституційного
ладу, відновлення верховенства права, вихід з економічно-соціальної кризи буде
розкрито в розширеній програмі політичної партії "Правий сектор" та
роз'яснювальних статтях-додатках до програми.
При написанні статті використані матеріали:
"Маніфест української громади" - http://terhromady.info/manifest-ukrayinskoyi-hromady/
Матеріали по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар