Доцент ЛНУ Ігор Гурняк: «Українським селам загрожує вимирання»

Ми продовжуємо публікувати серію бліц-інтерв’ю з Ігорем Гурняком, доцентом ЛНУ ім. Франка, стосовно Конституційної реформи, яку повномасштабно розгорнули в Україні.

Можна пов’язати процес змін до Конституції, так званої децентралізації, з процесами, які нас чекають, – закінчення мораторію на продаж і відчуження сільськогосподарських земель і т.д? 

На мою думку, ці паралелі тут дійсно чітко відслідковуються. Найбільш зрозумілі ці речі у Кіровоградській, Чернігівській і інших областях. Якщо подивитися, там об’єднаних тергромад може одна, дві, три – не більше на область. Чому? Вони дуже чітко зрозуміли, до чого ці всі процеси йдуть. Тобто, що робиться?

Є якесь віддалене село, яке входить в об’єднану тергромаду, периферійне в їхньому розумінні. Там є, наприклад, фельдшерсько-акушерський пункт, школа, дитячий садок, там є відповідно якась сільська рада, яка поки що противиться розміщенню якихось екологічно неприйнятних проектів в себе на території, а тепер беремо і робимо його периферійним утворенням певної великої тергромади, згадуємо ці процеси які зараз відбуваються з закриттям по областях в центральній Україні фельдшерсько-акушерських пунктів, згадуємо оці всі «фальшування», які стосуються того, що у вас буде чудова школа в адміністративному центрі, де будуть комп’ютерні класи, де будуть сучасні хороші вчителі. Але справа в тому, що в тому селі периферійному не буде ні школи, ні дитсадка, ні медичного пункту. Це означає, що з того села люди поступово почнуть переселятися, а це, в свою чергу, означає, що вони почнуть розпродавати свої паї, при чому розпродавати за цінами не європейськими, а за тими цінами які в 10 разів менші за гектар землі в Україні. І це означає, що це село просто вимре. Але кожне з цих сіл – це є один із фундаментів української нації. Фактично, якщо оці всі дрібні села, дуже багато з яких мало і Магдебурзьке право колись і т.д., якщо воно все повимирає, то ми фактично маємо ситуацію майбутньої латифундації, при чому досить жорсткої, коли фактично кілька людей зможуть заробити мільярди доларів на цих речах, але при цьому величезна маса людей України залишиться фактично без будь-яких засобів для існування.
Я вже мовчу про те, що це вже втретє в Україні відбувається: один раз така «децентралізація» відбувалася за часів Хрущова, один раз за часів Брежнєва – тоді близько 3,5 мільйонів людей, які покинули села, потрапляли в міста, де були робочі місця. Куди тепер будуть потрапляти ці люди з сіл, які там залишаться без засобів для існування? Це заробітки десь у Польщі, Португалії і т.д. Дійсно, Польща потребує одного мільйона працівників з України, але справа в тому, що, вибачте, але це не держава Україна тоді виходить, тобто це виходить такий собі «рекетир», який буде просто відбирати гроші від заробітчан, які будуть надсилати їх своїм сім’ям в Україну.

Спілкувалася Ярина Волошин,
спеціально для Прометея.

http://prometei.org/holovne/dotsent-lnu-igor-gurnyak-ukrayinskym-selam-zagrozhuye-vymyrannya/

Доцент ЛНУ Ігор Гурняк: «Україні потрібна реальна децентралізація»