- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 2 вересня 2016 р.

Рекомендації робочої групи з питань децентралізації владних повноважень та розвитку територіальних громад

За ініціативи чисельних громадських активістів та експертів з питань державного управління розпорядженням голови Вінницької обласної Ради від 15 липня 2015 року № 80 «Про утворення робочої групи з підготовки пропозицій щодо децентралізації владних повноважень та розвитку територіальних громад» була створена робоча група, яка опрацювала та вносить на Ваш розгляд наступні пропозиції.

На даний час сформувались істотні загрози безпеці існування та розвитку територіальних громад, у тому числі інституційні «пастки», які потребують дослідження та пошуку шляхів усунення.
Прийняті Верховною Радою України зміни до Конституції України щодо децентралізації влади, а також Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», на жаль, не усувають ці загрози, не вирішують, на наш погляд, глобальні, принципові питання успішного функціонування територіальних громад. Це пов’язано, перш за все, з тим, що територіальні громади не набули в Україні правосуб’єктності, і, відтак, не можуть стати повноцінними суб’єктами ринкових, соціальних, економічних, адміністративних, політичних відносин, що посилює ризик їх інституційної неспроможності.
Адже модель місцевого самоврядування радянського зразка, яка сьогодні функціонує в Україні, не передбачає реєстрацію громад, як суб’єкта правовідносин з видачею відповідних документів, які засвідчують її правосуб’єктність (зокрема, свідоцтва про реєстрацію, ідентифікаційний код громади). В цих умовах територіальна громада не є стороною договорів, суб’єктом управління, зафіксованим власником комунального майна. Замість громади статус юридичної особи, а також усі права і повноваження збереглися за місцевими радами, що суперечить Європейській моделі місцевого самоврядування, де місцеві ради чи виконавчі комітети не є юридичними особами, а лише органами самоврядування, а члени громади – фізичні особи – є реальними власниками комунального майна та вигодоодержувачами.
В зв’язку з тим, що механізм закріплення права комунальної власності в Україні, на погляд експертів, порушений, економічні права територіальних громад не конкретизовані, не визначені механізми їх реалізації, територіальні громади не спроможні капіталізувати наявний ресурсний потенціал, що призвело до їх постійної дотаційності та неможливості забезпечити економічний розвиток.
Українська модель місцевого самоврядування, яка наразі діє, призвела до того, що місцеві ради та виконавчі комітети, склад та посадові особи яких періодично змінюється, практично не несуть відповідальності за збитки, що завдані територіальним громадам внаслідок неправомірної передачі в користування власності чи відчуження об’єктів комунальної власності, комунальних та приватних земель, лісів, озер, ставків тощо. Прикладів таких фактів та порушень безліч, і це створює сприятливе середовище для корупції, посадових злочинів, адміністративних правопорушень.
Таким чином, на погляд багатьох експертів та правників, порушені вимоги статті 142 та статті 143 Конституції України, адже основа місцевого самоврядування – рухоме та нерухоме майно, земля, природні ресурси фактично не знаходяться у власності територіальних громад, а тому громади не мають змоги управляти майном, що є, нібито, в комунальній власності.
Ініціювання добровільного об’єднання територіальних громад в процесі введення в дію Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» без належної економічної оцінки, передумов, потреби та результативності такого об’єднання, обліку та механізмів об’єднання майна територіальних громад створює загрози рейдерського вилучення майна під час об’єднання або внаслідок нелегітимності закріплення права власності на нього.
Задекларовані Кабінетом Міністрів ініціативи передати у власність територіальних громад землі за межами населених пунктів не можуть бути реалізовані у зв’язку з відсутністю механізму цієї передачі.
Крім того, Державний земельний кадастр не містить інформації про понад 50% загальної площі земель України. Відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із земельного кадастру не переносяться автоматично, а публічна Кадастрова карта України не визначає навіть типу власності для більшості земельних ділянок України. Тоді виникає питання, як можна передавати чи об’єднувати майно, яке належним чином не обліковане, а публічне право власності на землю в Україні відсутнє.
З метою усунення наведених інституційних перешкод і загроз, зміцнення безпеки розвитку територіальних громад у процесі реформування адміністративно-територіального устрою України громадські організації, експерти, правники, депутати, громадські активісти пропонують Вам, шановні керівники держави, використати усі надані Вам організаційні, юридичні, експертні та аналітичні можливості глибоко фахово та публічно вивчити питання виконання вимог Конституції України та Європейської хартії про місцеве самоврядування, провести парламентські слухання з вказаної проблематики, організувати широку дискусію в суспільстві з метою запобігання незворотніх негативних наслідків для життєдіяльності територіальних громад та держави загалом при імплементації запропонованих Кабінетом Міністрів України механізмів реформування.
Потрібно, як зазначають експерти, терміново вивчити можливості розробити проект нового Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зміни до Закону України «Про місцеві вибори», законодавчо врегулювати механізм реєстрації територіальних громад як юридичних осіб публічного права, реєстрацію статутів територіальних громад.
Крім того, як зазначають члени громадських формувань, які опікуються вказаними проблемами, уряду України терміново потрібно вжити дієвих заходів для інвентаризації та обліку земель, комунального майна, переглянути правила ведення Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, публічної Кадастрової карти України, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, посилити відповідальність посадових осіб по усій вертикалі влади за порушення ведення цих надзвичайно важливих реєстрів та обслуговування громадян та юридичних осіб.
Напрями організації безпеки розвитку територіальних громад передбачають також необхідність змін до Цивільного, Бюджетного, Земельного, Лісового Кодексів України, цілого ряду підзаконних актів, що дозволить змінити систему місцевого самоврядування в Україні, привести її у відповідність до європейської моделі.
З повагою,
Голова робочої групи, заступник голови обласної Ради

Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ