Після розриву оренди Водосховища Дамба, мешканці
Охтирської громади, 9 грудня 2016 написали
повідомлення в прокуратуру та на ім’я Клочко Миколи Олексійовича, - голови
Сумської ОДА про те, що тільки вони є законними власники зазначеної водойми.
Наразі громадівці отримали відповідь
в якій повідомляється, що представники Сумської ОДА,
на свій власний розсуд, мають право продати, чи здати в оренду
дану водойму, а також пропонують і запрошують мешканців громади
прийняти в тому активну участь..., щоб вони, самі у себе,
взяли в оренду свою ж власність.
Громадян
України
Жителів Територіальної Громади міста Охтирка
В межах адміністративної одиниці Охтирського району
ГО «Охтирське товариство рибалок- любителів»
Голова: Сачек Леонід Володимирович
М. Охтирка вул. Фрунзе 79, 42700
Т.0958822441
Заступник: Бурденюк Григорій Степанович
Т.09557789984
Жителів Територіальної Громади міста Охтирка
В межах адміністративної одиниці Охтирського району
ГО «Охтирське товариство рибалок- любителів»
Голова: Сачек Леонід Володимирович
М. Охтирка вул. Фрунзе 79, 42700
Т.0958822441
Заступник: Бурденюк Григорій Степанович
Т.09557789984
ЗАЯВА
Доводимо
до Вашого відома, що ми, громадяни України – конституційні власники водойми
«Дамба», що знаходиться в межах територіальної одиниці Охтирського району, на
підставі ст.13 , ст.14, 17, 140,142,143 Конституції України, взяли дану водойму
під свою опіку та контроль, аби запобігти її знищенню орендарями, та самі
господарюємо на відповідній території, на своїй Богом даній Землі.
Водосховище Дамба (статус якого незаконно змінено на ставок), як і інші природні об’єкти в межах адміністративно- територіальної одиниці Охтирського району є публічною власністю народу – громадян України всіх національностей, а відповідальність за його збереження несуть громадяни – жителі на відповідній території за ст.13 Конституції «Власність зобов’язує».
Саме на виконання цієї статті Конституції громадяни, ставши свідками правопорушень на водосховищі Дамба, знищення біоресурсу водойми та самої водойми орендарем Ольшанським та інвестором його діяльності- Пелихом В.В., стали на захист своєї власності, через що багато років зазнавали тиску з боку правоохоронної та судової системи і змушені були кілька років відстоювати свої права та збереження своєї власності у судах. Під час судів громадяни виявили, що договір оренди та акт передачі в оренду не є легітимними, виявили факти підробки документів посадовою особою Охтирської РДА – Бублик Ю.Т.
Протягом багатьох років Ольшанським та Пелихом при незаконному використанні гідроспоруди проводився несанкціонований повний спуск води з водосховища, що призводило до повного знищення біоресурсу і створювало екологічну катастрофу, на що ніяким чином не реагували ті органи, в чиї прямі обов’язки входить захист народної власності та порушених прав громадян, а саме: РДА, ОДА, прокуратура та міліція.
Внаслідок того, що правоохоронні органи та прокуратура не реагували належним чином на заяви громадян, не розслідували та не притягували винних осіб до відповідальності за вчинені злочини, в 2015 році знов відбувся несанкціонований повний спуск води з водосховища, який зафіксувала викликана громадянами програма «Свідок» - ефір 3.12.2015.
Незважаючи на звернення громадян до прокуратури, Охтирської РДА, Сумської ОДА, жодна особа досі не була притягнута до відповідальності і надалі права громадян відносно Дамби порушуються місцевими «бізнеменами», про що громадянами було написано безліч звернень у вказані структури, на які давалися банальні відписки або і зовсім лишали без відповіді .
Внаслідок повного знищення біоресурсу восени 2015 року, що зафіксовано програмою «Свідок», Громадянами навесні 2016 року , для відновлення та збереження природного середовища, для можливості реалізації своїх законних прав на відпочинок та спортивне рибальство (цих прав з 2004 року їх постійно позбавляли орендар Ольшанський та його інвестор Пелих) , у водойму за власний кошт громадян було запущено біоресурс та взято об’єкт під охорону громади.
Оскільки працівниками Сумської ОДА громадян було повідомлено, що Пелих В.В. особисто кілька разів звертався до ОДА, намагаючись взяти в оренду водосховище Дамба, яке він разом з орендарем ледь не знищів, доводимо до Вашого відома, що громадяни, які в боротьбі за збереження водойми зорганізувалися в ГО «Охтирське товариство рибалок любителів» самостійно здійснюють господарську діяльність по збереженню, захисту, догляду, підтримці, зарибленню та охороні своєї власності – водосховища «Дамба» ,
не надають згоди на віддання в оренду своєї власності будь- кому, а тим більше особам, які ледь не привели до знищення природнього ресурсу через свою жадібність та недбальство. За ст.13 КУ – Власність належить народу і не може використовуватися на шкоду народу особами та органами, що представляють народ та зобов’язані захищати його права та його інтереси. ВЛАСНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗУЄ! За ст.17 Конституції України – «Забезпечення територіалної, економічної та інформаційної безпеки є основним обов’язком Держави , справою всього українського народу!!!» На виконання Конституції, представники українського народу самі стали на захист своєї власності і просять державні органи виконувати конституцію та свої обов’язки не виходячи за її межі.
На підставі вище викладеного , від імені громади Охтирського району, вимагаємо:
1. Господарським судом Сумської області було розторгнуто злочинний договір з орендарем Ольшанським, яким інвестор Пелих В.В. користувався для доступу та захвату власності громади водосховища Дамба. Під час судового процесу з боку Охтирської прокуратури було намагання через рішення суду Актом передати власність народу водосховище Дамба Сумській ОДА, яка не є коституційним власником, а є лиш представницьким органом держави на території, має лиш право управління народною власністю та несе відповідальність за збереження власності і за дотримання прав громадян – власників на відповідній території. Відповідно до змісту ст. 13 Конституції України та іншого, вказаного нижче законодавчого обгрунтування – в Україні є один конституційний власник – НАРОД України. Власність зобов’язує! Власність НЕ МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ НА ШКОДУ НАРОДУ !!! Водосховище було передане в оренду без відома та дозволу громади і багато років знищувалося за мовчазної згоди , а можливо і кришування посадових осіб Сумської ОДА, Охтирської РДА, прокуратури та міліції. Враховуючи те, що ст.19 Конституції України передбачає органам та посадовим особам діяти лише в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та чинним законодавством та те, що відповідно до ст.6 та 8 Конституції України, діє верховенство права, пропонуємо посадовим особам Охтирської прокуратури (або будь якого іншого органу)утриматися від неконституційних, незаконних дій – ініціювання передачі власності народу водосховища Дамба органам, що не є конституційними власниками в Україні, а є лиш представниками конституційного власника (в тому числі і Сумській ОДА); посадовим особам Сумської ОДА – утриматися від неконституційного прийняття у свою власність водосховища Дамба (в тому числі і інших об’єктів власності народу, на яку вони можуть мати лиш право ефективного УПРАВЛІННЯ і примноження для забезпечення соціальних потреб конституційного власника – народу України), оскільки за опрушення Закону, в т.ч. і Основного, та використання власності на шкоду народу передбачена відповідальність не для органу , а саме для відповідальних посадових осіб, що допустили порушення.
2. Притягнути до відповідальності колишнього голову Охтирської РДА Бублик Ю.Т. за фальшування документів та посібництво у дерибані народної власності, що також встановлено Господарським судом під час аналізу доказів про розрив оренди, хоча Охтирською прокуратурою вказаний неналежний відповідач – особа 2 (Охтирська РДА замість посадової особи – керівника Охтирської РДА- Бублик Ю.Т.).
3. Зобов’язати орендаря Ольшанського та посадову особу – колишнього Голову Охтирської райдержадміністрації Бублик Ю.Т. відшкодувати громадянам моральну та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями вказаних осіб щодо використання народної власності на шкоду власнику - народу України.
4. Після розірвання незаконного договору оренди, водосховище Дамба повертається конституційному власнику – народу України. Сумську ОДА, як представника держави, управителя народної власності , просимо виконати свої обов’язки та блікувати водосховище Дамба у власність народу України у відкритому Державному реєстрі власності та передати в управління територіальної громади Охтирського району для можливості співпраці громадян з новими посадовими особами Охтирської РДА, які будуть відкрито співпрацювати з громадянами, виконувати вимоги Конституції України та наводити разом лад на своїй території, не порушуючи прав громадян , та виконуватимуть свої обов’язки в межах та у спосіб , визначений Конституцією та чинними законами України.
Водосховище Дамба (статус якого незаконно змінено на ставок), як і інші природні об’єкти в межах адміністративно- територіальної одиниці Охтирського району є публічною власністю народу – громадян України всіх національностей, а відповідальність за його збереження несуть громадяни – жителі на відповідній території за ст.13 Конституції «Власність зобов’язує».
Саме на виконання цієї статті Конституції громадяни, ставши свідками правопорушень на водосховищі Дамба, знищення біоресурсу водойми та самої водойми орендарем Ольшанським та інвестором його діяльності- Пелихом В.В., стали на захист своєї власності, через що багато років зазнавали тиску з боку правоохоронної та судової системи і змушені були кілька років відстоювати свої права та збереження своєї власності у судах. Під час судів громадяни виявили, що договір оренди та акт передачі в оренду не є легітимними, виявили факти підробки документів посадовою особою Охтирської РДА – Бублик Ю.Т.
Протягом багатьох років Ольшанським та Пелихом при незаконному використанні гідроспоруди проводився несанкціонований повний спуск води з водосховища, що призводило до повного знищення біоресурсу і створювало екологічну катастрофу, на що ніяким чином не реагували ті органи, в чиї прямі обов’язки входить захист народної власності та порушених прав громадян, а саме: РДА, ОДА, прокуратура та міліція.
Внаслідок того, що правоохоронні органи та прокуратура не реагували належним чином на заяви громадян, не розслідували та не притягували винних осіб до відповідальності за вчинені злочини, в 2015 році знов відбувся несанкціонований повний спуск води з водосховища, який зафіксувала викликана громадянами програма «Свідок» - ефір 3.12.2015.
Незважаючи на звернення громадян до прокуратури, Охтирської РДА, Сумської ОДА, жодна особа досі не була притягнута до відповідальності і надалі права громадян відносно Дамби порушуються місцевими «бізнеменами», про що громадянами було написано безліч звернень у вказані структури, на які давалися банальні відписки або і зовсім лишали без відповіді .
Внаслідок повного знищення біоресурсу восени 2015 року, що зафіксовано програмою «Свідок», Громадянами навесні 2016 року , для відновлення та збереження природного середовища, для можливості реалізації своїх законних прав на відпочинок та спортивне рибальство (цих прав з 2004 року їх постійно позбавляли орендар Ольшанський та його інвестор Пелих) , у водойму за власний кошт громадян було запущено біоресурс та взято об’єкт під охорону громади.
Оскільки працівниками Сумської ОДА громадян було повідомлено, що Пелих В.В. особисто кілька разів звертався до ОДА, намагаючись взяти в оренду водосховище Дамба, яке він разом з орендарем ледь не знищів, доводимо до Вашого відома, що громадяни, які в боротьбі за збереження водойми зорганізувалися в ГО «Охтирське товариство рибалок любителів» самостійно здійснюють господарську діяльність по збереженню, захисту, догляду, підтримці, зарибленню та охороні своєї власності – водосховища «Дамба» ,
не надають згоди на віддання в оренду своєї власності будь- кому, а тим більше особам, які ледь не привели до знищення природнього ресурсу через свою жадібність та недбальство. За ст.13 КУ – Власність належить народу і не може використовуватися на шкоду народу особами та органами, що представляють народ та зобов’язані захищати його права та його інтереси. ВЛАСНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗУЄ! За ст.17 Конституції України – «Забезпечення територіалної, економічної та інформаційної безпеки є основним обов’язком Держави , справою всього українського народу!!!» На виконання Конституції, представники українського народу самі стали на захист своєї власності і просять державні органи виконувати конституцію та свої обов’язки не виходячи за її межі.
На підставі вище викладеного , від імені громади Охтирського району, вимагаємо:
1. Господарським судом Сумської області було розторгнуто злочинний договір з орендарем Ольшанським, яким інвестор Пелих В.В. користувався для доступу та захвату власності громади водосховища Дамба. Під час судового процесу з боку Охтирської прокуратури було намагання через рішення суду Актом передати власність народу водосховище Дамба Сумській ОДА, яка не є коституційним власником, а є лиш представницьким органом держави на території, має лиш право управління народною власністю та несе відповідальність за збереження власності і за дотримання прав громадян – власників на відповідній території. Відповідно до змісту ст. 13 Конституції України та іншого, вказаного нижче законодавчого обгрунтування – в Україні є один конституційний власник – НАРОД України. Власність зобов’язує! Власність НЕ МОЖЕ ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ НА ШКОДУ НАРОДУ !!! Водосховище було передане в оренду без відома та дозволу громади і багато років знищувалося за мовчазної згоди , а можливо і кришування посадових осіб Сумської ОДА, Охтирської РДА, прокуратури та міліції. Враховуючи те, що ст.19 Конституції України передбачає органам та посадовим особам діяти лише в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та чинним законодавством та те, що відповідно до ст.6 та 8 Конституції України, діє верховенство права, пропонуємо посадовим особам Охтирської прокуратури (або будь якого іншого органу)утриматися від неконституційних, незаконних дій – ініціювання передачі власності народу водосховища Дамба органам, що не є конституційними власниками в Україні, а є лиш представниками конституційного власника (в тому числі і Сумській ОДА); посадовим особам Сумської ОДА – утриматися від неконституційного прийняття у свою власність водосховища Дамба (в тому числі і інших об’єктів власності народу, на яку вони можуть мати лиш право ефективного УПРАВЛІННЯ і примноження для забезпечення соціальних потреб конституційного власника – народу України), оскільки за опрушення Закону, в т.ч. і Основного, та використання власності на шкоду народу передбачена відповідальність не для органу , а саме для відповідальних посадових осіб, що допустили порушення.
2. Притягнути до відповідальності колишнього голову Охтирської РДА Бублик Ю.Т. за фальшування документів та посібництво у дерибані народної власності, що також встановлено Господарським судом під час аналізу доказів про розрив оренди, хоча Охтирською прокуратурою вказаний неналежний відповідач – особа 2 (Охтирська РДА замість посадової особи – керівника Охтирської РДА- Бублик Ю.Т.).
3. Зобов’язати орендаря Ольшанського та посадову особу – колишнього Голову Охтирської райдержадміністрації Бублик Ю.Т. відшкодувати громадянам моральну та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями вказаних осіб щодо використання народної власності на шкоду власнику - народу України.
4. Після розірвання незаконного договору оренди, водосховище Дамба повертається конституційному власнику – народу України. Сумську ОДА, як представника держави, управителя народної власності , просимо виконати свої обов’язки та блікувати водосховище Дамба у власність народу України у відкритому Державному реєстрі власності та передати в управління територіальної громади Охтирського району для можливості співпраці громадян з новими посадовими особами Охтирської РДА, які будуть відкрито співпрацювати з громадянами, виконувати вимоги Конституції України та наводити разом лад на своїй території, не порушуючи прав громадян , та виконуватимуть свої обов’язки в межах та у спосіб , визначений Конституцією та чинними законами України.
Додаток:
- Чинне законодавство, та правове обгрунтування, яким громадяни обгрунтовують
свої вимоги:
До дати 13.07.1996 року вступу в законну дію Конституції України державною власністю було:
1) за Декларацією про державний суверенітет України №55 ,яка прийнята 16 липня 1990 року та вступила в законну силу 31.07.90 року і яка є основою для нової Конституції розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ було встановлено ,що народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України : землею, її надрами , повітряним простором , водними та іншими природними ресурсами , які знаходяться в межах території Української РСР, природними ресурсами її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, всім економічним і науково-технічним потенціалом, що створений на території України і , що національне багатство УРСР є матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
2) за ст. 10 та 11глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) , спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави було : земля, її надра, води, ліси, основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави, майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
З 28.10.90 року вступили в законну силу норми пункту 9 ЗАКОНУ Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР №404 від 24 жовтня 1990 року ,якими було припинено дію глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР до прийняття нової Конституції Української РСР".
За нормами ст.170 розділу X. Дія Конституції і порядок її зміни Конституції УРСР закони та інші акти державних органів України повинні видаватись на основі і відповідно до цієї Конституції і так як норми ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР про державну ( загальнонародну ) власність національне багатство України з дати 28.10.1990 року було зупинено норми ст.34 та 35 Закон України “ Про власність “ від 7 лютого 1991 року N 697 не могли вступити з дати 24.04.91 року про :
- загальнодержавна (республіканська ) власність , що складалось із : землі майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
- об'єкти права комунальної власності , яким є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.,у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Таким чином відповідно до попереднього законодавства УРСР до 13.07.1996 року власником національного багатства державної (загальнонародної) власності була держава Українська РСР на :
- національне багатство України , що обліковувалось у регіональних відділеннях та представництвах Фонду державного майна України ,основними завданнями якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558 ;
- підприємства (об'єднання), організацій, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю суб'єктами права власності на яке були адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів .
Отже з дати 13.07.1996 року вступив в законну силу нового засновницького договору (статуту ) держави Україна - Конституція України за якою 46 мільйонів громадян України всіх національностей , власники національного багатства України , народ України домовились , що національне багатство УРСР за нормами ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР та розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Декларації про державний суверенітет України з дати 13.07.1996 року вступу в законну силу ст.13 ,ст.14 та 142 і 143 Конституції України є національним багатством України об’єктом права власності Українського народу та є власністю держави Україна за нормами статей :
- 14. право власності на землю, основне національне багатство набувається та реалізується державою виключно відповідно до закону;
- 13. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу;
- 142. матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є : рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
3) 143. територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (комунальними підприємствами , організаціями і установами ).
З набрання чинності Конституцією України 13.07.1996 року власником національного багатства України стали громадяни України всіх національностей , Український народ ,що обліковувалось:
- частина національного багатства України розташованого на своїй території адміністративно - територіальної одиниці села , селища , міста , району в місті з районним поділом , що є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування , комунальна власність ( комунальні підприємства , організації і установи ) , що обліковується у територіальній громаді ( жителів за ст.1 ЗУ ” Про місцеве самоврядування ” ) зі статусом власника за нормами ст.13 ,14 та 142 та 143 Конституції України датою 13.07.1996 року ;
- все національне багатство Унітарної республіки ( лат. - спільної справи громади) України , що обліковувалось у територіальних громадах - власниках частини національного багатства України села , селища , міста , району в місті з районним поділом у Фонді державного майна України ,основними завданнями якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558 датою 13.07.1996 року.
Отже з 13.07.1996 р. за засновницьким договором ( статутом держави ) Конституцією України за її статтями 142 та 143 територіальна громада міста Охтирка та Охтирського району виникала правоздатною юридичною особою публічного права власності за ст. 23,ст. 25,ст.29 ст.86 ЦК УРСР та ч.2 ст.3 ЗУ “ Про власність ” і як власник матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування частини державного національного багатства розташованого на її адміністративно - територіальній одиниці для чого треба було на 13.07.1996 року переоформити національне багатство ,що обліковувалось :
- у регіональному відділенні Фонду державного майна України міста Охтирка ;
- у адміністративно-територіальних одиницях в Ради Народних депутатів міста Охтирка як комунальна власність : підприємства (об'єднання ), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури ;
повинно було бути оформлене у власність первинного суб’єкту держави територіальної громади міста Охтирка Сумської області Унітарної республіки України з публічним ( відкритим , загальнодоступним ) балансом її власності за нормами ст.13 , 14 та 142 Конституції України та публічний ( відкритий , загальнодоступний для громадян України всіх національностей ) перелік публічних власників національного багатства громадян України жителів територіальної громади міста Охтирка та Охтирського району за ст.13 та 142 Конституції України.
Відповідно до ст.238 ЦК України представник , яким у даному випалку є органи влади та місцевого самоврядування, не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Так особа може тільки особисто скласти заповіт, відмовитися від спадщини, права власності на об’єкт нерухомості чи інше майно, перехід або припинення прав на яке підлягає державній реєстрації тощо. Мета Представництва полягає у вчиненні представником правочинів в інтересах особи, яку він представляє. Тому Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, яку він одночасно представляє.
Територіальна громада міста Охтирка та Охтирського району не приймала рішення (а також не надавала повноважень будь-якому представницькому органу здійснювати такі дії) щодо відчуження своєї публічної власності та передачі приміщення, майна , земельної ділянки якомусь органу чи орендарю. Натомість Охтирська РДА у особі посадовця- Бублик Ю.Т., без проведення зборів на території міста Охтирка, не повідомивши громаду, самочинно, приймає рішення щодо використання власності громади на її шкоду, що прямо суперечить вимогам Конституції, ЦК України щодо права власності та має склад злочину. А також в односторонньому порядку укладає договори та акти передачі народної власності без рішення територіальної громади.
До дати 13.07.1996 року вступу в законну дію Конституції України державною власністю було:
1) за Декларацією про державний суверенітет України №55 ,яка прийнята 16 липня 1990 року та вступила в законну силу 31.07.90 року і яка є основою для нової Конституції розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ було встановлено ,що народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України : землею, її надрами , повітряним простором , водними та іншими природними ресурсами , які знаходяться в межах території Української РСР, природними ресурсами її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, всім економічним і науково-технічним потенціалом, що створений на території України і , що національне багатство УРСР є матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
2) за ст. 10 та 11глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР основу економічної системи України становила соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) , спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
У виключній власності держави було : земля, її надра, води, ліси, основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави, майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
З 28.10.90 року вступили в законну силу норми пункту 9 ЗАКОНУ Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР №404 від 24 жовтня 1990 року ,якими було припинено дію глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР до прийняття нової Конституції Української РСР".
За нормами ст.170 розділу X. Дія Конституції і порядок її зміни Конституції УРСР закони та інші акти державних органів України повинні видаватись на основі і відповідно до цієї Конституції і так як норми ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР про державну ( загальнонародну ) власність національне багатство України з дати 28.10.1990 року було зупинено норми ст.34 та 35 Закон України “ Про власність “ від 7 лютого 1991 року N 697 не могли вступити з дати 24.04.91 року про :
- загальнодержавна (республіканська ) власність , що складалось із : землі майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
- об'єкти права комунальної власності , яким є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.,у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.
Таким чином відповідно до попереднього законодавства УРСР до 13.07.1996 року власником національного багатства державної (загальнонародної) власності була держава Українська РСР на :
- національне багатство України , що обліковувалось у регіональних відділеннях та представництвах Фонду державного майна України ,основними завданнями якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558 ;
- підприємства (об'єднання), організацій, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, які є комунальною власністю суб'єктами права власності на яке були адміністративно-територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад народних депутатів .
Отже з дати 13.07.1996 року вступив в законну силу нового засновницького договору (статуту ) держави Україна - Конституція України за якою 46 мільйонів громадян України всіх національностей , власники національного багатства України , народ України домовились , що національне багатство УРСР за нормами ст.10 та 11 глави 2 "Економічна система" Конституції УРСР та розділом VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Декларації про державний суверенітет України з дати 13.07.1996 року вступу в законну силу ст.13 ,ст.14 та 142 і 143 Конституції України є національним багатством України об’єктом права власності Українського народу та є власністю держави Україна за нормами статей :
- 14. право власності на землю, основне національне багатство набувається та реалізується державою виключно відповідно до закону;
- 13. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу;
- 142. матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є : рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
3) 143. територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (комунальними підприємствами , організаціями і установами ).
З набрання чинності Конституцією України 13.07.1996 року власником національного багатства України стали громадяни України всіх національностей , Український народ ,що обліковувалось:
- частина національного багатства України розташованого на своїй території адміністративно - територіальної одиниці села , селища , міста , району в місті з районним поділом , що є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування , комунальна власність ( комунальні підприємства , організації і установи ) , що обліковується у територіальній громаді ( жителів за ст.1 ЗУ ” Про місцеве самоврядування ” ) зі статусом власника за нормами ст.13 ,14 та 142 та 143 Конституції України датою 13.07.1996 року ;
- все національне багатство Унітарної республіки ( лат. - спільної справи громади) України , що обліковувалось у територіальних громадах - власниках частини національного багатства України села , селища , міста , району в місті з районним поділом у Фонді державного майна України ,основними завданнями якого є захист майнових прав України на її території та діяльність якого підпорядкована та підзвітна Верховній раді України датою 13.07.1996 року за п.2 та 4 за Постановою Верховної ради України “ Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України м. Київ” від 7 липня 1992 року N 2558 датою 13.07.1996 року.
Отже з 13.07.1996 р. за засновницьким договором ( статутом держави ) Конституцією України за її статтями 142 та 143 територіальна громада міста Охтирка та Охтирського району виникала правоздатною юридичною особою публічного права власності за ст. 23,ст. 25,ст.29 ст.86 ЦК УРСР та ч.2 ст.3 ЗУ “ Про власність ” і як власник матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування частини державного національного багатства розташованого на її адміністративно - територіальній одиниці для чого треба було на 13.07.1996 року переоформити національне багатство ,що обліковувалось :
- у регіональному відділенні Фонду державного майна України міста Охтирка ;
- у адміністративно-територіальних одиницях в Ради Народних депутатів міста Охтирка як комунальна власність : підприємства (об'єднання ), організації, установи, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури ;
повинно було бути оформлене у власність первинного суб’єкту держави територіальної громади міста Охтирка Сумської області Унітарної республіки України з публічним ( відкритим , загальнодоступним ) балансом її власності за нормами ст.13 , 14 та 142 Конституції України та публічний ( відкритий , загальнодоступний для громадян України всіх національностей ) перелік публічних власників національного багатства громадян України жителів територіальної громади міста Охтирка та Охтирського району за ст.13 та 142 Конституції України.
Відповідно до ст.238 ЦК України представник , яким у даному випалку є органи влади та місцевого самоврядування, не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Так особа може тільки особисто скласти заповіт, відмовитися від спадщини, права власності на об’єкт нерухомості чи інше майно, перехід або припинення прав на яке підлягає державній реєстрації тощо. Мета Представництва полягає у вчиненні представником правочинів в інтересах особи, яку він представляє. Тому Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, яку він одночасно представляє.
Територіальна громада міста Охтирка та Охтирського району не приймала рішення (а також не надавала повноважень будь-якому представницькому органу здійснювати такі дії) щодо відчуження своєї публічної власності та передачі приміщення, майна , земельної ділянки якомусь органу чи орендарю. Натомість Охтирська РДА у особі посадовця- Бублик Ю.Т., без проведення зборів на території міста Охтирка, не повідомивши громаду, самочинно, приймає рішення щодо використання власності громади на її шкоду, що прямо суперечить вимогам Конституції, ЦК України щодо права власності та має склад злочину. А також в односторонньому порядку укладає договори та акти передачі народної власності без рішення територіальної громади.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ:
Стаття 3. Права і свободи людини та їх гарантії визначають
зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за
свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов'язком держави. ; ст. 8 «…Звернення до суду для захисту конституційних прав
і свобод Громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.»,
ст.19 «Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Органи влади і посадові особи зобов’язані діяти лише в межах та у спосіб
визначений Конституцією та чинним законодавством» , ст.40 « Усі мають право
особисто звертатися до органів державної влади… та посадових і службових осіб
цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану
відповідь…» .
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Стаття 19. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 140 . Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів…- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Стаття 143. Територіальні громади … безпосередньо, або через утворені ними органи … управляють майном…, вирішують інші питання місцевого значення.
Конституцією- засновницьким договором визначено, що власником землі та водних ресурсів є народ. Органи влади здійснюють право управління , збереження і примноження національних багатств. Земля перебуває під особливою охороною Держави. Посадові особи у своїй діяльності мають діяти на підставі рішень, прийнятих територіальною громадою, виключно в межах і у спосіб , встановлений Конституцією та не допускати у своїй діяльності звуження або порушення прав громадян.
Внаслідок того, що водосховище «Дамба» розташоване на річці Охтирка, що має статус руслового водосховища, безпідставно було змінено на «ставок» без проведення геодезичних вимірювань і розробки технічної документації, це потягло за собою масу інших правопорушень. Надання водосховищ в оренду обмежено законодавством. У зв’язку з тим, що Функціональність водосховищ достатньо широка( зрошення сільгоспугіддь, санітарні спуски води в посушливий період, рекреаційно-культурна зона та призначення для любительського рибальства), такі водойми мають статус водойм комплексного призначення. Згідно п.4 додаток2 Декрету КМУ від 31.12.1992 №26-92 надання в користування на умовах оренди водосховищ комплексного призначення не допускається.
В першу чергу водосховище має рекреаційне значення. Рекреаційна зона- це місця на території, навколо населених пунктів, поблизу них, які виконують санітарно-захистні, оздоровчі функції, є місцями відпочинку населення, відносяться до природно – заповідного фонду (Постанова КМУ від 27.07.95 ).
Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Стаття 19. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 140 . Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів…- самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Стаття 143. Територіальні громади … безпосередньо, або через утворені ними органи … управляють майном…, вирішують інші питання місцевого значення.
Конституцією- засновницьким договором визначено, що власником землі та водних ресурсів є народ. Органи влади здійснюють право управління , збереження і примноження національних багатств. Земля перебуває під особливою охороною Держави. Посадові особи у своїй діяльності мають діяти на підставі рішень, прийнятих територіальною громадою, виключно в межах і у спосіб , встановлений Конституцією та не допускати у своїй діяльності звуження або порушення прав громадян.
Внаслідок того, що водосховище «Дамба» розташоване на річці Охтирка, що має статус руслового водосховища, безпідставно було змінено на «ставок» без проведення геодезичних вимірювань і розробки технічної документації, це потягло за собою масу інших правопорушень. Надання водосховищ в оренду обмежено законодавством. У зв’язку з тим, що Функціональність водосховищ достатньо широка( зрошення сільгоспугіддь, санітарні спуски води в посушливий період, рекреаційно-культурна зона та призначення для любительського рибальства), такі водойми мають статус водойм комплексного призначення. Згідно п.4 додаток2 Декрету КМУ від 31.12.1992 №26-92 надання в користування на умовах оренди водосховищ комплексного призначення не допускається.
В першу чергу водосховище має рекреаційне значення. Рекреаційна зона- це місця на території, навколо населених пунктів, поблизу них, які виконують санітарно-захистні, оздоровчі функції, є місцями відпочинку населення, відносяться до природно – заповідного фонду (Постанова КМУ від 27.07.95 ).
ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЗКУ):
Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення .До
земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для
організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення. До земель рекреаційного
призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та
інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок,
маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку,
пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів,
яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків
рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних
таборів, рятувальних станцій, інших аналогічних об'єктів, а також земельні
ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів
стаціонарної рекреації. Стаття 52. На землях рекреаційного призначення
забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх
за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан
цих земель.
ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища. Стаття 63. Рекреаційні зони Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Порушення прав громадян, чинного законодавства, заборона загального користування водними об’єктами, нанесення збитків природному фонду території, тягне за собою необхідність і є підставою для розірвання договору оренди та притягнення винної особи до відповідальності.
ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища. Стаття 63. Рекреаційні зони Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Порушення прав громадян, чинного законодавства, заборона загального користування водними об’єктами, нанесення збитків природному фонду території, тягне за собою необхідність і є підставою для розірвання договору оренди та притягнення винної особи до відповідальності.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ АКВАКУЛЬТУРИ
Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства у сфері аквакультури та відшкодування збитків 1. Порушення вимог цього Закону тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність відповідно до закону. 2. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє осіб, винних у порушенні вимог цього Закону, від відшкодування збитків. 3. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства у сфері аквакультури, у розмірах і порядку, встановлених законодавством. 4. Спори у сфері аквакультури вирішуються у встановленому законом порядку.
Фейсбук, Наталка Залавська
Немає коментарів:
Дописати коментар