МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ – ОСНОВА НОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ВРЯДУВАННЯ

І. Децентралізація по-шулерськи.

Мантри діючих можновладців про «децентралізацію влади» – це черговий обман з метою укріпити і зберегти діючу централізовану систему.

Пропоновані нинішньою владою «зміни» обмежуються посиленням регіональних (обласних) «еліт» делегуванням їм «зверху» більш широких владних повноважень на їм підвладній території. Посилення влади і «надання» ширшої автономії місцевим «князькам» лише піддасть їм снаги в подальшому пограбуванні народу, залишків державної власності та міжнародних кредитів держави.

При збереженні політичної залежності регіональних еліт від «центру» це зменшить відповідальність центральної влади перед народом і розв’яже руки місцевим «князькам» жорстко придушувати будь-який пóрух людей до волі.

Таке «покращання» – дуже бажане для регіональної «еліти» – людям буде тільки ще гірше.

ІІ, Децентралізація по Конституції.

За ст5 та розділом 11 Конституції України, всі права і повноваження вже «децентралізовані» і належать народу України, але всіма попередніми «керманичами» – свідомо саботовані.

 Для їх реалізації лише слід:

1. Конкретизувати конституційне розмежування повноважень на три управлінські рівні (базовий, обласний, центральний);
 2. На базовому рівні місцевого самоврядування прийняти на референдумах чи загальних зборах (конференціях, зборах довірених представників) Статути Територіальних громад (ТГ), утворених в межах адміністративних територій:
 – міст без поділу на райони,
 – районів міст з районним поділом;
 – сільських районів;
 3. Статути обласних об’єднань ТГ, чи об’єднань ТГ районів міста з поділом на райони;
 4. Радами ТГ затвердити положення про осередки самоврядування міських мікрорайонів (сіл, селищ) утворених депутатами Ради ТГ від мікрорайону (села, селища).
 5. Вибори до місевих рад мають здійснюватися за мажоритарною системою з квотою представництва, передбаченого виборчим законодавством 1972-90 рр.(Правове обгрунтування нижче).

ІІІ. Правове обгрунтування децентралізації

1.Характеристика правового простору держави.

Конституція, на яку ми посилаємося, за Конституційним Договором між Президентом і Верховною радою від 08.06.1995 № 1к/95-ВР (далі: КД) – це лише «узгоджений сторонами текст».

КД, Прикінцеві положення, ІV: …До прийняття нової Конституції Сторони не виноситимуть на всеукраїнський референдум, консультативний референдум та опитування громадської думки інших питань,  крім  прийняття  нової Конституції України, текст якої буде узгоджений Сторонами.

Як бачимо, за КД, «прийняття» Конституції передбачалося через референдум.

За Конституційним договором Стаття 2: Вся повнота влади в Україні належить народові. Народ є єдиним джерелом влади і здійснює  її  як  безпосередньо – шляхом референдумів, так і  через  систему  державних  органів  та органів місцевого самоврядування.
Ніхто не може привласнити право здійснювати державну владу.

Незважаючи на це, за злочинною змовою між Президентом і Верховною Радою «узгодження тексту Конституції» було названо «прийняттям Конституції».Таким чином, було скоєно тяжкий державний злочин привласнення (узурпації) представницькими органами права народу здійснити прийняття Конституції референдумом.

Судячи з положень КД, це було здійснено свідомо:

КД, Прикінцеві положення, ІV: …До прийняття нової Конституції України Сторони суворо дотримуватимуться положень цього Конституційного Договору і діятимуть у повній відповідності до нього.

Сторони усвідомлюють, що невиконання положень цього Конституційного Договору призведе до хаосу  в  суспільному  житті, розвалу  економіки,  виникнення загрози громадянського конфлікту і поставить під сумнів самè існування суверенної демократичної України.

І всі передбачені «Сторонами» негативні наслідки зараз наявні.
Весь період нашої незалежності ми прожили «за законами джунглів».

2. Правовий простір місцевого самоврядування за
        Конституційним Договором.

КД, Стаття 4: Місцеве самоврядування в Україні здійснюється через територіальну самоорганізацію громадян безпосередньо та через органи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування обираються безпосередньо громадянами України, які проживають на території відповідно міста, селища, села.
КД, Стаття 47: Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право територіальних колективів громадян та обраних ними органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати всі питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статті 4; 47 КД насичені супердемократичними положеннями: «САМО-врядування», «САМО-стійно», «САМО-організація», «БЕЗ-посереднього», «ГАРАНТОВАНЕ державою», «ВСІ питання місцевого значення». І вже традиційно додаються обмовки, які реалізацію задекларованих демократичних положень унеможливлюють:

Спочатку декларується, що «всі» питання і тут же – що «в межах Конституції і законів України.»                                                           

 КД, Стаття  48: Формами безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальними колективами громадян є референдуми (в множині!!) та інші способи участі громадян в обговоренні та вирішенні питань, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування.

     До компетенції  органів місцевого самоврядування належать:
     - організація та проведення місцевих референдумів

Але організовувати місцеві референдуми ніхто і не думав.

КД, Стаття 55: До складу сільських, селищних,  міських,  районних
та обласних  Рад  входять  депутати,  загальна  чисельність  яких,
залежно  від  кількості  населення,  що  проживає   на   території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не  може  бути
меншою семи і більшою 75.

Скорочення квот представництва в 8 разів (а з урахуванням неконституційності «партійних списків», які твердо гарантують власникам партій 50% голосів в радах – в 16 разів) просто нищить самоврядування під корінь!!

КД, Стаття 6: Наступні вибори народних депутатів України (до ВР) проводяться  за змішаною  мажоритарно-пропорційною  системою.

Але вже 2006 року вибори і в місцеві ради були здійснені виключно за закритими партійними списками… (100% слуги олігархії).

КД, Стаття 1:…В Україні діє принцип верховенства Права.

Першу статтю КД я переніс в кінець, щоб підвести підсумок, – «верховенство» якого права діє в узурпаторів.

3. Правовий стан власності і управління народною власністю.

Все шулерство в сфері права здійснювалося злочинцями для досягнення гіпермети – заволодіння власністю народу України і закріплення вічного паразитування.

Питання легітимності набуття прав на власність досить глибоко досліджені Ольгою Яремків, Ігорем Гурняком, Римою Білоцерківською, Святославом Грабовським та багатьма іншими правниками і економістами – патріотами України. Тільки об’єднавши всі ці напрацювання, ми можемо створити ясну теорію побудови держави національного солідаризму, сформулювати ясну мету і накреслити шлях до її досягнення.

«Конституція УРСР» 1989р Стаття 11.  Державна власність – спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать  основні  засоби  виробництва  в  промисловості, будівництві  і  сільському   господарстві,  засоби  транспорту   і зв'язку,  банки,  майно  організованих   державою    торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Як бачимо, у «виключній» власності народу те, що дане Богом.
Просто у «власності» – те, що надбано попередніми поколіннями.

К УРСР, Стаття 12.  …Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування.

Не у власність – бо що дане Богом, належить усім і кожному!

ЗУ «Про власність» (м. Київ, 7 лютого 1991 р N 697-XII) 

Стаття 1. Національне багатство України - власність її народу 

1.  Національне багатство України: земля, її надра, повітряний простір, водні  та  інші природні ресурси, що знаходяться в межах території  України, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, основні засоби виробництва у промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті,
зв'язку,  житловий  фонд,  будівлі  та споруди, фінансові ресурси, наукові  досягнення,  …є власністю народу України.

2. Національне багатство  України  забезпечує  право  кожного громадянина на одержання частки з суспільних фондів споживання, на соціальний захист…і т.д.

Звертаю увагу на зміст п.2: Згодившись на приватизацію і легковажно поступившись своєю часткою національного багатства шулерам, ми втратили МАТЕРІАЛЬНІ гарантії державного соціального захисту і стали рабами. І процесс розпродажу продовжується!

Стаття 9. Об'єкти права виключної власності народу України

Земля, її надра, повітряний простір, водні та  інші  природні ресурси її континентального  шельфу  та  виключної  (морської) економічної зони є  об'єктами  права  виключної  власності  народу України.

Стаття 10. Здійснення народом України права виключної власності

1. Народ України як єдине джерело державної влади в республіці має право шляхом референдуму вирішувати питання щодо правового стану природних об'єктів, їх використання та охорони.

2. Народ України здійснює право власності на об'єкти, перелічені в статті 9 цього Закону, через Верховну Раду України, а також через місцеві Ради народних депутатів.

Конституція України Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Звертаю увагу: В Конституції УРСР (Ст.11) природні об’єкти у виключній власності держави; відповідно земля не у власності,
а в користуванні колгоспів (Ст.12). В Законі України «Про власність» 1991р природні об’єкти у виключній власності народу (Ст9).

А тепер звертаю увагу на шулерство: В Конституції України та ст324 ЦК природні об’єкти вже не є виключною власністю народу України, «повітряний простір» замінено на абсурдне «атмосферне повітря» (вітер в полі), виключні права народу привласнили «органи влади» (згідно ст10 ЗУ «про власність» не було референдуму, яким би ми відмовились від своїх виключних прав на користь «органів»); Останнє речення першого абзацу ст13 ПОРОЖНЄ, бо «мèжі» для себе «органи» шулерськи познімали. В законодавстві УРСР межі були і знайшли слабкий відголосок в Декреті КМУ «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 року N 8-92: «збереження, ефективне використання і примноження державної власності»; в Законі України «Про власність» ст10 межею був референдум, а коли Закон переносили в Цивільний Кодекс – по дорозі «референдум» «загубили» натомість з’явився п3 ст326, яка дозволяє управляти держмайном кому передадуть за хабара…

ЦК Стаття 326. п3. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.{Статтю 326 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 185-V від 21.09.2006}

ЦК, Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

А тепер питання: Чи правомірні права власності олігархів? Хто відповідальний за цей конфліктний вузол? Як віднайти спосіб його розвязання, щоб уникнути кривавого конфлікту?

Такий вихід є: це перезаснування держави прийняттям Народної Конституції України на принципах національного солідаризму
з попередніми переговорами представників усіх соціальних груп.

Предметом переговорів може стати проект Народної Конституції України в редакційному варіанті «Асоціації «Хід»», а результатом переговорів – погоджений сторонами текст проекту Конституції, який має бути винесений на референдум з протоколом розбіжностей, де голосування окремих Констант (статей) має здійснюватися на альтернативній основі. Обговорення такого проекту має бути всестороннім і не менше ніж по 10 годин на на кожне питання протоколу розбіжностей.

Володимир Степаненко                                                 13.01.2015р

ТЕМАТИЧНА СТОРІНКА: ПРАВОВІ ПІДСТАВИ ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ ДЕРЖАВИ