Напередодні відзначення чергової роковини
Голодомору-геноциду української нації 1932-33 рр.., хотілося б більш
прискіпливо зазирнути в сьогодення новітньої історії.
З початком бойових дій – відкритої стадії знищення
українців, торішні статистичні дані ООН про 80% громадян України, що
знаходяться або на межі, або за межею бідності вже не актуальні. Так само, як і
дані останнього перепису населення, де відповідно 78,8% громадян ідентифікували
себе українцями. Війна і жахливий економічний стан швидше всього суттєво
збільшили перший показник і зменшили другий.
У 2012 році населення України скоротилося на 80,6 тисяч осіб.
Це в той час, коли міграційний приріст у 2012-му був зафіксований у розмірі
61,8 тисяч осіб (в’їхали – 76,4 тис. осіб, а виїхали – 14,5 тис. осіб).
Дані Держстату за січень-грудень 2013 року повідомляють про природне
скорочення на 158,7 тисяч осіб (народжених – 503,7 тис., померлих – 662,4 тис.)
і загальне скорочення населеня на 126,8 тисяч осіб (дані зменшуються за рахунок
міграційного приросту майже на 31,9 тис. осіб: прибулих – 54,1 тис., вибулих –
22,2 тис.). На 1 вересня 2014 року чисельність наявного (?) населення України
становила 42 млн. 977,4 тис. осіб (це вже з урахуванням анексованого Криму).
За оцінкою Світового банку 6,5 млн. осіб виїхали з
України у пошуках кращої долі, тим самим поставив її на п’яту
сходинку у світовому рейтингу країн-постачальників мігрантів.
Україна втрачає не тільки різноробочих, а й висококваліфікованих спеціалістів.
А в демографічному звіті ООн зазначено, що в Україні зафіксовано найнижчий в
світі природний приріст населення.
Українська нація вимирає під «оплиски» міграційного (і
нелегального також) приросту. Додайте до цього угоду про реадмісію між ЄС і
Україною (15.01.2008 після співу колядок, спікер ВР Арсеній Яценюк «протягує»
угоду) відповідно до якої остання перетворюється на «санаторій-відстійник» для
всієї європейської нелегальщини.
На моє глибоке переконання, ці дані - яскраве
свідчення новітньої форми прихованого чергового геноциду української
нації. Хтось, ну дуже зацікавлений звільнити цей географічний рай (Україну) від
аборигенів (українців).
Впевнений, багато хто з читачів чув вислів: «навіщо
плодити злидні». Це чергова ідеологічно-інформаційна отрута імпортована в
свідомість українців ззовні.
Сьогодні, в чергове, ляльки своїх кремлівських
ляльководів спробують переписати ту найкращу (пам’ятаєте, як вони голосили)
Конституцію не тільки в Європі, а й у Світі, замість того, щоб спробувати її
виконувати. Венеціанська комісія вже дорікає теперішньому керманичу країни у
відсутності широкого інформування громадськості і загального обговорення змін
до Статей чинної Конституції.
При відсутності достовірної інформації мають місце
підозри і домисли, що народні «рейхсформатори» спробують внести зміни з неоднозначним
трактуванням конкретних положень.
Сьогодні вже готова «Дорожня карта реформ» для Верховної
ради VIII скликання в якій, поміж іншої мішури «рейхформ», є реформа місцевого
самоврядування та децентралізації влади. Поки що «благі» наміри «рейхсформаторів»
приховані за законопроектами (я нарахував 10), які ще треба протягнути через
ВР, але треба враховувати зобов’язання і обіцянки передвиборчих
домовленостей ляльководів. Протягнуть!
Повертаючись до жебраків, злиднів і змін до Конституції,
хотілося б певний проміжок часу (до внесення змін) пожити відповідно до
положень чинної Конституції, а саме:
Стаття 5. Носієм
суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря,
водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України,
природні ресурси її континентального шельфу, є об’єктами права власності
Українського народу.
Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади, що дає
можливість громадянам самостійно
вирішувати питання місцевого
значення в межах Конституції і законів України.
Більш ніж впевнений, що у випадку
чіткого дотримання і виконання існуючого Головного документу країни
(Конституції) в Україні не було б не жебраків, не злиднів, не олігархів, не
демографічної катастрофи. Адже матері, народжували б на світ Божий не рабів, а
гордих господарів своєї Землі з відповідною майновою часткою з моменту
народження.
Сергій Філіпенко, 15 листопада 2014
року
Немає коментарів:
Дописати коментар