Чому створення територіальної громади є фактом встановлення конституційного ладу, а не піар-ходом лобістів іноземних інтересів

Останнім часом тема територіальної громади стала ледь не топ – темою чиновницько-депутатських виступів та суперечок на різноманітних телевізійних шоу. З одного боку, чудовий піар – хід у переддень місцевих виборів, з іншого, справжня небезпека для ділків усіх рівнів, що в незаконний спосіб набули майно за останні десятиріччя незалежності України, оскільки з’являється конституційний власник, що запитає, захоче розібратись і прийме рішення.

Створення територіальних громад є одним з основних напрямків діяльності Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу України та партнерського їй громадського руху «Вільний простір». Як ми до цього прийшли? Через Податковий Майдан, коли вчергове мале підприємництво України було одурено і ми зрозуміли, що наймасовіша акція в Києві без системних змін у державі може надати емоційного забарвлення проблемі, але не вирішує самої проблеми. Після цього ми побудували мережу колективного самозахисту і навіть вирішили кілька сотень проблемних ситуацій з підприємцями по цілій Україні, але наші мобільні групи розбирались з однією ситуацією, надавали підтримку одній людині, а в цей час допомагати потрібно було тисячам. І це за відсутності власного потужного інформаційного ресурсу.

Зрештою, виявилось, що практично по всій території держави прокуратура, міліція, суди, органи місцевого самоврядування не дотримуються законодавства. Більше того, ті, хто хотів б жити чесно, доволі швидко виявляли саму неможливість жити за законом і Конституцією. Чому ж так сталось? Нам, як підприємцям, це було зрозуміти простіше. Бо в Україні відсутній власник – територіальна громад. Відсутня структура, яка мала створити орган місцевого самоврядування, міліцію, територіально-виборчу комісію, тощо.

У державі у 1996 році після прийняття Конституції України мали були бути створені територіальні громади і все майно в межах адміністративно-територіальної одиниці мало було бути переданим конкретній територіальній громаді. Дійсно, відповідно до ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади … самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Згідно зі статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; … встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно зі статтею №169 Цивільного кодексу України територіальні громади … можуть створювати комунальні підприємства, навчальні заклади, підприємницькі товариства, брати участь в їх діяльності на загальних підставах. У тому ж Цивільному кодексі зазначено: у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді; управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як віртуальне утворення може чимось управляти чи щось створювати, і, саме головне, в чомусь брати участь на загальних підставах!? У тому ж цивільному кодексі зазначено, що власник в Україні є особою. Після прийняття Конституції України згідно з 142 статтею усе рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси мали бути передані територіальним громадам. Територіальна громада як власник мала набути статусу юридичної особи. Тим більше, що вона володіє усіма необхідними характеристиками: правоздатністю, дієздатністю, деліктоздатністю. А держава мала брати участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримувати місцеве самоврядування.

Дійсно, згідно зі статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону. Згідно зі статтею 317 власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі ст. 2, ч. 2 учасником цивільних правовідносин є територіальна громада. Згідно зі ст. 327 ЦК України територіальна громада є власником комунального майна. Тому як власник вона може володіти цим своїм правом лише в якості юридичної особи. У Чехії та Польщі, Франції та Італії територіальні громади є юридичними особами. Ми вчергове опинилися юридично на задвірках Європи, не виконавши навіть своєї Конституції.

Тепер щодо бюджету територіальної громади. Згідно з бюджетним кодексом України (стаття 2) бюджет – це план формування та використання фінансових ресурсів органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З іншого боку, у цій же статті читаємо, що бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад та їх об’єднань. Тобто, як бачимо, той, хто є власником бюджету на його формування та використання не має безпосереднього впливу, а лише чинить цей вплив через «свої» представницькі органи – органи місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 7, ч. 1, п. 9 бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Ні про які районні, обласні бюджети, сільські, міські та селищні тут не йдеться взагалі.

Взагалі незрозуміло, як можна було стільки років обходити повноваження та права територіальної громади. І це все з нашого мовчазного дозволу.

Крім того, територіальну громаду позбавили можливості брати адекватну їй участь власника майна та землі у містобудівній діяльності, звівши її функції до консультативної участі у фіктивних, як правило, громадських слуханнях.

Як створити громаду? Якщо можливим є проведення загальних зборів жителів села / міста у кількості 50% + 1, на цих загальних зборах має бути прийнято рішення: про створення громади, про прийняття статуту громади, про обрання керівних органів громади. Статус та тип керівних органів регламентується малою конституцією громади – статутом. Взаємодія з органом місцевого самоврядування – Конституцією України, Хартією про місцеве самоврядування, статутом, іншими актами, що не суперечать Конституції України.

Якщо загальні збори жителів через значну кількість жителів чи з причин віддаленості околиць адміністративно – територіальної одиниці провести не вдається, можна скористатись правом зборів громадських представників. Кожен громадський представник має підписний лист – протокол з паспортними даними та підписами жителів, що делегували йому свій голос для вирішення лише конкретних питань: створення громади, обрання керівних органів громади та прийняття статуту громади (можливо конкретного питання щодо цільового призначення того чи іншого майна громади, тощо). На кожні наступні загальні збори цей підписний лист – протокол треба буде поновлювати. В Положенні Про збори громадян від 1993 р. учасниками зборів є жителі. Правоздатні збори за участю більше половини жителів. До компетенції зборів відноситься розгляд будь-яких питань, що відносяться до місцевого самоврядування, ЗОКРЕМА ОБРАННЯ ГРОМАДСЬКИХ КОМІТЕТІВ І РАД САМОВРЯДУВАННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ СТАТУТІВ (Постанова ВР України від 17 грудня 1993 року). Згідно зі ст. 8 Збори можуть скликатися громадським комітетом. У випадках, коли проведення зборів пов’язане з організаційними труднощами, можуть скликатися збори представників. Рішення до відома громадян доводиться не пізніше, як за 7 днів.

З іншого боку, обраний громадою Комітет громадських представників як виконавчий орган громади може мати делеговані повноваження у відповідності зі статутом. Комітет громадських представників територіальної громади – це члени громади села, або інші особи, які добровільно і на безоплатній основі виявили бажання працювати на благо громади, жертвувати на суспільні потреби свій час, розум і працю та обрані на загальних зборах громади більшістю голосів. Очолює комітет громадських представників територіальної громади Голова територіальної громади або інша обрана особа.

Територіальна громада та її повноваження є найкращим аргументом для мера (сільського голови), що захищає інтереси громади. Якщо голова чи мер бажають за будь-що уникнути контролю своїх рішень, вони очевидно будуть протидіяти створенню громади.

Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальної громади і передані іншим суб’єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади (ст.21 – Закону про місцеве самоврядування, ст.60 п. 1,2 – Закону про місцеве самоврядування).

Територіальна громада укладає угоди з підприємствами, фізичними та юридичними особами, котрим може здавати в оренду комунальне майно, що знаходиться у власності територіальної громади; отримувати благодійну допомогу та залучати її для вирішення проектів в інтересах територіальної громади.

Додаткового затвердження статут громади не вимагає. Водночас, для початку господарської діяльності вже зараз в умовах серйозного спротиву реєстрація статуту після затвердження сільською, селищною чи міською радою можлива на основі Постанови Кабміну 1998 р.

Згідно з постановою Кабінету міністрів від 27 липня 1998 року №1150 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію статутів територіальних громад» та відповідним Положенням реєстрація статутів територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється районними, міськрайонними (у разі утворення) управліннями юстиції за заявою встановленого зразка. Для реєстрації статуту до органу, що здійснює цю реєстрацію, разом із заявою подаються: статут територіальної громади села, селища, міста; рішення представницького органу місцевого самоврядування про затвердження статуту; протокол пленарного засідання представницького органу місцевого самоврядування, на якому прийнято рішення про реєстрацію статуту; документ про внесення плати за реєстрацію статуту.

На цей момент затверджені сільськими радами статути територіальних громад, прийняті на загальних зборах, сіл Чайківка та Пилиповичі Житомирської області, кількох сіл у Рівненській області, є зареєстровані такі статути в юстиції. Неправомірно відмовлено в затвердженні статуту територіальній громаді села Руда Прибужанівською сільською радою. Водночас, не затвердження статуту не є перешкодою в реалізації територіальною громадою свого конституційного права на місцеве самоврядування.

Зазначимо, що реєстрація юридичних осіб – територіальних громад в якості громадських організацій, з видом діяльності – державне управління чи прибирання сміття, тощо (таких «громад» в Україні зареєстровано кілька десятків) без участі самої громади, що є порушенням конституційного права громади на місцеве самоврядування.

Органи місцевого самоврядування наділені правом лише УПРАВЛЯТИ майном, а не вчиняти юридичні дії. А тепер подивіться на Польщу: чому там не з’явилися олігархи і міста мають пристойний європейський вигляд? Там комунальну власність здають тільки в оренду. На перші п’ять років просто здають за один злотий на місяць, поки орендар не зробить ремонт використовуваного об’єкту. І лише потім, коли орендар налагодить бізнес, він починає сплачувати встановлену й обговорену орендну плату.

Яскраві приклади поточної роботи створених на цей момент загальними зборами громад: придбання власної сільськогосподарської техніки, проведення спільної толоки громадою, будівництво загорожі кладовища, повернення ставка, садів у власність громади (Чайківка), заборона екологічно небезпечного будівництва на своїй території (Сівка-Войнилівська, Чайківка, Борщів, Пилиповичі, Гуляйполе, Велика Чернігівка), випуск інформаційного бюлетеня, ініціювання постійних звітів сільського голови, припинення незаконної вирубки лісу, доведення до фінансування ремонту дренажних систем з різних джерел (село Руда), збереження у власності громади нерозпайованої землі (Воля-Бартатівська, Мирогоща), відновлення законності та створення комітету самозахисту громади (Врадіївка), захист історичної спадщини (Недайвода).

Громада повинна захистити свою землю! Всупереч Конституції України покупцем української землі може стати Земельний банк, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування (за які гроші?), держава в особі органів виконавчої влади (за які гроші?). У більшості країн ЄС купити сільськогосподарську землю для перепродажу фактично неможливо. Вимагається професійна підготовка покупця до фермерства, наявність засобів виробництва та конкретного капіталу, обов’язок проживання (у Данії письмовий обов’язок, що пропрацює не менше 8 років). В Австралії фермер гарантує збереження рівня родючості. У США в 13 штатах землю продають лише фізичним особам, що планують організувати фермерське господарство. Фіна можуть позбавити землі, якщо він нічого не тямить в сільському господарстві, не підвищує кваліфікацію, недостатньо добре утримує господарство та сім’ю. Приватний землевласник отримує дозвіл на створення поселення на своїй землі, якщо це відповідає суспільним інтересам. У Фінляндії 85% ферм мають до 50 га. В Канаді 98% ферм – сімейні. У Швеції – 110 тис. ферм. з середньою площею 40 га. В Ісландії відсутня можливість придбання у повну власність земельної ділянки, на котрій розміщений об’єкт нерухомості. Можна лише взяти в оренду. В Швеції право власності на нерухомість не може бути передано у спадок (Земельний кодекс Швеції: нерухомість – це земельна ділянка, а будівлі на ній вважаються приналежністю земельної ділянки). У Фінляндії переважне право придбання земельної ділянки має муніципалітет.

В Україні контрольовані органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади не будуть адекватним супротивником Земельного банку. Не можуть виконати цю функцію органи місцевого і самоврядування, зареєстровані 21.05.97 року, в той час коли закон про місцеве самоврядування вступив в дію 12.06.97 р. Як такий орган може мати засновником територіальну громаду, якщо у свідоцтві про реєстрацію засновником виступає фізична особа?! Такого органу місцевого самоврядування фактично немає і йому для захисту потрібна громада чи не найбільше. Громада ж має захистити себе сама.

Ми свідомі з того, що таке творення громади – власника знайде своїх ворогів в усіх без виключення політичних таборах. Більше того, так званий проросійський «Український вибір» Медведчука взяв собі за основу піар-кампанії саме конституційні норми, що стосуються безпосереднього управління та прав територіальних громад. Це при тому, що в Росії безпосереднє управління народу з Конституції взагалі вилучено. При цьому найбільш проросійська сила піариться на цих нормах в Україні.

Ставити таких «промоутерів народовладдя», звичайно ж, потрібно на місце. І ми це робимо. Саме активістами Асамблеї з Херсонщини було подано відповідні заяви про злочин проти ділків так званого «Українського вибору» щодо умисних дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України. Ми вимагали розпочати слідство за вчинення дій, що мають ознаки складу злочину, передбачені ст. 110 КК України «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України».

А поставити в Україні все з голови на ноги зможуть лише створені в конституційний спосіб територіальні громади.

Ігор ГУРНЯК