Держава діє
як суб'єкт цивільного права тоді, коли стороною у цивільних правовідносинах
виступає не той чи інший відокремлений державний орган, а саме держава.
Держава
- це особливий суб'єкт цивільного права, вона не є юридичною особою. До держави
як суб'єкта цивільних правовідносин неможливо застосувати загальні положення,
що є характерними для юридичних осіб. Держава сама є джерелом права, вона
створює правові норми щодо виникнення та припинення діяльності юридичних осіб. Юридичні особи
підлягають державній реєстрації. До держави неможливо застосувати
положення про спеціальну правоздатність юридичних осіб публічного права.
Держава як суб'єкт цивільного права не може припинитись шляхом ліквідації чи
реорганізації.
Держава
може виступати суб'єктом цивільного права у випадках, передбачених законом.
Наприклад, ст. 1170 ЦК України покладає на державу відшкодування шкоди,
завданої власникові прийняттям закону, що припиняє право власності на певне
майно. Держава може бути суб'єктом цивільного права у відносинах спадкування,
якщо є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Також держава стає
суб'єктом цивільних правовідносин, які виникають при зверненні на користь
держави скарбу, що є пам'яткою історії та культури (ч. 4 ст. 343 ЦК України).
Крім того, держава несе відповідальність за шкоду, завдану незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового)
слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК України). Створюючи юридичні особи
приватного права, держава також вступає в цивільні правовідносини.
Законодавство України передбачає й інші випадки, коли держава є стороною в
приватних (цивільних) правовідносинах.
Держава
може виступати у якості суб'єкта цивільних правовідносин не лише тоді, коли це
прямо передбачено законом. При цьому повинні бути дотримані вимоги про юридичну
рівність суб'єктів цивільного права. Крім того, необхідно враховувати той
фактор, що, вступаючи у цивільні правовідносини, держава не може діяти у
власних інтересах. Метою вступу держави стороною у цивільні правовідносини є
ефективне здійснення нею своїх публічних функцій.
В
юридичній літературі немає єдності щодо визначення характеру правоздатності
держави. Деякі автори вважають, що держава має спеціальну правоздатність, і,
відповідно, може мати лише ті права та нести лише ті обов'язки, що визначені
законом.
Однак
у зв'язку з тим, що держава є носієм публічної влади і повинна діяти в
інтересах усього суспільства, у юридичній літературі цивільну правоздатність
держави називають цільовою. Така позиція видається більш правильною, адже
можливі ситуації, коли держава стає суб'єктом цивільного права у випадках, не
визначених законом. Також варто враховувати і те, що держава здатна самостійно
визначати свій обсяг правоздатності.
При
цьому не повинні порушуватись загальні засади цивільного права, зокрема, засада
юридичної рівності, справедливості і розумності. Однак можна стверджувати, що
останнім часом у цій сфері є певні зловживання з боку держави. Так. відповідно
до ч. 1 ст. 202 ЦК України в редакції від 02.12.2010 р. зміст правочину не може
суперечити законодавству, а також
інтересам держави і суспільства його моральним засадам.
В попередній редакції було зазначено, що зміст правочину не може суперечити
нормам законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У
зв'язку з цим постає питання, чому саме інтереси держави є привілейованими у
захисті? Це держава повинна служити суспільству, а не навпаки. Також виникає
запитання "хто має бути уповноважений вирішувати питання щодо наявності
порушень інтересів держави та суспільства?". Якщо це будуть вирішувати
державні органи, то це є явним порушенням засад цивільного права.
Більш
того, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК, у разі недодержання вимог щодо
відповідності правочину інтересам держави і суспільства усе отримане за
правочином стягується в дохід держави. Фактично ця норма передбачає застосування
конфіскації. Слід зазначити, що наведені норми є свідченням вольового втручання
держави у приватну сферу шляхом створення для себе преференцій, а також
передумов для можливих зловживань.
Крім
держави, у цивільних правовідносинах можуть брати участь територіальні громади і Автономна
Республіка Крим. Названі
утворення діють у цивільних правовідносинах на рівних правах з іншими
учасниками цих відносин. їх участь у цивільних правовідносинах, як і участь у
названих відносинах держави, повинна бути спрямована як на інтереси окремих
громадян, що проживають на певних територіях, так і народу в цілому.
Відповідно
до ст. 140 Конституції України, територіальними громадами є жителі міста,
селища, села чи добровільно об'єднані у сільську громаду жителі кількох сіл.
Такі громади вправі самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах
Конституції і законів України.
Автономна
Республіка Крим (далі - АРК) є невід'ємною складовою частиною України і в межах
повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її
відання. До нормативних актів, що визначають повноваження Республіки є
Конституція Автономної Республіки Крим. АРК має особливий статус, оскільки вона
не визнається територіальною громадою. Крім того, вона не відноситься і до
державних утворень. Виходячи з цього, в юридичній літературі АРК визначають як
автономне утворення, що є специфічним суб'єктом цивільних правовідносин '.
Законодавство України передбачає багато спільних ознак між правовою природою
територіальних громад і АРК. При цьому основна відмінність АРК від
територіальних громад полягає у тому, що вона має більшу автономію як суб'єкт
публічних (зокрема конституційних) правовідносин, а в сфері цивільного права -
розширений обсяг правоздатності.
Автономна
Республіка Крим і територіальні громади є суб'єктами коштів відповідних
бюджетів (Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів), права власності на
майно, яке належить відповідно Автономній Республіці Крим чи територіальним
громадам, суб'єктами відповідних корпоративних та інших прав. Відповідальність
за неправомірні дії органів та посадових осіб АРК чи територіальних громад
покладається відповідно на Автономну Республіку Крим та територіальні громади.
Форми участі держави, Автономної Республіки Крим і
територіальних громад у цивільних правовідносинах
Матеріал по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар