Децентралізація чи узурпація?

Власне, чим викликаний ажіотаж навколо змін до Конституції України? Чи є вже така необхідність вносити їх поспіхом, без урахування всіх можливих загроз для держави? Із цим запитанням наш кореспондент звернувся до одного з авторів першої Конституції незалежної України, народного депутата багатьох скликань, голови Партії захисників Вітчизни Юрія КАРМАЗІНА.

— Юрію Анатолійовичу, оцінюючи процес підготовки змін до Основного Закону, радикали закидають Банковій навіть здачу інтересів України. А яка ваша точка зору?

— Ми проаналізували поданий до Верховної Ради Президентом Петром Порошенком проект закону «Про внесення змін до Конституції України» (щодо децентралізації влади) 2217а та змушені констатувати: він суперечить чинній Конституції, є загрозою територіальній цілісності та суверенітету держави, становить небезпеку узурпації, централізації, концентрації владних пов­новажень та жодного відношення до децентралізації на місцях не має.

— Коли пригадати, як створювали Конституційну комісію і в який спосіб її очолив спікер Володимир Гройсман, виникає чимало «чому?» і «навіщо?»...

— Процес розробки змін до нинішньої Конституції розпочався з Указу Президента про створення несправжньої Конституційної комісії, до складу якої увійшла значна кількість сумнівних осіб... Аналізуючи проект, вбачаємо їхню необізнаність у галузі конституційного права, непрофесіоналізм та байдужість до справи збереження цілісності, суверенності, демократичності Української держави, неповаги до українського народу. Чому комісія несправжня? Бо Коаліційною угодою фракцій Верховної Ради восьмого скликання, підписаною 21 листопада 2014 року, чітко передбачено, що «Конституційна реформа буде проводитись шляхом створення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України (далі — ТСК) для підготовки узгоджених Коаліцією змін до Конституції України. ТСК має діяти на засадах відкритості, гласності, професіоналізму, науковості, колегіальності та незалежності у прийнятті рішень. До участі у роботі ТСК будуть залучені Президент України, Кабінет міністрів України та експерти у галузі конституційного права. Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України готує узгоджений законопроект про внесення змін до Конституції України з урахуванням висновків Венеціанської комісії».

— Отже, коня запрягли не з того боку. Чи випадково це?

— Утворення Конституційної комісії для розробки проекту змін до Конституції як допоміжного органу при Президентові України є грубим порушенням Коаліційної угоди, обманом Верховної Ради та всього українського народу. Україна є парламентсько-президентською республікою, а тому Конституційна комісія мала б створюватися Верховною Радою, як це й передбачалося в Коаліційній угоді, із залученням громадськості. Організувавши допоміжний орган при Президентові, запропонувавши очолити його Голові Верховної Ради Володимиру Гройсману, який виконував у комісії бутафорську роль, було здійснено підміну поняття «Конституційна комісія», яка мала об’єднати представників різних політичних сил, громадськості, вітчизняного та міжнародного експертного середовища. Діяльність вказаної комісії як дорадчого органу при Президентові України, що розробляє зміни до Конституції, є такою, що не відповідає Коаліційній угоді та інтересам народу.

— Чи правомірним був візит Гройсмана з метою показати текст змін Венеціанській комісії?

— Можливо, як фізична особа він мав право на це, але не як представник держави, бо його на це ніхто не вповноважував. Розроблені зміни до Конституції України, які були представлені Венеціанській комісії Головою Верховної Ради, утаємничувались, не були доведені не тільки до громадськості, а, більше того, навіть до народних депутатів України. Слід зазначити, що тексти проектів, представленого Венеціанській комісії та внесеного Президентом України Порошенком до Верховної Ради не є тотожними. Таким чином, і Венеціанська комісія введена в оману так званим головою Комісії.

— Наскільки мають рацію ті, хто пояснює поквапливість із внесенням змін якимись не відомими для громадськості домовленостями «у верхах»? Що приховує цей утаємничений від народу проект?

— Однією з найбільших небезпек, закладених у документі, є виключення з чинної 133-ї статті Конституції України чітко визначеного переліку областей та Автономної Республіки Крим шляхом

викладу вказаної статті в іншій редакції: «Систему адміністративно-територіального устрою України складають громади, райони та регіони». Таким чином, спроба внесення вказаних змін до Конституції ще раз підтверджує, що влада пішла на повідку у терористів, беручи зобов’язання в односторонньому порядку виконувати нікчемні Мінські домовленості.

— Влада декларує розширення повноважень місцевих громад, які надалі створять виконкоми, переберуть на себе керівництво на місцях. Мовляв, це головне, що міститься в проекті змін до Конституції...

— Ось факти. У пункт 16-й статті 92-ї чинної Конституції вносяться зміни й передбачається, що виключно законами України визначаються «статус Києва як столиці» замість «статус столиці; спеціальний статус інших міст». Вказана позиція також суперечить самому проекту, в статті 133-й якого зазначено, що «особливості Києва, Севастополя у системі адміністративно-територіального устрою України визначаються окремими законами». Таким чином, із чинної Конституції вилучається спеціальний статус інших міст України, зокрема Севастополя, окупованого Російською Федерацією. За чинною Конституцією виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Проте змінами до статті 118-ї передбачається, що виконавчу владу в районах і областях, у Києві та Севастополі здійснюватимуть префекти, які призначаються на посаду та звільняються з неї за поданням Кабінету міністрів Президентом України. Префект під час здійснення своїх повноважень відповідальний перед Президентом, підзвітний та підконтрольний Кабінетові міністрів.

— Що воно за фрукт, цей префект, і з чим, як-то кажуть, його їдять?

— Проаналізувавши повноваження, які будуть надані префекту, доходимо висновку, що це метод узурпації влади та підконтрольності всієї владної вертикалі тільки Президенту, відсутності будь-якого контролю та підзвітності українському народу, чим порушуються статті 5-та та 22-га Конституції України (інститут префекта діє в Росії. — Ред.)

— То що, отримаємо царків місцевого масштабу чи повернення «смотрящих» епохи Януковича?

— Можливо все. Відповідно до статті 119-ї проекту передбачено, що префект на відповідній території наділений такими повноваженнями: здійснює нагляд за додержанням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування; координує діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади та здійснює нагляд за додержанням ними Конституції і законів України, організовує їх діяльність та забезпечує взаємодію з органами місцевого самоврядування в умовах воєнного або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної ситуації; забезпечує виконання державних програм.

Тобто всі місцеві управління органів виконавчої влади будуть спрямовуватись і організовуватись префектом, а не контролюватися виконкомами місцевих рад. Отже, фактично в особі префекта поєднаються і прокурор, і «губернатор», який підзвітний тільки Президенту і Уряду.

— Виходить, хотіли як краще — більше місцевого самоврядування, а буде як завжди?

— Ключовим є питання щодо територіальних громад. У нинішній Конституції в ст. 140-й зазначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села або добровільного об’єднання в сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста — самостійно розв’язувати проблеми місцевого значення у межах Конституції і законів України. У проекті ж Порошенка—Гройсмана це визначення просто відсутнє. Замість нього пропонують таке: територіальна громада здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування шляхом самостійного регулювання справ місцевого значення. Стверджую, що права самоврядування зазнають утисків. Що нині потрібно громаді? Перше: аби «дядьки» не призначалися Києвом, а обиралися на місцях. Друге: потрібні фінанси. Третє: право самостійно розпоряджатися землею, відповідати за корисні копалини та інші природні ресурси.

— Тож слід чекати на таких собі «гауляйтерів»?

— За нинішнім Основним Законом депутати місцевої ради будь-якого рівня мають право двома третинами голосів оголосити недовіру главі адміністрації, призначеному Президентом. Тепер же цього права їх хочуть позбавити. А префект, як сказано, взагалі нікому й ніяк не підконтрольний, окрім самого Президента і номінально — Прем’єра. Тобто на наших очах може народитися справжній владний монстр, на якого народ упливати не зможе. Чи є це обмеженням моїх прав як виборця? Безумовно. Але для з’ясування цього факту на юридичному рівні належало б спрямувати запит Уповноваженому з прав людини при Верховній Раді України, правозахисникам, профільним вишам і дізнатися їхню думку. Посилаються на Конституційний суд, який розглядав питання і благословив «благі наміри» Президента. Та чи можливо впродовж трьох днів вивчити таку проблему і дати ґрунтовну відповідь?

— Тобто висновки Конституційного суду України щодо законності майбутніх змін до Основного Закону є поквапливими?

— Міркуйте самі. В понеділок, 27 липня, розпочали провадження, а вже у п’ятницю ухвалили рішення. Абсурд. На прий­няття рішення про внесення змін до чверті Конституції витратили набагато менше часу, аніж на вивчення і тлумачення одного з фрагментів. В засіданні брали участь лише 13 суддів, коли мало бути 18. Далі. Голова КСУ Юрій Баулін — у лікарні після ДТП. І тут з’являються сумніви, чи випадково він потрапив в аварію напередодні розгляду змін до Конституції, адже всі знали, що ця людина — «проти»?.. Банкова напередодні аварії пропонувала Бауліну посаду ректора Харківської юридичної академії. І, як на мене, запитання, чому Баулін опинився в Харкові на службовому авто, але без охорони, — риторичне. Не випадково й суддю КСУ Віктора Шишкіна достроково позбавили повноважень. Адже він ще раніше виступав проти змін до Основного Закону в умовах війни, посилаючись на частину 2-гу статті 157-ї Конституції, де чорним по білому записано: Конституція не може бути змінена за умов воєнного або надзвичайного стану. Мова не про формальний указ Президента, а про наявність таких умов. А вони є й зафіксовані кількома законодавчими актами.

— Отже, Майдан прагнув влади народу, а представники Банкової вирішили інакше?

— Найцікавіше, на радість Гройсману і Ложкіну, криється у пункті 17-му Прикінцевих положень проекту, яким передбачається, що тимчасово, до призначення префекта, його функції виконують голови місцевих державних адміністрацій. Окрім того, відсутня будь-яка рівнева підпорядкованість префектів. Жодного контролю над префектом громадою не передбачається, що може вилитись у їх непідконтрольність та відсутність будь-якої відповідальності перед народом. Префекту надається право зупиняти дію актів місцевого самоврядування з одночасним зверненням до суду. Таким чином, цей посадовець перебирає на себе повноваження прокуратури стосовно оскарження в судах актів місцевого самоврядування, що дає йому можливість оскаржувати будь-які акти місцевого самоврядування, які, на його думку, не відповідають чинному законодавству, а це може спричинити параліч діяльності місцевих рад. Проектом передбачається скасування такої функції прокуратури, як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами — частина відповідних функцій покладається на інститут префектів. Констатуємо, що з прийняттям у минулому році нового Закону «Про прокуратуру» було фактично скасовано функції нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами та ліквідовано відповідні підрозділи прокуратури, що не відповідає чинній Конституції. Окрім того, вказаним проектом функція нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина не покладається на жодний (!) з органів чи посадових осіб.

Ще раз наголошу: у чинній Конституції прописана можливість висловлення недовіри голові місцевої державної адміністрації шляхом голосування за таке рішення двома третинами від складу рад. Проте проектом змін така ймовірність не передбачається, що є порушенням прав територіальних громад та принципу стримувань і противаг.

— Мабуть, недарма Київ так тисне на місця, аби одним махом змінити й адміністративно-територіальний устрій, чого так прагли «регіонали»?

— Так, у комплексі з Законом «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким фактично встановлюється примусове об’єднання у громади, знищується сутність місцевого самоврядування. Перехідними положеннями, а саме пунктом 1-м частини 17-ї встановлюється, що наступні чергові місцеві вибори — голів громад, депутатів рад громад, районних, обласних рад проводяться в останню неділю жовтня 2017 року, чим порушуються вимоги статті 22-ї, 141-ї чинної Конституції, а також 141-ша стаття проекту. Змінюється конституційний порядок проведення чергових місцевих виборів. Наступні відбудуться в останню неділю жовтня 2017-го. Виходить, що восени обиратимуть вищеназваних осіб на два роки, а не на чотири, як за чинною Конституцією. Пропоновані зміни засвідчують тимчасовість інституту місцевого самоврядування.

— Що б ви означили як найбільшу небезпеку в цій так званій реформі, котру «верхи», нібито на догоду зовнішнім чинникам, прагнуть нав’язати народові?

— Найбільшою небезпекою для територіальної цілісності та суверенітету Української держави є пункт 8-й Перехідних і прикінцевих положень, яких немає в чинній Конституції, яким встановлено, що особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.

Таким чином, так звана Конституційна комісія пішла на повідку в терористів, виконуючи Мінські домовленості, які для нашої держави не можуть бути вищими за Конституцію.
Усі акти влади про надання в будь-якій формі автономного статусу окупованим територіям Донбасу, по суті, є антиконституційними та ведуть до знищення державного суверенітету і територіяльної цілісності України, чого, власне, і домагається держава-агресор. Проведення будь-яких виборів на окупованих Російською Федерацією територіях, створення правоохоронних органів є ще одним кроком на шляху здачі Донецької і Луганської областей. Зазначений проект змін до Конституції України не містить жодних ознак децентралізації, надання суттєвих повноважень органам місцевого самоврядування, а навпаки — включає ознаки узурпації, концентрації та централізації влади. До речі, новим проектом не передбачається процедура відкликання депутатів, суддів, префектів, їх виборність, чого вимагав Майдан, а запропоновані зміни були написані лише для створення ілюзії децентралізації.

 — А які конструктивні пропозиції вашої політсили?

— Для того, щоб розпочати процес децентралізації, не потрібно вносити зміни до Конституції, а тільки розробити зміни до Бюджетного та Земельного кодексів, наділивши правом сільські, селищні та міські ради розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності, на територіях яких вони знаходяться, із земель запасу та резервного фонду, розташованими поза межами відповідних населених пунктів, забравши вказані повноваження в органів виконавчої влади. Ухвалюючи зміни до Конституції, нинішня влада мала б провести масові громадські обговорення, визначити національні інтереси всього народу, а не керуватися Мінськими домовленостями. Вважаємо, що внесення змін до Основного Закону України під час війни, під зовнішнім тиском є неприпустимим.

Партія захисників Вітчизни звертається до Президента, голів депутатських фракцій у Верховній Раді, народних депутатів, з вимогами: зупинити процес внесення змін до Конституції України як такий, що загрожує суверенітету та територіальній цілісності держави, зумовлює узурпацію, концентрацію та централізацію влади, звужує права громадян; розпочати процес децентралізації шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України, залишивши на місцях 70% податків, та до Земельного кодексу, надавши право сільським, селищним та міським радам розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності, на територіях яких вони знаходяться, із земель запасу та резервного фонду, розташованими поза межами відповідних населених пунктів, забравши вказані повноваження у органів виконавчої влади; не проводити будь-які вибори на тимчасово окупованих територіях до повного відновлення державного суверенітету та конституційного ладу на цих територіях; суворо дотримуватися вимог чинної Конституції та законів України всіма посадовими особами. Про подібну позицію заявила також значна кількість політиків, учених та творчої інтелігенції.

Розмову вів

Олександр МИХАЙЛЮТА