Місцеве самоврядування у Литві

Структура та діяльність місцевого самоврядування у Литві визначені у Конституції Республіки Литва та  регулюються Законом про місцеве самоврядування від 7 липня 1997 року, який був змінений та доповнений 12 жовтня 2000 року.

Закон про місцеве самоврядування містить всебічні інструкції щодо структури та діяльності місцевого самоврядування. Також він включає концепцію місцевого самоврядування, принципи місцевого самоврядування, територіальний базис місцевого самоврядування його інституції та процедури організації та управління.

 Повноваження та функції муніципалітетів можна розділи в залежності від рівня відповідальності на такі типи:

- незалежні, які муніципальні влади мають виконувати відповідно до закону та своїх зобов‘язань в інтересах громади. У виконанні цих функцій муніципалітети мають право приймати власні рішення і несуть відповідальність за їх виконання.

- надані, які муніципалітет виконує виходячи з певних умов та обставин;

- державні (делеговані), які держава делегує муніципалітетам в інтересах місцевого населення і виконуючи їх муніципалітети приймають рішення, визначені законодавством;

- контрактні, виконання яких базується на укладених контрактах.

Виходячи з типу функції муніципалітету їх можна поділити на самоврядні, державного управління та надання громадських послуг. Функції місцевого самоврядування виконують муніципальні ради. Державні адміністративні повноваження виконуються радами, директором муніципальної адміністрації, іншими органами влади на місцях.  Громадські послуги надаються підприємствами, заснованими муніципалітетами або іншими юридичними чи фізичними особами  відповідно до контрактів укладених з муніципалітетами.

 Структура місцевих і регіональних влад

З 1949 року кількість адміністративних та територіальних одиниць суттєво змінилася. У 1950 році у Литві було запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ, відповідно до якого створено провінції Вільнюс, Каунас, Клайпеда та Шуляй, ліквідовано графства, які замінено на 87 районів.

У 1995 році відповідно до Закону про територіальні одиниці та їх межі було встановлено два рівні та дві категорії адміністративних одиниць:

- віщі адміністративні одиниці  - графства (10), які є частиною державного управління:

- муніципалітети 60, які поділені у райони та міста які не відрізняються за повноваженням та статусом.

Загальна кількість територіальних одиниць була зменшена з 581 до 60.

 Представницькі органи

На рівні місцевого самоврядування головними  представницькими органами є місцеві ради. Вони координують діяльність інших органів місцевого самоврядування, визначають напрями розвитку місцевої економіки та культури,  забезпечують раціональне використання природних ресурсів, виконання законів та директив уряду, громадський порядок, захист інтересів  та законних прав громадян.

Ради складаються з депутатів, які обираються на чотири роки на базі загального виборчого права на пропорційній основі.

 Мери та їх заступники

Мер обирається місцевою радою з числа депутатів. За його пропозицією призначається один або кілька заступників.

Мер призначає сесії та встановлює порядок денний засідання, координує діяльність комітетів ради, підписує рішення ради та забезпечує їх виконання.

Мер підзвітний раді та громаді за діяльність муніципалітету.

Мер аналізує ситуацію в муніципалітеті та пропонує проекти рішень на розгляд ради, готує рекомендації для інституцій державної влади у таких сферах – заходи для збереження громадського порядку та суспільної злагоди, первинна охорона здоров‘я, піклування про хворих, інвалідів та старших людей, загальна освіта для дітей, молоді та дорослих, дошкільна підготовка для дітей, додаткова освіта для дітей і молоді, загальна культурна освіта населення, просування етнічної культури, зайнятість населення, перекваліфікація, організація громадських робіт.

Рішення мера виконуються в обов‘язковому порядку.

Щорічно мер звітує перед радою та громадянами за свою діяльність. Заступник мера виконує функції, визначені радою та доручення мера, у випадку його відсутності – заміщає на посаді.

Повноваження мера припиняються, якщо одна третина депутатів ради висловили йому недовіру. Повноваження заступника припиняються за поданням мера.

 Колегія

Відповідно до закону про місцеве самоврядування муніципальна рада формує із складу депутатів колегію, приймає рішення про її чисельний та особовий склад.

До речі, мер має бути колишнім членом колегії.

До повноважень колегії входить:

- на підставі аналізу територіального розвитку муніципалітету прийняття рішень щодо довготермінових програм соціального, культурного, економічного, інвестиційного, екологічного, демографічного розвитку, програм з охорони здоров‘я, попередження злочинності;  

- за пропозицією мера прийняття рішень щодо посадового та кількісного складу штату службовців;

- встановлення пріоритетів у підготовці муніципальних кадрів.

Голова ревізійної комісії ради, його заступники та члени комісії не можуть бути членами колегії. Колегія звітує про свою діяльність не рідше одного разу на рік.

 Муніципальне управління

Функції муніципального управління виконує спеціально призначений посадовець - директор муніципальної адміністрації, підзвітний раді та меру. Кандидатура на посаду директора призначається радою за пропозицією мера  на термін дії ради. Кількість термінів  перебування на посаді муніципального директора (та його заступника) законодавством не обмежується.

Обов‘язки  та повноваження муніципального директора:

·       пряма та персональна відповідальність за виконання законів і урядових постанов, рішень муніципальної ради на території муніципалітету;

·       організація роботи муніципальної адміністрації та відповідальність за внутрішнє управління нею;

·       управління коштами, які виділені радою для функціонування муніципальної адміністрації;

·       адміністрування витрат місцевого бюджету за погодженням з муніципальною радою, організація виконання місцевого бюджету, відповідальність за економічну та фінансову діяльність муніципалітету, адміністративне управління муніципальною власністю;

·       управління персоналом - призначає та звільняє службовців муніципалітету,  інших працівників;

·       координація та контроль діяльності надавачів громадських послуг;

·       організація навчання та підвищення кваліфікації службовців муніципальних установ та адміністрації;

·       підготовка та подання звернень до органів державної влади згідно з чинним законодавством.

Муніципальний директор регулярно звітує та доповідає про свою діяльність раді та меру у встановленому порядку.

Муніципальна адміністрація складається із структурних підрозділів і територіальних представництв.

 Обов‘язки муніципальної адміністрації:

·       забезпечення виконання рішень муніципальної ради на території муніципалітету;

·       забезпечення виконання чинного законодавства, в частині яка не потребує прийняття рішень місцевої влади;

·       шляхом визначеним законом організація управління місцевим бюджетом та муніципальною власністю;

·       управління наданням громадських послуг;

·       підготовка проектів рішень та актів місцевої ради;

·       організація фінансового, економічного та матеріального забезпечення діяльності секретаріату ради, мера, депутатів та контролерів.

 Муніципальний контроль та аудит

Спеціальна муніципальна служба контролює та наглядає за ефективністю управління муніципальною власністю та місцевими коштами.

Внутрішній аудит муніципалітету є структурним підрозділом адміністрації, призначений для проведення перевірок діяльності адміністрації та підприємств якими  вона управляє.

Службовці муніципальної контрольної служби – контролери – не можуть бути депутатами ради або членами будь-якої політичної партії у період перебування на посаді.  На посаду контролера посадовець приймається за конкурсом відповідно до закону про державну службу. Претендент повинен мати вищу освіту та не менше, ніж трирічний досвід роботи у сфері економіки, аудиту, державного управління.

Приміські зони

Відповідно статті 30 закону про місцеве самоврядування приміські зони є структурними територіальними одиницями муніципальної адміністрації, які функціонують як певна части муніципальної території. Управляє цією діяльністю голова – посадова особа, яка призначається на конкурсних засадах з врахуванням думки мешканців. До повноважень голови відноситься управління передмістям, участь у засіданнях сесії ради при розгляді питання цієї території, узагальнення звернень та пропозицій громадян з подальшим доповіданням муніципальному директору, консультування мешканців у межах своєї компетенції. Окрім того, голова організує збори громадян, зустрічі з представниками адміністрації та ради.

Участь громадян у процесі прийняття рішень

Конституцією встановлено, що громадяни мають право брати участь в управлінні державою, як напряму, так і через обраних представників. Конституція гарантує право законодавчої ініціативи, право оголошувати референдуми, право критикувати роботу державних інституцій та їх службовців, право на звернення.

 Розмежування повноважень між місцевими та регіональними владами

Головні принципи

У Литві  не існує ієрархічного підпорядкування та дублювання функцій між різними рівнями влади, немає середнього рівня самоврядування, оскільки графства не є органами самоврядування і управління на цьому рівні здійснює держава.

Місцеві влади діють вільно та незалежно у межах своїх компетенцій, як встановлено Конституцією та законодавством. Муніципалітети мають право вирішувати питання місцевого значення на свій розсуд у межах,  встановлених законом.

Повноваження місцевих рад:

ü освіта – дошкільна, початкова та середня, для дорослих

ü охорона здоров‘я

ü соціальне забезпечення – дитсадки та ясла, допомога сім‘ям, інвалідам, малозабезпеченим

ü житло, міське планування

ü водозабезпечення

ü водовідведення

ü збирання та вивезення відходів

ü захист довкілля

ü культура, відпочинок, спорт, туризм

ü громадський транспорт

ü міські дороги

ü теплопостачання

 Асоціації місцевих влад та інші форми співпраці на місцевому та регіональному рівні

Закон про Асоціацію муніципалітетів Литви є базовим регулятивним документом у сфері співпраці між муніципалітетами. Відповідно до цього закону Асоціація представляє спільні інтереси муніципалітетів у державних інституціях та уряді. Членство у цій організації добровільне та приймається рішенням ради, всі муніципалітети є членами.

Структура Асоціації побудована таким чином, що кожний муніципалітет представлено в ній однією особою від кожних десяти депутатів відповідної ради. Окрім того, муніципалітети з населенням більше 100 тисяч людей мають додаткових представників від кожних 100 тисяч мешканців. З цих всіх представників складається Конгрес представників асоціації.

Законодавство дозволяє створювати й інші асоціації або організації представників муніципалітеті та графств. Місцеві влади часто вдаються до спільних дій, головним чином у таких сферах:

 - будівництво та розвиток інфраструктури;

-  міський розвиток та планування територій;

-  надання громадських послуг.

 Відповідно до Закону про місцеве самоврядування муніципалітети можуть співпрацювати з муніципалітетами зарубіжних країн на підставі договорів та угод, а також мають право утворювати Єврорегіони. Литва ратифікувала Європейську Хартію місцевого самоврядування, Європейську конвенцію транскордонної співпраці між територіальними громадами та місцевими владами.

Місцеві фінанси

Головні джерела, з яких утворюються фінансові ресурси муніципалітетів:

ü податки, які збираються відповідно до законів та інших законодавчих актів;

ü прибутки від муніципальної власності;

ü штрафи;

ü місцеві платежі та збори;

ü прибутки від муніципальних бюджетних агенцій з надання послуг;

ü прибутки від балансу муніципальних фондів у поточних рахунках;

ü кошти, отримані від уряду після розподілу, продажу та оренди державних земель несільськогосподарського призначення;

ü субсидії з державного бюджету;

ü інші доходи, встановлені законом;

ü гранти (грошові кошти);

ü кредити.

 Бюджетні фонди муніципалітетів можуть використовуватися тільки на виконання функцій муніципалітету: виконання соціальних, економічних та інших програм, прийнятих радою, утримання муніципальних бюджетних установ, надання громадських послуг.

Інші джерела доходів

Місцевим владам надано право встановлювати плати та збори за послуги, які вони надають та за використання муніципальної власності.

Місцеві збори та платежі встановлюються рішенням ради. Вони вважаються не бюджетними доходами і тому не включаються до муніципальних бюджетів, а надходять на спеціальний рахунок  у банку.

Кредити

Міністерство фінансів може покривати тимчасові нестачі у фінансуванні місцевих бюджетів за допомогою короткострокових кредитів, які надаються з державного бюджету на запит муніципалітету. Запит має бути підтриманий аргументованими поясненнями причин недостачі в бюджеті та відповідними розрахунками.

 Адміністративний нагляд за діяльністю місцевих влад

Місцеві влади діють вільно та незалежно у межах своїх компетенцій встановлених Конституцією та іншим законодавством. Очевидно, що інтереси центральної влади та місцевих мають координуватися. Важливим чинником забезпечення цієї координації  є співпраця між центральною та місцевими владними структурами. Така співпраця у Литві активна та ефективна. Безумовно, центральна влада має здійснювати певний контроль за муніципалітетами. Він реалізується таким чином, що міра втручання контролюючої інституції пропорційна важливості інтересу, захищеного цим втручанням.

Відповідно до Конституції Уряд призначає територіальних представників з нагляду за дотриманням Конституції, законів та забезпеченням виконання рішень суду.  

Представники Уряду здійснюють адміністративний нагляд за муніципалітетами у межах своїх компетенцій, встановлених законом про адміністративний нагляд. Уряд призначає десять державних територіальних представників, які контролюють діяльність муніципалітетів у кожному графстві.

Державні територіальні представники підпорядковані Уряду та підзвітні Прем‘єр-міністру. Кожний з них регулярно звітує про свою діяльність Уряду, міністру внутрішніх справ, губернатору та інформує муніципалітети.

Відповідно до законодавства територіальні представники можуть брати участь у сесіях місцевих рад, знайомитися з проектами рішень та діючими рішеннями. Також вони можуть брати участь у сесіях Парламенту та засіданнях Уряду, якщо питання порядку денного стосуються діяльності органів місцевого самоврядування.

Якщо певне рішення місцевої влади або мера суперечить Конституції, законам або іншим законодавчим актам, або якщо органи місцевого самоврядування не виконують законодавство  або рішень Уряду, то місцеві представники реалізують надані їм права у таких формах –

 - аргументовані рекомендації змінити рішення;

 - вимога до органу місцевого самоврядування щодо негайного виконання законів або рішення уряду.

Якщо це не приносить бажаних результатів територіальний представник подає до суду.

 Апеляція проти рішень місцевих та регіональних влад

Громадяни захищені від рішень місцевого самоврядування статтею 124 Конституції, відповідно до якої всі дії місцевої влади, включаючи й виконавчі органи та службовців, які порушують права людини та організацій можуть бути оскаржені в суді.

Працівники місцевого самоврядування

Виконавчий орган місцевого самоврядування відповідальний за адміністративний та фінансовий стан працівників. Працівники наймаються на роботу відповідно до закону по державну службу на основі конкурсу. Контракті працівники наймаються відповідно трудового законодавства.

В середньому у муніципалітетах працюють по 30-35 працівників. Однак, їх кількість суттєво варіюється в залежності від розміру муніципалітету, наприклад, у муніципалітеті Вільнюса працюють 500 службовців.

Підготовлено за виданням Ради Європи, Страсбург 2006 рік