- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

В НОВОМУ РОЦІ – НОВЕ ЖИТТЯ! (Позов про визнання права власності на частку у національному багатстві України та компенсацію збитків завданих порушенням майнових прав позивача)

Шановні співвітчизники!  Напередодні нового року нашого життя давайте згадаємо, за що ми голосували на референдумі 1 грудня 1991 року?
В період проголошення незалежності і створення самостійної української держави України (16.07.1990 року – 01.12.1991 року) Верховна Рада Української РСР зазначила, що метою Декларації про державний суверенітет є проголошення самоврядування народу України. 

 За таких обставин (враховуючи положення частини другої розділу другого Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. док.№55-12) народ України (Український народ), що складається з людей корінного населення України, громадян України всіх національностей, є суб’єктом владних повноважень і  як єдине джерело державної влади в Республіці  на своїх установчих зборах  має прийняти рішення про:
ЗАСНУВАННЯ органів державної влади в України,
УТВОРЕННЯ органів державної влади через затвердження статутів (регламентів) їх діяльності, визначення цілей і завдань діяльності  кожного з  органів, посадових обов’язків кожного з держслужбовців, механізмів фінансування та контролю діяльності, порядку підбору кадрів, їх ротації, тощо
НАДАННЯ ВІДПОВІДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ посадовим особам та органам           державної                      влади.                                                        

    Тому варто замислитись над тим,  як поновити свою самодержавність. 
Я почала з того, що надала позовну заяву  до суду щодо визнання права власності на частку у національному багатстві України та компенсацію збитків, завданих порушенням     майнових прав позивача. 
                 Детальніше про все можна дізнатись на сторінці "Забалка. Собственное видение"      блогу Школа развития громады.
А початок  тут  -  

Мережі життєвого простору. Від села до державної влади.


    Шануймося!!!     
Справа не в виборах. А в усвідомленні того, що ми - власники національного багатства, а не жебраки, яких обдурюють   пройдисвіти.
Гармонії та процвітання НАШІЙ ЗЕМЛІ, НАШІЙ НЕНЦІ!      
                                                     Херсонський міський суд
 Херсонської області
73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29,
                   Позивач:  Щепьоткіна Лариса Володимирівна,
73027, м.Херсон, вул. Пушкінська, 124
конт. телефон (050) 3966915

   Відповідач 1:  Президент України в особі     
Порошенка Петра Олексійовича
01520, м.Київ, вул.Банкова, 11
       Відповідач 2:   прем’єр – міністр України
                                Гройсман Володимир Борисович
                                      01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2
                              Відповідач 3:   Верховна Рада України
01008, м.Київ, вул. Грушевського, буд.5
Відповідач 4:   Національна комісія,
що здійснює державне регулювання
у сферах енергетики та комунальних послуг  (НКРЕКП)
03057, м. Київ, вул. Смоленська,19
Відповідач 5: ПАТ ЕК Херсонобленерго в особі
Сафронова Ігоря Миколайовича
73000, м. Херсон, вул. ПЕСТЕЛЯ, буд. 5
Відповідач 6:  ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
 "ХЕРСОНГАЗ" (ПАТ "ХЕРСОНГАЗ") в особі
Зангієва Альберта Георгійовича
73036, м Херсон, вул. Поповича, 3
Відповідач 7: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ" (ТОВ "ХЕРСОНРЕГІОНГАЗ") в особі
Пестрецової Світлани Володимирівни
73025, м. Херсон, вул.. Петренка,18
Позовна заява
«Про визнання права власності на частку у національному багатствіУкраїни та компенсацію збитків завданих порушенням майнових прав позивача»

Обставини справи щодо обґрунтування позовних вимог та докази на їх підтвердження
Цей позов є майновим. Проте точне визначення ціни позову в гривнях не представляється можливим. Ціна цього позову, оскільки я звертаюсь до суду на захист власних майнових прав, дорівнює вартості частки всього національного багатства України, вартості частки всіх природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, що і складає вартість однієї моєї частки людини від чисельного складу всього корінного народу України, громадянина України у праві спільної сумісної власності на зазначені об’єкти національного багатства України.
Через незадовільне (скрутне) матеріальне становище моє і моєї родини, яфізично не можу сплатити судовий збір, тому прошу суд на підставі частин першої, третьої статті 8, частини першої статті 55, частин першої, другої статей 24, 64 Конституції України, частини першої, третьої статті 82 ЦПК України не обмежуватимоє право на судовий захист через мій майновий стан та звільнити від сплати судового збору. У разі, якщо суд з тих чи інших підстав не може застосувати норму про звільнення мене від сплати судового збору, прошу відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Прошу суд врахувати обставину, що я разом з усім Українським народом, постраждала внаслідокпорушення моїх прав та свобод  органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
            Зазначені в розділі «зміст позовних вимог» об’єкти національного багатства України є складовою всього національного багатства України, а саме: землі, її надр, атмосферного повітря, повітряного простору, водних та інших природних ресурсів, які знаходяться в межах території України, природних ресурсів її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони,всього економічного і науково-технічного потенціалу, що створений на території України. Всі ці об’єкти національного багатства України становлять матеріальну основу суверенітету України і є об’єктами права виключної власності Українського народу (ст.13 Конституції України, розділ шостий Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, док. № 55-12).
            В період проголошення незалежності і створення самостійної української держави України (16.07.1990 року – 01.12.1991 року) Верховна Рада УкраїнськоїРСР зазначила, що метою Декларації про державний суверенітет є проголошення самоврядування народу України.
         Верховна Рада України оголосила, що народ України (Український народ)  єєдиним джерелом державної влади в Республіці (розділ другий Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р), таким, що має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. (розділ шостий Декларації про Державний суверенітет України від 16.07.1990 р, док.№55-12)
Зазначені вище положення Декларації про державний суверенітет України є не просто чинними, а мають в Україні установчу юридичну силу, юридичну силу безпосередньої волі Українського народу, що здійснена відносно змісту закону (змісту нормативно-правового акту) і покладена в основу суверенітету і незалежності України.
            Системний юридичний аналіз показує, що в Україні існують два чинні нормативно-правові акти, текст яких схвалений безпосередньо Українським народом на референдумі.
Це - Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року (1427-12), схвалений всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року, та Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, док. № 55-12, затверджена через Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року всеукраїнським референдумом 01.12.1991 року.
             
            Акт проголошення незалежності України від 24.08.1991 року про створення самостійної української держави Україна було схвалено Українським народом на всеукраїнському референдумі 01.12.1991 року на умовах здійснення(виконання, додержання) органами державної влади положень Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 року, зокрема:
·                     самоврядування народу України – як  єдиного джерела державної влади в Республіці;
·                     гарантування кожній людині і громадянину прав і свобод, передбачених Конституцією (Основним Законом) Української РСР, док. № 888-09 і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР (розділ четвертий Декларації про державний суверенітет України);
·                     виключного права власності народу України на національне багатство України, що є матеріальною основою суверенітету України, в тому числі - на землю, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України (розділ шостий Декларації про державний суверенітет України);
·                     мети використання національного багатства України, яке є матеріальною основою суверенітету України – для задоволення матеріальних і духовних потреб громадян України (розділ шостий Декларації про державний суверенітет України).
Це випливає із змісту Акту проголошення незалежності, де сказано: «…здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошуєнезалежність України та створення самостійної української держави – України».

За таких обставин (враховуючи положення частини другої розділу другого Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990р. док.№55-12) народ України (Український народ), що складається з людей корінного населення України, громадян України всіх національностей, є суб’єктом владних повноважень і  як єдине джерело державної влади в Республіці на своїх установчих зборах  має прийняти рішення про:
ЗАСНУВАННЯ органів державної влади в України,
УТВОРЕННЯ органів державної влади через затвердження статутів (регламентів) їх діяльності, визначення цілей і завдань діяльності  кожного з  органів, посадових обов’язків кожного з держслужбовців, механізмів фінансування та контролю діяльності, порядку підбору кадрів, їх ротації, тощо
НАДАННЯ ВІДПОВІДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ посадовим особам та органам  державної влади.

Такі установчі документи у органів державної влади  (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України)  відсутні.
Факт відсутності установчих документів підтверджено відповідями на інформаційні запити від 03.06.2015 року:
Адміністрація Президента України 11.06.2015 №12-08/832
Апарат Верховної Ради України  10.06.2015 №97/11-06
Секретаріат Кабінету Міністрів України 12.06.205 №17-15/1010

А це підтверджує той факт, що існуючі органи державної влади не мають  повноважень, наданих  Українським народом щодо виконання  будь яких  дій, а також щодо володіння, користування, розпорядження національним багатством України.
Таким чином, органи законодавчої та виконавчої влади України є само утвореними органами, що порушують публічний порядок країни, вчиняють правочини, які з точки зору Цивільного Кодексу України  є нікчемними і недійсними з моменту їх вчинення.
            Майнові конституційні права громадян України, діють через Декларацію про державний суверенітет паралельно з правами, встановленими чинною Конституцією України (документ 254к/96-вр). Вказані права, згідно зі статтею 190 ЦК України, є майном, що знаходиться у спільній сумісній власностігромадян України.
Відповідно до чинного цивільного і господарського права (законодавства), об’єкти права власності можуть належати одночасно двом і більше особам (суб’єктам права власності), один з яких є основним (базовим) власником, а інші – довірчими або представницькими власниками (управителями) з певним обсягом прав та обов’язків управляти майном основного власника як у власних інтересах (за встановлену плату), так і в інтересах власника як вигодонабувача (статті 316, 54, глава 70 «Управління майном» ЦК України).   
Системний аналіз чинного законодавства України показує, що Українському народу належать базові (основні) права власності на об’єкти національного багатства України. Це права встановлення управління зазначеними об’єктами і права контролю ефективності цього управління на генеральному (найвищому) державному рівні, та права одержання вигод від управління в формі забезпечення майнових (і немайнових) конституційних прав громадян України.
Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України, «правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання».
 Абсолютно очевидно, що жодної з таких дій Українським народом не вчинялося.
В частині першій статті 228 ЦК України сказано: «Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».
Відповідно до частини другої статті 228 ЦК України, правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. Нікчемні правочини єнедійсними з моменту їх вчинення, причому визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, нікчемний  (недійсний) правочин не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (юридичною нікчемністю).
           
Відповідно до частини першої статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Саме з цієї точки зору прошу суд розглядати дану позовну  заяву.

Мені, як громадянину  України, людині корінного народу України за правом спільної сумісної власності належить частка національного багатства України, якою я маю право користуватись як власник, не сплачуючи ніякого мита.
Більше того, я маю право власноруч  (разом з іншими співвласниками) призначати  виконавців потрібних мені послуг, складати з ними договори, отримувати ренту за використання моїх ресурсів від призначених мною управителів.
Ці мої права порушені існуючими на цей час органами державної влади. А саме.
Органами державної влади України прийнята низка актів та дій, що усувають мене та інших громадян  України  від володіння, користування, розпорядження національним багатством України і передають право володіння користування, розпорядження ним  як органам державної влади, так і приватним  компаніям.
У відповідь на запит на отримання публічної інформації №63/2016 прем’єр–міністру України щодо розпорядчих документів власника електричних систем та мереж електропостачання України про передачу свого виключного права на володіння, користування і розпорядження електричними системами та мережами електропостачання іншим особам;
про здійснення продажу електричної енергії громадянам України, Українському народу;
про передачу свого права отримання прибутку  від продажу електричної енергії іншим особам та організаціям;
тощо;
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (№32.4 –ВИХ/1394-16 від 08.11.2016) повідомляє, що  таких розпорядчих документів не існує. А натомість є законодавчі та нормативно–правові акти, які регулюють відносини у сфері електроенергетики, у тому числі й ті, що зазначені у запиті.
Тобто, самоутворені органи державної влади, не маючи повноважень, наданих суб’єктом влади та права власності самочинно розпоряджуються власністю народу України та кожного громадянина України, привласнивши собі повноваження представника Українського народу.
Відповідно до відомостей Єдиного Державного Реєстру про ПАТ ЕК ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО (ідентифікаційний код юридичної особи  053966380), засновником даного приватного підприємства є МІНІСТЕРСТВО ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ Код ЄДРПОУ 00013741  Адреса : 01001, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 30, що внесло до  його  статутного фонду 44723760.00 грн з національного багатства України без погодження з власником – Українським народом. А прибуток від користування енергетичним та науково–технічним потенціалом національного багатства Українського народу   отримують іноземні громадяни:
КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР) - СІЗЕРМАН ОЛЕГ, НІМЕЧЧИНА, М. БЕРЛІН ВУЛ. ЙОХАНН-ГЕОРГ БУД. 21, -


КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР)-АЛЬТБЕРГС АРТУРС, ЛАТВІЯ,  М. СІГУЛДА ВУЛ. ЯНА БУД. 6, -


КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР)-ВІГАНТС ВАЛТС, ЛАТВІЯ,  М. ЮРМАЛА ВУЛ. ДАРБА БУД. 4, -


КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР)-ДАМБІНС ВІЛІС, ЛАТВІЯ,  М. РИГА ВУЛ. ДЗІРНАВУ БУД. 48 КВ. 16, -


КІНЦЕВИЙ БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК (КОНТРОЛЕР)-ЯРОСЛАВСЬКА МАРИНА, НІМЕЧЧИНА, М. БЕРЛІН ВУЛ. ФІНКЕН БУД.13,)

ПАТ ЕК ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО здійснює свою діяльність на території Херсонської області відповідно до ліцензій, виданих НАЦІОНАЛЬНОЮ  КОМІСІЄЮ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ (НКРЕ) 21.04.2011 № 662 на постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і примушує населення користуватись саме його послугами за сприяння Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та встановлює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню.
Відповідно до част. 1 ст.228  ЦК України та до част.2 ст.228 ЦК України правочини органів державної влади з утворення та здійснення діяльностіМІНІСТЕРСТВА ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ, НКРЕ, НКРЕКП, надання їм повноважень щодо  утворення приватного підприємства  ПАТ ЕК ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО та сприяння його діяльності на території Херсонської області України, є нікчемними та визнаються недійсними з моменту їх  вчинення.
21 жовтня 2016 року співробітниками ПАТ ЕК ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО було здійснено відключення мого домоволодіння за адресою м.Херсон, вул. Пушкінська 124 від системи постачання електричної енергії
Таким чином, органами державної влади, в тому числі і МІНІСТЕРСТВОМ ПАЛИВА ТА ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ, НКРЕ, НКРЕКП,  було вчинено протиправні  дії проти мене – людини і громадянина України,  що підпадають під дію  статей 364, 365, 371, 442 Кримінального Кодексу України
Органами державної влади та ПАТ ЕК Херсонобленерго були порушені мої конституційні права як людини народу України – єдиного джерела влади, мої майнові права громадянина України як співвласника національного багатства Українського народу,  що підпадають під дію  статей 364, 365, 371, 442 Кримінального Кодексу України.

Аналогічна ситуація склалась і у системі газовидобувної та газорозподільної галузі. 
У запиті на отримання публічної інформації №5/2016 від 04.02.2016 на ім’я Президента України  піднімались питання про наступне:
1. Хто є власником природного газу, що видобувається з копалин, що знаходяться в межах території України.
2.  Розпорядчі (установчі документи, підписані власником, відповідно до яких власник природного газу  передав своє право управління своєю власністю (природним газом) іншій особі (особам).
3.  Хто є власником мереж газопостачання, через які здійснюється постачання природного газу, що видобувається в межах території України
4. Розпорядчі документи, підписані власником, відповідно до яких власник мереж газопостачання передав право постачання природного газу по його мережах іншій особі (особам).

Відповідь на ці запитання. 
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Вих. №2013 -10) 6007-09від 01.03.2016 т16.16.38):
Виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів (стаття 92 Конституції України)

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України №03/31-2465  від 09.03.2016
Власниками природного газу, який видобувається на території України є газовидобувні компанії.
Власниками газорозподільних  мереж (систем)  в залежності від правовстановлюючих документів є держава в особі уповноважених органів, органи місцевого самоврядування, господарські підприємства та організації різних форм власності, а також громадяни України.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) сектор у Херсонській області 15.02. 2016 №53-14.4-20/33:
Надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки в користування. Угоди або дії, які в прямій або в прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Окремі повноваження, щодо розпорядження надрами, законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.
Якщо врахувати, що тиск, під яким подається природний газ з місця видобутку становить 12 атм., а споживчий тиск газу для населення  становить 0,05 атм., то споживча вартість 1000 куб. м природного газу зменшується в
         1200: 5 = 600 разів і становить 1590 грн : 600 = 2.65 грн = 265 коп, а вартість  1 куб.м газу становить  265 коп: 1000 куб.м = 0,265 коп.
         З листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 26.11.2015 року №31.4-ВИХ/2633-15: «тариф на послуги розподілу природного газу (на транспортування природного газу) для ПАТ «Херсонгаз» встановлено в розмірі 509,70  грн за 1000 куб.м (без урахування ПДВ) (постанова НКРЕКП від 24 вересня 2015 р. № 2418).

Тобто, органи державної влади (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України) без узгодження з власником – Українським народом, самочинно (протиправно) привласнили представницькі функції по володінню національним багатством Українського народу, користуванню ним та розпорядженню.

30 листопада 2016 року співробітниками ТОВ «Херсонрегіонгаз», що є дочірньою компанією ПАТ «Херсонгаз»,  було відключено моє домоволодіння за адресою м.Херсон, вул. Пушкінська 124 від системи постачання природного газу.  Це відбулося після того, як я запропонувала ПАТ «Херсонгаз» здійснити перерахунки між нами відповідно до укладеного договору про ПОСТАЧАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ.

Тобто, я, як громадянин України, людина корінного населення України маю свою частку в національному багатстві Українського народу і маю право самостійно визначати порядок володіння, розпорядження, користування своєю часткою майна безпосередньо, тобто без участі осіб, які вважають себе моїми представниками.
Я нікому не передавала свого права безпосередньо  володіти, розпоряджуватись, користуватись своєю часткою національного багатства Українського народу і нікого не уповноважувала здійснювати це від мого імені.
Те, що я є громадянином України, підтверджується паспортом громадянинаУкраїни, копії сторінок якого я додаю до позову.
Те що я є людиною корінного народу України підтверджується моїм волевиявленням, копію якого я також додаю до позову. 

З огляду на вищенаведене, керуючись частиною першою, пунктом першим частини другої статті 16 ЦК України,

прошу суд:

·                     Визнати за Щепьоткіною Ларисою Володимирівною, як громадянином України право власності на рівну з усіма громадянами України частку у майні, що є у спільній сумісній власності всіх громадян України (у власності Українського народу як суб’єкта права власності) і складається із землі, її надр, атмосферного повітря, повітряного простору, водних та інших природних ресурсів,  всього економічного і науково-технічного потенціалу, що створений на території України    
·                     усунути перешкоди в здійсненні мого права володіння, розпорядження, користування моєю часткою національного багатства народу України, в тому числі і місцевими електропостачальними мережами та газовими трубопроводами за моїм місцем проживання м.Херсон, вул. Пушкінська,  буд 124.
·                     Визнати дії відповідачів юридично нікчемними, та такими, що не припиняють прав власності позивача відносно оспорюваного майна(на рівну з усіма громадянами України частку у майні), що є у спільній сумісній власності всіх громадян України (у власності Українського народуяк суб’єкта права власності) і складається із землі, її надр, атмосферного повітря, повітряного простору, водних та інших природних ресурсів, природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, всього економічного і науково-технічного потенціалу, що створений на території України. 

Нормативно-правові акти, на положення яких здійснюються посилання в позовній заяві, і які використовуються в якості письмових доказів, до позовної заяви не додаються, оскільки всі вони є в офіційних електронних базах законодавства України та базах актів міжнародного законодавства, що знаходяться (є) в розпорядженні та вільному доступі суду і відповідачів.

Додаток:
1.   Копія окремих сторінок паспорту громадянина України.
2.   Копія волевиявлення про затвердження правосуб’єктності людини корінного народу України
3.   Копія позовної заяви для відповідачів  7 примірників.
4.   Копії  інформаційних запитів до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України
5.   Копії відповідей на інформаційні запити

З повагою, __________________ / Щепьоткіна Л.В. /

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ