Рімма Білоцерківська: КОНСТИТУЦІЙНА ВИМОГА

КОНСТИТУЦІЙНА ВИМОГА 

до КОЖНОГО із 46 млн. громадян України, що мають конституційний обов*язок відповідати за національне багатство України за ст.13 Конституції України та взагалі вийшли з цього конституційного поля і 19 років живуть у суцільному злочині, що вже привів до втрати національного багатства, національної економіки і як наслідок НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ.

До дати 13.07.1996 року вступу в законну дію Конституції України державною власністю було:

       1) за Декларацією про державний суверенітет України №55, яка прийнята 16 липня 1990 року та вступила в законну силу 31.07.90 року і яка є основою для нової Конституції розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ було встановлено, що народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України: землею, її надрами, повітряним простором, водними та іншими природними ресурсами, які знаходяться в межах території Української РСР, природними ресурсами її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, всім економічним і науково-технічним потенціалом, що створений на території України і, що національне багатство УРСР є матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

        2) за ст. 10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної), спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави було: земля, її надра, води, ліси, основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави, майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. 

            З 28.10.90 року вступили в законну силу норми пункту 9 ЗАКОНУ "Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР» №404 від 24 жовтня 1990 року, якими було припинено дію глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР до прийняття нової Конституції Української РСР".
      За нормами ст.170 розділу X. Дія Конституції і порядок її зміни Конституції УРСР закони та інші акти державних органів України повинні видаватись на основі і відповідно до цієї Конституції і так як норми ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР про державну (загальнонародну) власність національне багатство України з дати 28.10.1990 року було зупинено норми ст.34 та 35 Закон України “Про власність“ від 7 лютого 1991 року N 697 не могли вступити з дати 24.04.91 року про:

- загальнодержавна (республіканська ) власність, що складалось із: землі майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. 

- об'єкти права комунальної власності, якого є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.,у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Таким чином відповідно до попереднього законодавства УРСР до 13.07.1996 року власником національного багатства державної (загальнонародної) власності була держава Українська РСР на:

- національне багатство України, що обліковувалось у регіональних відділеннях та представництвах Фонду державного майна України, основними завданнями якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558;

- підприємства (об'єднання), організацій, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю суб'єктами права власності на яке були адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів.

Отже з дати 13.07.1996 року вступив в законну силу нового засновницького договору (статуту) держави Україна - Конституція України за якою 46 мільйонів громадян України всіх національностей, власники національного багатства України народ України домовились, що національне багатство УРСР за нормами ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР та розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Декларації про державний суверенітет України з дати 13.07.1996 року вступу в законну силу ст.13 ,ст.14 та 142 і 143 Конституції України є національним багатством України об’єктом права власності Українського народу та є власністю держави Україна за нормами статей:

- 14. право власності на землю, основне національне багатство набувається та реалізується державою виключно відповідно до закону;

- 13. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу;

- 142. матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є:

рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;

- 143. територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (комунальними підприємствами, організаціями і установами).
З набрання чинності Конституцією України 13.07.1996 року власником національного багатства України стали громадяни України всіх національностей, Український народ, що обліковувалось:

- частина національного багатства України розташованого на своїй території адміністративно - територіальної одиниці села, селища, міста, району в місті з районним поділом, що є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, комунальної власності (комунальними підприємствами, організаціями і установами), що обліковується у територіальній громаді (жителів за ст.1 ЗУ ”Про місцеве самоврядування”) зі статусом власника за нормами ст.13,14,та 142, та 143 Конституції України датою 13.07.1996 року;
- все національне багатство Унітарної республіки (лат. - спільної справи громади) України, що обліковувалось у територіальних громадах - власниках частини національного багатства України села, селища, міста, району в місті з районним поділом у Фонді державного майна України, основними завданнями, якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558 датою 13.07.1996 року.

Отже з 13.07.1996 р. за засновницьким договором (статутом держави) Конституцією України за її статтями 142 та 143 кожна територіальна громада виникала правоздатною юридичною особою територіальною громадою села, селища, міста, району в місті з районним поділом України за ст.23, ст. 25, ст.29 ст.86 ЦК УРСР та ч.2 ст.3 ЗУ “Про власність” і як власник матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування частини державного національного багатства розташованого на території її адміністративно- територіальній одиниці для чого треба було датою на 13.07.1996 року національне багатство, що обліковувалось :

- у регіональних відділеннях та представництвах Фонду державного майна України (наприклад Фонду державного майна України міста Сєвєродонецька) 
- у адміністративно-територіальних одиницях в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів (наприклад Ради Народних депутатів міста Сєвєродонецька) як комунальна власність:  підприємства (об'єднання), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури ; і оформити у власність первинних суб’єктів держави територіальних громад села, селища, міста, району в місті з районним поділом Унітарної республіки України (наприклад територіальної громади міста Сєвєродонецька) та утворити публічні (відкриті, загальнодоступні) реєстри їх власності у Фонді державного майна України за нормами ст.13, 14 та 142 Конституції України та публічні (відкриті, загальнодоступні) реєстри власників національного багатства громадян України територіальної громади за ст.13 та 142 Конституції України, з чого почигнається взагалі Міністерство юстиції України. 

        За нормами ст.13 та ст.143 Конституції України в межах, визначених цією Конституцією від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування та встановлено ,що майном, яке є в комунальній власності (комунальними підприємствами, організаціями і установами) управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
      Тому датою 13. 07.1996 року вступу Конституції України та датою 12.06.1997 року вступу в законну силу ЗУ ”Про місцеве самоврядування “ і датою 01.01.1998 року вступу в законну силу Європейської Хартії місцевого самоврядування головою Ради (народних депутатів, міської, селищної, сільської ради, районної у місті з районним поділом) або радами самоврядування (радою Народних депутатів, міською, селищною, сільською радою, районною у місті з районним поділом) у кожній територіальні громаді зі статусом власника повинні були скликати загальні збори за статтею 8. III. ПОРЯДОК СКЛИКАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання 17 грудня 1993 року N 3748 територіальних громад зі статусом власника юридичними особами і скласти розпорядчі акти (протоколи загальних зборів):

- датою 13.07.1996 року про прийняття статутів та утворення внутрішніх органів Рад Народних депутатів юридичної особи територіальної громади села , селища, міста , району в місті з районним поділом Унітарної республіки України за ст. 29 ЦК УРСР ;

- датою 12.06.1997 року про прийняття змін у статути та утворення внутрішніх органи місцевого самоврядування територіальної громади села , селища, міста , району в місті з районним поділом Унітарної республіки України за ст. 29 ЦК УРСР ;

- датою 01.01.1998 року про внесення змін в статути та встановити всі власні внутрішні органи , робітники яких є держслужбовцями необхідних для ефективного керування управляння територіальної громади села , селища, міста , району в місті з районним поділом Унітарної республіки України за ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування (місцеву раду. податкову, міліцію, прокуратуру, виконавчу службу, народні суди, всі необхідні реєстри).

З дати вступу в законну силу 12.06.1997 року Закону України “Про місцеве самоврядування“ за пунктом 8 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Верховна рада України веде облік даних про кількість і склад територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування, а також надає їм методичну допомогу.

А з дати 01.01.2004 року вступу в законну силу нового Цивільного кодексу України за загальними зборами скликаними з ініціативи голів територіальних громад або органів місцевого самоврядування повинні бути внесені зміни в статут територіальних громад про те, що вона є юридичними особами публічного права власності за ст.2, ст.316-318 ЦК України. 

Однак станом на сьогодні 09.06.2015 року, жодного конституційного органу державної влади та органу місцевого самоврядування утвореного його власником територіальною громадою в Україні немає і єдиним конституційним суб'єктом в Україні — є громадяни України всіх національностей, засновники унітарної республіки України і власники її національного багатства та 50 територіальних громад конституційних субєктів, які з листопаду 2012 року набули статусу власника частки національного багатства України шляхом проведення загальних зборів на території своїх адміністративно - територіальних одиниць про що складені протоколи про голосування 50 % плюс 1 громадян, що проживають на території і досягли 18 річного віку та мають право голосу .

Але в Унітарній республіці Україні більш ніж 26 тисяч територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, які за ст.142 Конституції України з 13.07.1996 року повинні бути юридичними особами власниками національного багатства, а з 01.01.2004 року юридичними особами публічного права власності відповідно до ст.2 , ст.316, 317 та 318 та повинні мати у своїй власності: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, але в злочинний спосіб з 13.07.1996 року жодна територіальна громада України не має :

-                          своїх власних бюджетних рахунків, тобто не мають конституційних місцевих бюджетів починаючи з 13.07.1996 року (доданий документ №1, №2 та №3 ) ;

-                          документів про право власності територіальних громад на землю у межах своєї адміністрвтивно-територіальної одиниці починаючи з 13.07.1996 року ( доданий документ №4);
- документів на право власності територіальних громад на нерухоме майно починаючи з 13.07.1996 року ( доданий документ №5 та №6);

-                          своїх власних внутрішніх органів (органів місцевого самоврядування, пенсійних, податкових, міліцій, прокуратур, судів, та казначейств, реєстрів і т.д.), робітники яких є державними службовцями для ефективного керування за ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування з дати 01.01.1998 року;

-                          реєстрів публічних власників територіальних громад починаючи від діточок від народження.

-                           

        Тобто з 13.07.1996 р. територіальні громади не мають статусу власника, крім того жодна з них не засновувала на своїй території ні органу місцевого самоврядування, ні інших органів влади, як це передбачено ст.140 та 143 Конституції та ст.6 Хартіїї місцевого самоврядування. 

А з дати вступу в законну силу 12.06.1997 року Закону України “Про місцеве самоврядування“ за пунктом 8 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Верховна рада України до теперішнього часу не веде обліку даних про кількість і склад територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування, а також не надає їм жодної методичної допомоги.
За засновницьким договором ( статутом) держави - Конституцією України 46 млн. Громадян України домовились, що органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). 

Але як раз посадові та службові особи органів державної влади причетні до злочину, яким територіальні громади були позбавлені свого конституційного права власності на місцевий бюджет, землю, нерухоме майно, власні внутрішні адміністративні структури завдяки незаконної діяльності та бездіяльності Кабінету Міністрів України, яких координує і спрямовує діяльність своїх служб, реєстрів та міністерств, а саме: 

1.       В Державній казначейській службі координацію і спрямування роботи якої здійснює Кабінет Міністрів України через Міністра фінансів України за УКАЗОМ Президента України “Про Положення про Державну казначейську службу України” від 29 листопада 2011 року N 1078/20114 та Наказом Міністерства фінансів України 23.08.2012 N 938 відкриті рахунки для перерахування місцевих податків, які в супереч ст.142 Конституції України не є власністю територіальних громад, тому Державна казаначейська служба обслуговує за доходами і видатками не місцеві бюджети, а інші рахунки, що є злочином.

2.       Діяльність Державного агентства земельних ресурсів України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України за п.1 УКАЗУ Президента України ПОЛОЖЕННЯ про Державне агентство земельних ресурсів України. Державним агентством земельних ресурсів України ведеться та адмініструється Державний земельний кадастр за нормами ЗУ “Про Державний земельний кадастр”, але земельна ділянка адміністративно- територіальної одиниці не є власністю територіальної громади . 

3.       Діяльність Міністерства юстиції України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

а) В один день, 21.05.1997 року, по всій території України у неконституційний і не законний спосіб до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців держателем, якого є Міністерство юстиції України внесено всі органи місцевого самоврядування датою 21.05.1997 року без розпорядчих актів про їх заснування засновниками територіальними громадами у порушення ст.140 та 143 Конституції України та ч.2 ст.3 та ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Таким чином замість встановлення конституційного ладу (порядку) та утворення територіальними громадами власних внутрішніх органів місцевого самоврядування у порядку встановленому ст.143 Конституції України, були одночасно по всій Україні невідомо ким утворені особи, які нібито є органами місцевого самоврядування та які у злочинний спосіб самі себе зареєстрували 21.05.1997 року по всій Україні(Додаток №1).

Ці особи не мають жодного відношення до конституційних первинних суб'єктів територіальних громад - власників національного багатства у адміністративно -територіальних одиницях.

Їх утворення здійснено у злочинний спосіб, який не передбачено ні ст.143 Конституції України, ні ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Крім цього ці особи також заснувати інші нібито адміністративні структури у адміністративно-територіальних одиницях України у спосіб, не передбачений ЗУ “Про місцеве самоврядування”. Всі ці особи і їх структури були зареєстровані на підставі паспортів громадян України чи на звичайні папірці, які названі Положеннями, але не пройшли державної реєстрації, як нормативно-правові акти і є нечинними (Додаток №2).

У зв'язку з тим, що не були утворені первинні суб'єкти місцевого самоврядування і держави територіальні громади власники національного багатства України, починаючи з дати 13.06.1997 року до теперішнього часу в Україні не встановлено конституційного ладу (порядку). У наслідок цього не утворено жодного конституційного органу місцевого самоврядування, в тому числі і районних і обласних рад, немає реєстрів власності національного багатства та реєстрів власності територіальних громад, а також не утворено органів державної влади у тому числі і територіальних виборчих комісій, оскільки їх нікому було заснувати в законний спосіб, встановлений ст.143 Конституції України та ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування.

         б) Крім того, що місцеві ради незаконно 21.05.1997 року внесені до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Міністерством юстиції України, ще й тим же Міністерством юстиції України та утвореними ними органами державної реєстрації права власності проводиться державна реєстрація прав власності за нормами ЗУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень“ тому саме цим міністерством в державні реєстри вносяться в злочинний спосіб відомості про реєстрацію права власності на ім’я осіб, незаконно зареєстрованих, наприклад Сєвєродонецької міської ради, яка не має права виступати від імені територіальної громади міста Сєвєродонецька та ще й така реєстрація власності територіальної громади відбувається у особі цієї незаконно зареєстрованої Сєвєродонецької міської ради, що взагалі не передбачених законодавством України таких власників як “територіальна громада у особі Сєвєродонецької міської ради” і які за ст.13 Конституції України повинні діяти від імені територіальної громади, а не в своїй особі підмінивши конституційного власника територіальну громаду міста Сєвєродонецька такі дії відбулися по відношенню до всіх територіальних громад України; 

в) і так як територіальних громад у статусі власників немає в Україні і нікому утворити свої власні внутрішні територіальні виборчі комісії, то вони утворені особою з назвою “Центральна виборча комісія” незаконно зареєстрованою 24.09.1997 року Міністерством юстиції України у неконституційний і не законний спосіб у Державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців за кодом ЄДРПОУ: 21661450 на підставі не існуючого і не чинного акту — Закону України від 17.09.1997 р. № 733/97-ВР ”Про Центральну виборчу комісію“.

Такого закону в Україні не існує оскільки Закону України № 733/97-ВР ”Про Центральну виборчу комісію“ було прийнято Верховною Радою України лише 17.12.1997р. та набрав чинності 01.01.1998 року, тобто через три місяці після реєстрації особи з назвою ”Центральна виборча комісія” (код ЄДРПОУ: 21661450).

Таким чином особа з назвою ”Центральна виборча комісія”(код ЄДРПОУ: 21661450) створює неконституційний, незаконний, злочинний простір для проведення всі виборів Президента України та депутатів Верховної ради України

Тому з 24.09.1997 року в Україні всі Президенти України та депутати Верховні ради України не могли бути обраними і отримати в законний спосіб повноваження, тому до цього часу не утворено жодного конституційного органу державної влади у тому числі і Кабінетів Міністрів Україні, який з такою легкістю всі реєстри формує в злочинному просторі та з 21.05.1997р. не утворено жодного конституційного органу місцевого самоврядування за нормами ст.143 Конституції України та ст.6 Європейської Хартії місцевого самоврядування утвореного його власником територіальною громадою адміністративно - територіальної одиниці ( Додаток№3).

І тому те зараз нас обурює, що органи влади працюють не на свою територіальну громаду, а на тих злочинців, що всю цю систему навмисно, в порушення Конституції побудували не з низу до гори від територіальних громад до центральних органів влади, а від злочинних не конституційних центральних органів у Києві, не конституційних органах в областях (головні управління пенсійних, податкових, виконавчих служб), обласні прокуратури і міліції, які і заснували на звичайні папірці з назвами Положення не зареєстровані, як державні нормативно - правові акти у Мінюсті, або на паспорти звичайних громадян - злочинців зареєстровано Мінюстом 21.05.1997 року всі органи місцевого самоврядування та інші органи влади у адміністративно - територіальних одиницях замість власника цих органів територіальних громад які дерибанять всі не оформлені ресурси - ОСНОВУ національної безпеки, у тому числі і  Державного казначейства України,яке реєструє не рахунки власності територіальної громади, а інші рахунки, що як насос витягує ще й грошові ресурси з громади, що і подається політиками, як централізація діяльності органів державної влади в Україні, і Президента України, і Кабінету Міністрів України, і Верховної ради України, що обрані не уповноваженим органом ЦВК та утворені в не конституційний спосіб в порушення Конституції України тобто в злочинний спосіб. який децентралізації не потребує, а потребує встановлення конституційного устрою (порядку) за нормами ст.13,14 та ст.140-143 Конституції України та ст.2,3 та 6 Європейської Хартіїї місцевого самоврядування за якими найбільші функції і повноваження у громадянина власника національного багатства, територіальної громади — власника, що потребує негайного виправлення тими громадянами, що працюють в цих незаконних органах. 

Для відновлення конституційного ладу і повернення територіальним громадам - власникам їх функцій і повноважень, як власників національного багатства України та місцевого бюджету, власних внутрішніх органів влади треба:

1.   Верховній раді України розробити, оприлюднити через засоби масової інформації та офіційні видання методичні рекомендації по встановленню конституційного ладу і оформленню територіальних громад зі статусом власника частки національного багатства України, що розташовано на території адміністративно- територіальної одиниці села, селища, міста, району міста з районним поділом ;

2.   користуючись методичними рекомендаціям ВРУ провести у всіх територіальних громадах загальні збори громадян України (Додаток №4 Законодавча основа для вимоги №1) на яких забезпечити наступне:
    

      а) Сільським, селищним, міським, районним в місті з районним поділом голів територіальних громад та сільським, селищним, міським, районним в місті з районним поділом радам за ст.12 ЗУ “Про місцеве самоврядування” та ст.3 Постанови Верховної ради УРСР “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні” шляхом скликання раз на рік загальних зборів територіальних громад утворення первинних суб'єктів місцевого самоврядування і держави територіальних громад села , селища, міста, району в місті з районним поділом зі статусом власника частини національного багатства України своєї території з прийняттям статутів територіальних громад, у яких має бути передбачено наступне:
            1. Статус територіальних громад, як юридичних осіб публічного права власності (національного багатства України) та взяття їх на облік по кількості і складу у Верховній раді України;

            2. Заснування розрахункових рахунків місцевого бюджету власності територіальних громад села, селища, міста, району в місті з районним поділом та визначити державний банк у якому будуть відкриті ці рахунки; а також у відсотках розподілення доходів місцевого бюджету на територіальну громаду та Державного бюджету України (наприклад, як у Польші 80 відсотків залишається у місцевому бюджеті територіальної громади, а 20 відсотків перераховується до Державного бюджету України);

            3. Утворення та порядок ведення відкритих власних публічних реєстрів власників та реєстрів власності національного багатства громадян України на балансах і почати Міністерством юстиції України державні реєстри землі і нерухомого майна датою на 28.10.1990 рік .

           4. Визначено порядок безпосереднього управління територіальної громади села селища, міста, району в місті з районним поділом своїм комунальним майном (підприємствами (об'єднаннями), організаціями, установами, об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури) через статут територіальної громади - власника. 

           5.    Винести рішення загальних зборів про безпосереднє управління чи через утворені ними органи місцевого самоврядування своїм комунальним майном (підприємства (об'єднання), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури);

           6.    Засновано органи місцевого самоврядування, районні і обласні ради, які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи (що не потребує нових конституційних норм, а є виконанням ст.3 Європейської Хартії місцевого самоврядування) та взяти їх на облік по кількості і складу разом територіальними громадами у Верховні раді України;

           7. Визначено та утворено власні внутрішні адміністративні структури територіальних громад села, селища, міста, району в місті з районним поділом з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного керування та Кабінету Міністрів України відповідно до конституційного обов,язку об’єднати їх із центральними органами влади.

       

    б) Кабінету Міністрів України:

        1. перевірити облікові та реєстраційні картки на підставі яких внесено відомості в Державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців про засновників відмінних від територіальних громад за протоколами загальних зборів про заснування ними органів місцевого самоврядування зареєстрованих датою 21.05.1997 року чи іншу дату про реєстрацію осіб з назвою сільських, селищних, міських, районних у місті з районним поділом рад, що утворені без установчих документів і вилучити із Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців всіх цих злочинних осіб;

       2. переоформити земельні ділянки в межах адміністративно- територіальних одиниць та нерухоме майно із складу національного майна України на дату 28.10.1990 року на територіальні громади на підставі реєстру публічної власності територіальних громад і внести ці дані до Державного земельного кадастру та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

     3. закрити рахунки, у Державній казначейській службі, які використовуються для злочинної централізації надходжень платників податків та оформлені в злочинний спосіб, оскільки не передбачені нормами ст.142 Конституції України і які не є власністю територіальної громади і відкрити нові рахунки місцевого бюджету власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах з районним поділом ;

     4. утворити конституційні центральні органи державної влади у тому числі і Центральну виборчу комісію відповідно до норм Конституції України;

      в) Верховній раді України:

1.  розробити відповідно до п.8 Прикінцевих і перехідних положеннь Закону України “Про місцеве самоврядування“ методичні рекомендації по проведенню загальних зборів територіальних громад власників за ст.13, 14, 142, 143 Конституції України, розробити типові статути за якими би утворювались первинні суб'єкти місцевого самоврядування і держави територіальні громади зі статусом власника національного багатства України з відкритими власними публічними реєстрами власників та власності національного багатства громадян України, яким визначено порядок безпосереднього управління комунальним майном та встановити власні (тобто власності територіальних громад) внутрішні адміністративними структурами з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного керування, заснувати органи місцевого самоврядування , районні і обласні ради ,які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи ( що не потребує нових конституційних норм ,а є виконання ст.3 Європейської Хартії місцевого самоврядування, тобто потребує тільки законодавчого порядку для установлення їх повноваженнь) і таким чином передати керуваннями всіма органами влади в адміністративно-територіальних одиницях територіальним громадам юридичним особам публічного права власності через проведення загальних зборів за місцем проживання громадян України (Додаток №4 Законодавча основа для вимоги №1);
2. облікувати дані про кількість і склад територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування та оформити всі територіальні громади зі статусом власника національного багатства та утворити конституційну Унітарну республіку ( лат. спільну справу громади ) Україна, як юридичну особу публічного права власності Українського народу за ст.13, 14 Конституції України та ст. 2, 316, 317, 318 Цивільного кодексу України з власними внутрішніми конституційними органами передбаченим Конституцією України, в тому числі і районними державними адміністраціями та обласними державними адміністрації та Центральну виборчу комісію для проведення законних виборів (Додаток №5 Законодавча основа для вимоги №2).

      г) Виконуючому обов’язки Президента України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України:

     подати законодавчу ініциативу і прийняти ЗУ “Про Фонд державного майна України”, який починаючи з територіальних громад зі статусом публічних власників національного реєстри громад створює та веде Єдиний реєстр об'єктів державної власності.

      Сільським, селищним, міським, районним в місті з районним поділом голів територіальних громад та сільським, селищним, міським, районним в місті з районним поділом радам, райдержадміністраціям, облдержадміністраціям, райрадам і облрадам, виконуючому обовязки Президента України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України забезпечити надання інформації громадянам України для встановлення конституційного устрою в Унітарній республіці Україні.

         А не придумувати в існуючому п,7 ст.5 ЗУ “Про Фонд державного майна України”, що повноваження Фонду державного майна України забезпечувати відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" формування і ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності та п.є ст.5 ЗУ “Про управління об'єктами державної власності», що надають повноваження Кабінету Міністрів України у сфері управління об'єктами державної власності створення та ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, а п.2 ст.3 Об’єкти управління державної власності ЗУ “Про управління об'єктами державної власності» вказано, що 2. Дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України. Два органи і Кабінет Міністрів України і Фонд державного майна України РАЗОМ мають повноваження по створенню та веденню Єдиного реєстру об'єктів державної власності, який не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України. А що ж тоді вони обліковують? Здається не оформлене майно територіальних громад.

          Тому є необхідність реабілітуватись самоутворенням з назвами Кабінет Міністрів України, Верховна рада України та Президент України шляхом встановлення Конституційного устрою (порядку) на території України, якого до цього часу не виконано і його відсутність є злочином передбаченого ст. 111. КК України (Державна зрада). Оскільки не встановлення Конституційного порядку це злочин проти Українського НАРОДУ та його власності національного багатства у тому числі і власності територіальних громад за ст. 13 та 14 та ст.142 Конституції України та проти засновницького договору Конституції України, що і є складовими ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.

          Тому відповідно до того, що “Кабінет Міністрів України” намагається обговорювати Проект розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні" Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні", яке було схвалено на засіданні Кабінету Міністрів України 01.04.2014. та прийняти цей документ для подальшого внесення змін до Конституції України у відсутність взагалі територіальних громад зі статусом власника національного багатства і у відсутність взагалі місцевого самоврядування в Україні заснованого територіальними громадами зі статутсом власника у спосіб передбачений ст.143 Конституції України та ст 6 Європейської Хартії на яке можливо було спрямувати будь-яку реформи.
Згідно зі ч.1 ст. 6, Європейської хартії місцевого самоврядування без шкоди для більш загальних законодавчих положень територіальні громади (локальні влади) мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.

       Тому створення всіх органів влади у тому числі і територіальних виборчих комісій на території, реєстрів, виконкомів обласних рад, виконкомів відповідних районних рад є правом та обов'язком саме територіальних громад у відповідності з Конституцією України, ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування та рядом інших законодавчих актів України для забезпечення процесу ефективного управління та перебігу бюджетного процесу, забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, законних інтересів. 

       І додаткових норм в Конституцію України не потребує, оскільки за ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування, що є частиною національного законодавства України встановлено, що місцеве самоврядування, це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи.

        Таким чином і у громадян України, що “працюють” у “Кабінеті Міністрів України”, і у “Верховній раді України “ та “Президентом України” є громадянський обов’язок встановити Конституційний устрій (порядок) на території України, який до цього часу не виконано і його відсутність є злочином передбаченим ст. 111. КК України (Державна зрада). Оскільки не встановлення Конституційного порядку це злочин проти Українського НАРОДУ та його власності національного багатства у тому числі і власності територіальних громад за ст. 13 та 14 та ст.142 Конституції України та проти засновницького договору Конституції України, що і є складовими ДЕРЖАВИ УКРАЇНА.
           Тому вважаємо, що громадянами України, що “працюють” у “Кабінеті Міністрів України” і “Верховній раді України” готується відвертий злочин по позбавленню власності на національне багатство України Українського народу, громадян всіх національностей та первинних суб’єктів права держави територіальних громад-власників шляхом зміни норми ст.142 та 143 Конституції України, яке з таких причин з дати 13.07.1996 року не стало матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, а з причин його не оформлення на громадян України в злочинний спосіб стало основою матеріальних і фінансових статків окремих злочинців із громадян України, що і має своїм наслідком відсутність НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ та НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ в УКРАЇНІ, що і показало здача Криму та Сходу України агресору.

      Оскільки за ст.7 ЗУ “Про основи національної безпеки України” основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є: 

-                          порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України (всі органи зареєстровані в злочинний спосіб, у тому числі і суди, прав і свобод людини і громадянина, в тому числі при проведенні виборчих кампаній (виборчи кампанії проводить незаконно утворений не державний орган і ЦВК з 24.09.1997 року),

-                          недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції і виконанням законів України (територіальні громади не мають статусу власника національного багатства) та намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації (в суспільстві громадяни України, що працюють у незаконній Верховні раді України, Кабінеті Міністрів, і.о Президента України приховують злочин проти Українського народу, шляхом розповсюдження недостовірної інформації про те, що в Конституції передбачена централізація надходжень до бюджетів та функцій територіальних громад зі статусом власника, є приховуванням вищезазначених злочинів і ЗНИЩЕННЯМ національної безпеки України.).

         Відсутність зафіксованого національного багатства на своїх громадянах України, як публічних власників спотворило відсутність ОСНОВИ держави - НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄКОНОМІКИ, що є основою суверенітету Республіки і ми вже це побачили.

Офіційно пропонується внести зміни в Конституцію України в ст.142 і до матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування рухомого і нерухомого майна, доходів місцевих бюджетів, землі, природніх ресурсів, що є у власності територіальних громад, додати частину Державного бюджету України. В конституції і законодавстіві України все так і є, потребує тільки виконання, яке в злочинний спосіб не виконується з дня вступу в законну силу Конституції 13.07.1996 року, а саме:

        - ДЕКЛАРАЦІЯ про державний суверенітет України, яка є основою для Конституції України її розділ VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ встановлює, що підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів;

- стаття 142. Конституції України говорить, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є місцеві бюджети, інші кошти, які є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах;

- стаття 95. Конституції України додає, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

- Стаття 9. Фінансові ресурси територіальних громад (локальних влад) Європейської Хартії місцевого самоврядування 

- територіальні громади (локальні влади) мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень, обсяг фінансових ресурсів територіальних громад (локальних влад) відповідатиме функціям, передбаченим конституцією або законом, захист більш слабких у фінансовому відношенні територіальних громад (локальних влад) вимагає запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягара, який вони повинні нести. Такі процедури або заходи не завдають шкоди повноваженням, які територіальні громади (локальні влади) можуть здійснювати в межах їхньої власної компетенції. Територіальні громади (локальні влади) інформуються відповідним чином про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів. У міру можливості дотації територіальним громадам (локальним владам) не призначаються для фінансування конкретних проектів. Надання дотацій не скасовує основоположну свободу територіальних громад ( локальних влад ) проводити свою політику в межах їхньої власної компетенції.

Отже фінансова система за конституційним устроєм та внутрішнім та міжнародним законодавством будується знизу з місцевих бюджетів, які є власністю Українського народу, а Державний бюджет України може формуватись тільки через прийняття за статутами територіальних громад власників цього бюджету з вирішеним питанням скільки залишаємо у себе в громаді коштів (наприклад 80%,як у Польші), а скільки віддаємо у субсидіарний Державний бюджет України(наприклад 20 %, як у Польші ) таким чином будується Державний бюджет України,який дає можливість згори забезпечувати територіальні громади, які не можуть себе забезпечити самостійно тобто є слабкими у фінансовому відношенні.

Отже немає жодних підстав для зміни Конституції України, конституційні норми ст.142 діють на користь громадян України, вони як публічні власники вже все мають, а от якщо ті зміни готують на користь злочинних органів місцевого самоврядування, органів державної влади чи олігархів то це є ДЕРЖАВНОЮ ЗРАДОЮ тих хто ті зміни буде і голосувати і підписувати.

ТОМУ УВАГА!

Зміна норм ст.132,133 та ст.142 і 143 Конституції України “Кабінетом Міністрів України” чи Президентом України будь-якими Концепціями, як законодавчої ініціативи та голосування таких змін до ст.142 та 143 Конституції України у “Верховній раді України” будемо вважати продовженням ДЕРЖАВНОЇ ЗРАДИ окремими громадянами України, а саме: НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ, його власника УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ та засновницького договору (статут) Унітарної (неподільної) республіки (лат. Спільної справи громади) Україна, КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ. 
Так само і проголошення будь - якого референдума по федералізації, або наданню особливого статусом територіям, є злочином проти держави: НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ, його власника УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ та засновницького договору (статут) Унітарної (неподільної) республіки ( лат. Спільної справи громади ) України, КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

http://gromada-ks.blogspot.com/2015/07/blog-post_80.html#more