ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА ВЛАСНИК - ОСНОВА ДОБРОБУТУ ЇЇ СПІВВЛАСНИКІВ

Народ України, який у відповідності до статті 5. Конституції України є „одноосібним” носієм суверенітету і, за сумісництвом, єдиним джерелом влади в Україні, а у відповідності до статті 13. – власником всього загальнонаціонального багатства країни, продовжує шукати панацею виходу з економічної кризи, блукаючи манівцями беззаконня і правового нігілізму. А дарма. Велосипед вже винайдений, і до нього, навіть, вже прикручені колеса і всі інші комплектуючи частини необхідні для забезпечення швидкого і безпечного руху. Залишилося тільки сісти на цей велосипед і почати рух у правильному напрямку.

А правильний напрямок – це чинне українське законодавство. Це, між іншим, закон України „Про місцеве самоврядування В Україні”, у відповідності до якого основою, первинним суб’єктом системи місцевого самоврядування є територіальна громада. Територіальна громада, як юридична особа публічного права – це запорука соціального, матеріального і фінансового забезпечення всіх її співвласників. Це та мотивуюча і мобілізуюча складова, якій під силу швидка трансформація на краще, бо у відповідності до статті 60., вищезгаданого закону, чорним по білому чітко визначено:    

Територіальним громадам (юридичним особам публічного права) сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради, які представляють відповідні територіальні громади, мають право:

- вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

- на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

- мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

В статті 61., цього закону, зазначено, що: 

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

      Отже, з прочитаного стає зрозуміло, що матеріальним і фінансовим фундаментом територіальної громади (юридичної особи публічного права - власника) є її власність, її місцевий бюджет, а головне – люди – співвласники, яким в рівній мірі належить право на відповідну власність та які, у відповідності до чинного законодавства, окрім права на власність, мають і обов’язки до збереження та примноження багатства своїх територіальних громад.

Здається, ці важливі факти повинні спонукати, як мінімум, до прочитання та вивчення закону „Про місцеве самоврядування в Україні” (в повній редакції) хоча б задля усвідомлення власної відповідальності за наявну, плачевну соціально-фінансово-економічну ситуацію в країні. Адже наразі, тим вигаданим велосипедом кермує беззаконня, спрямовуючи його у протилежному до закону напрямку.

Матеріал підготував: Сергій Філіпенко