(Матеріал за 5-те
липня 2013 року – ред.)
«Всё будит
Донбасс!»
(графіті на
огорожі)
Словничок для взаєморозуміння:
ДЕРИБАН – узаконена
крадіжка, або навіть узаконений грабіж (вид сучасного успішного підприємництва
«еліти»).
Найвища ступінь законодавчого забезпечення народовладдя в Україні
була досягнута в середині 80-х років радянської доби. Система місцевого самоврядування радянських часів на папері була майже
ідеальною, але їїфактична дієвість
«керівною і направляючою» нейтралізовувалась. Через рознарядки по критеріях
віку, статі, партійності, соціального стану і т.д. та довиборчу
фільтрацію «на благонадійність», а також через безальтернативність
виборів досягалась «декоративність» рад усіх рівнів. Самі ж вибори зводились до
простої формальності і, як наслідок – відсутність не лише опозиції, а й
будь-якої ініціативи на всіх рівнях влади.
А вже з початком
«пєрєстройкі» почалася повзуча узурпація влади старою радянською номенклатурою
через поступове згортання основного принципу народовладдя – квоти
представництва народу в радах усіх рівнів. Поступове зменшення квоти
представництва народу в місцевих радах останніх скликань уже забезпечило
безроздільне домінування в них старої (і нової кримінальної) «еліти».
Це наочно
спостерігається на прикладі Павлоградської міської ради.
1.Радянська доба після Січневого 1987 року пленуму ЦК КПСС:
– квота
представництва до міськради виборів 1987 року була в середньому один депутат від 540 жителів
округу (будинки
проживання яких, як правило, утворювали один спільний двір).
2.«Пєрєстройка» і перший
крок згортання
народовладдя:
– за результатами
перших демократичних виборів 1990 року по місту Павлограду було обрано 180
депутатів (в середньому 1
депутат від 730 жителів
округу). При цьому демократична опозиція налічувала більше 40 депутатів. (Якби
обиралося за квотою 1987 року, то депутатів було би 245, а демократична
опозиція могла би сягнути 90-100 депутатів – і вся місцева політика отримала би
зовсім інше, небажане для номенклатури спрямування). Але і така нечисельна
опозиція завадила масштабному «дерибану» (який, як і всяка крадіжка, вимагає
втаємничення).
3.Другим
кроком було суттєве скорочення чисельності депутатів в представницьких органах
народовладдя за Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та
сільських, селищних, міських голів» 1998 року:
– в
скликанні 2002-2006 років чисельність депутатів міськради була скорочена до 51
особи (в середньому 1 депутат від 2170 жителів округу); але і при цій
чисельності, за мажоритарної системи виборів, демократична опозиція все ж
налічувала 11-13 депутатів! Але при таких великих округах (2170 жителів)
навантаження депутата проблемами округу зросло щонайменше в 4 рази, а зв'язок з
виборцями суттєво послабився, що призвело до значного зниження ефективності
роботи депутатів опозиції і вже набагато менше зв’язувало руки «дерибанщикам».
4.Нинішня доба і третій крок узурпації влади олігархією:
– остаточне
рішення проблеми опозиції було знайдено в запровадженні змішаної
мажоритарно-партійної системи виборів і подальшому скороченні чисельності
мажоритарних депутатів до 23 осіб! Депутатський округ розрісся до 4800 жителів.
В такому окрузі вже стільки проблем, що для однієї людини вони стали неохопними
і непідйомними (хоча не заради вирішення людських проблем обирався цей склад ради).
Інші 23 депутати
взагалі представляють інтереси олігархічних партій (угрупувань), а не народу.
Проаналізуємо
особовий склад депутатів останнього скликання Павлоградської міської ради:
–
директорів і заступників директорів 17+6=23 особи;
– робітників 1(одна)
особа і той мабуть «шабашник»: «Працює покрівельником на декількох фірмах та підприємствах
міста»(??) – (вибачайте, так
вказано на офіційному сайті міськради.)
– решта –
спеціалісти і різнопрофільні функціонери, або ж місце роботи та посада на
офіційному сайті міськради взагалі не вказані (можливо мажори, чи номенклатурні
масажистки).
Не менш цікавий
партійний склад депутатів:
Фракція Партії
Регіонів – 32 особи, причому «Сильна Україна», «За права людини» та «Русскій
блок» повним складом офіційно
увійшли в фракцію ПР. В тому числі робітник-шабашник-покрівельник!.. (А
можливо «покрівельник» це зовсім не робітник, а нова посада держслужбовця
цієї влади, який просто «кришує» деякі
фірми і підприємства?)
Знаючи особисто
багатьох персоналій з фракцій «Батьківщина», «Фронту змін» та «ЕКО+25%» можу
впевнено сказати, що між ними та Партією Регіонів відсутні будь-які розбіжності
як в кар’єрному походженні, ідеології, так і в моралі та життєвих цінностях.
І це не випадковість: міська, чи районна влада дає вказівку підпорядкованим
керівникам державних чи комунальних установ і підприємств створити мережу
первинних осередків «опозиційних» партій із числа пристосуванців біля бюджетної
годівниці.
Таким чином
здійснюється шахрайство:переважна більшість первинних партійних осередків
керуються з владного центру і є фіктивними.
А фракція «КПУ»
(3 депутати) вже традиційно «декоративне опозиційне приживало» при їхній
«кухні».
І ще цікавий
факт: із 46 депутатів 9 (дев’ять – майже 20%) провідні фахівці дирекції та шахт
«ДТЕК Павлоградвугілля», яке входить до імперії СКМ Рината Ахметова. Теж
«питаннячко».
За такого
розклáду, в чинній Павлоградській міській раді системна демократична опозиція відсутня: ВСЕ ЦЕ ПОКАЗНІ ЧАСТИНИ ОДНОЇ
ПОЛІТИЧНОЇ СИЛИ НАЗВА ЯКІЙ – ОЛІГАРХІЯ.
Така фактична
централізація влади однією політичною силою вже носить всі ознаки узурпації.
Другий приклад –
Павлоградська райрада.
Павлоградська
районна рада – 26 депутатів (з них 13 «мажоритарників» на 13 сільських рад, які
об'єднують 39 населених пунктів з населенням 28661чол.
По фракціях:
«Партія регіонів» разом з «Сильною Україною» - 21 депутат, «Батьківщина» - 4
депутати, «КПУ» - 1 (один) депутат.
Повна тотожність
ситуації.
(Прочитавши цю
статтю, проаналізуйте склад своєї міської, чи районної ради. Хто знайде
різницю, хай з’їсть цукерку).
Питання
безконтрольної свавільної «приватизації» залишків соціалістичної власності
«елітою» зараз вже цілком вирішене.
(Докладніше: «ВИБОРИ, ЯК
ЗАСІБ УЗУРПАЦІЇ ВЛАДИ»)
АЛЕ.
«Елітою»
поки що не «привласнена» загальнонародна власність: земля сільськогосподарського призначення, пустирі, ліси,
парки, заповідники, води, корисні копалини та ін., на шляху «дерибану» яких вже
прибираються районні ради в містах (як це вже зроблено і «роздерибанено» в
столиці); також вже підготовлений проект закону про укрупнення сільських
громад, яким передбачено ліквідацію сільських рад.
І це вже – осиковий кілок в труну місцевого самоврядування, що
знаменує остаточний перехід
до тиранії.
Цитата: «Передбачається,
що середня чисельність сільської громади при об’єднані у нову територіальну
громаду складе 9 тисяч осіб, середня кількість населених пунктів у сільській громаді складе16,
очікувана середня площа громади – близько 400 кв. км.» Кінець цитати.
(Пояснювальна записка до проекту закону «Про об’єднання територіальних
громад»)
Цитата: «Ст.4.1.2 …у складі об’єднаної
територіальної громади не може існувати іншої територіальної громади, яка має
свій представницький орган місцевого самоврядування» Кінець цитати. (Проект ЗУ «Про
об’єднання територіальних громад»)
Це означає, що в
Павлоградському районі буде ліквідовано 13 сільрад, натомість з’явиться 3 (три)
ради «об’єднаних територіальних громад». (Докладніше: «ПРО
ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД ТА ПРО ДОЛЮ САМОВРЯДУВАННЯ»)
Будь-який
тоталітарний режим намагається централізувати владу, для чого утворює штучні
укрупнені адміністративно-територіальні об’єднання для досягнення наступних
цілей:
по-перше – це диктується дефіцитом відданих диктатору кадрів;
по-друге – скорочуються витрати на підкуп посадових осіб
виконкомів місцевих рад;
по-третє – здійснюється підпорядкування своїм кадрам адміністративно-розпорядчих
функцій по відношенню до сукупного бюджету територіальних громад, їхніх земель
і майна;
по-четверте – створюється кулуарна обстановка прийняття рішень і їх
втаємничення від народу.
Все «сукупне» –
значить не належить жодній конкретній сільській громаді; «укрупнення» – це
фактично акт знеосібки і позбавлення громад всіх прав на території їх мешкання. І це робиться напередодні дозволу
на продаж землі сільськогосподарського призначення!
Адміністративно-територіальний
устрій держави має бути
похідним від природно
завершених утворень компактного проживання людських спільнот зі своєю
інфраструктурою, історією, місцевими традиціями, прив’язаністю до території
свого мешкання, усвідомленням своєї спорідненості з односельцями (в’язівчани,
межирічани, булахівчани, богуславці і т.д.). Тільки такі природні людські
спільноти є «ТЕРИТОРІАЛЬНИМИ ГРОМАДАМИ». І тільки за таких умов можливе реальне
місцеве самоврядування.
Ми зобов’язані
зупинити подальше сповзання до устрою держави необмеженої диктатури олігархії і
встановити реальне народовладдя.
В Павлоградській міській раді першого демократичного скликання за
ініціативою групи депутатів був утворений опозиційний «Демблок» (більше 40
депутатів), а за ініціативи депутата міськради шахтаря Володимира Тусніна
створено осередок самоврядування шахтарського мікрорайону «40 років Жовтня»,
до якого ввійшли всі депутати цього мікрорайону, і де переважаючу більшість
мали депутати «Демблоку».
Нами було
напрацьовано безцінний досвід реального самоврядування, який
треба вивчити і невідкладно впровадити.
Час діяти!
Володимир Степаненко,
член координаційної ради ГР «Лелека»
Джерела:
1.(Газета «Западный Донбасс» №49 від 24.06.1987р);
6.Власні публікації з архіву «LELEKA NEWS».
Немає коментарів:
Дописати коментар