ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА – ШЛЯХ БЕЗКРОВНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Конституція України:

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Думаю коротенький екскурс «в дєбрі» по Статтям чинної Конституції не викликає зайвих питань, все зрозуміло, як білий день. Питання може виникнути тільки щодо Статті 140 з такими незрозумілими термінами, як МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ та ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА. Що ж воно таке?

Все дуже просто, це – ВЛАСНІСТЬ і ВЛАСНИК відповідної території (села, селища, міста, району в місті з районним поділом, кварталу, вулиці, будинку та прибудинкової території). І тільки ВЛАСНИК, який мешкає на відповідній території має право розпоряджатися територіальною ВЛАСНІСТЮ в межах Конституції і законів України. В підтвердження цих слів:

Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їх спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Тобто, все, що збудовано з часів затвердження чинної Конституції (супермаркети, автозаправки, автосалони, банки, бутіки, офісно-житлові комплекси з внутрішніми паркінгами та ін.) на тлі пограбованих заводів та фабрик, оптимізованих та прихватизованих дитячих та громадських закладів, зруйнованої інфраструктури ЖКГ – належить не олігархам і спритним ділкам, а в рівній мірі тільки мешканцям відповідних територіальних громад.  – справжнім власникам територіального багатства.

Повноваження і можливості таких суб’єктів господарювання закріплені в наступній Статті Конституції:

Стаття 144. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Тобто, якщо спритний ділок з мільярдними рахунками в банках Цюріха вирішив «прибрати до рук» природні ресурси на території вашої територіальної громади, залишив вам і вашим нащадкам на вічну згадку «місячний пейзаж» з отруєною водою в водоймищах, він не зможе це зробити без вашої згоди. А ви, в свою чергу, відповідатимете за використання і примноження національного та територіального багатства перед прийдешніми поколіннями, своєю совістю, Конституцією та законами України. Тому Статтю 13-ту продовжують ключові слова: ВЛАСНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗУЄ. А, тим більше спільна власність – власність територіальної громади – власність, яку успадкують ваші нащадки.

З огляду на вищевикладене хочу зробити висновок: утворення територіальних громад (відповідно до Конституції України) – це той європейській шлях, який обрала Україна на Майданах. Це, децентралізація влади і передача її на місця місцевому самоврядуванню територіальних громад. Це, зміна існуючої прогнилої системи влади за рахунок формування представницьких і виконавчих органів «знизу» з представників цих територіальних утворень місцевого самоврядування. Це, люстрація шляхом прискіпливого відбору кандидатур активних, молодих, талановитих патріотів, які зростали поруч з дитинства, а не заїжджих гречко-гастролерів, які «вкладають», щоб повернути з лишком, а потім вивезти з країни в офшори.

Все в наших руках. Отже, мерщій до справи!

Сергій Філіпенко, 3 листопада 2014 року