Місцеве управління і самоврядування: Республіка Туреччина

Конституція 1982 визначає адміністративну систему Туреччини як централізовану.

В адміністративно -територіальному відношенні Туреччина ділиться на 81 іль (провінцію). Найбільш великі міста (центри провінцій) з населенням понад 1 млн. чол.: Стамбул, Анкара, Ізмір, Бурса, Адана, Конья, Анталья, Антакья, Газіантеп, Шанлі Урфа, Самсун.

Провінції Туреччини: Адана, Адіяман, Афьен, Агри, Аксарай, Амасья, Анкара, Анталья, Ардахан, Артвін, Айдин, Баликесір, Бартин, Батман, Байбурт, Биледжик, Бінгель, Бітліс, Болу, Бурдур, Бурса, Ван, Газіантеп, Гіресун, Гюмюшхане, Денізлі, Діярбакир, Дюздже, Зонгулдак, Мерсін, Ігдір, Іспарта, Істанбул, Ізмір, Йозгат, Кахраманмараш, Карабюк, Караман, Карс, Кастамону, Кайсері, Кіліс, Кириккалє, Киркларелі, Кіршехір, Каджаелі, Конья, Кютахья, Малатья, Маніса, Мардін, Мугла, Муш, Невшехір, Нігде, Орду, Османійе, Різе, Сакра, Самсун, Сіїрт, Синоп, Шанлі, Урфа, Ширнак, Сівас, Текірдаг, Токат, Трабзон, Тунджелі, Ушак, Хаккарі, Хатай, Чанаккале, Чанкири, Едірне, Елязиг, Ерзінджан, Ерзурум, Ескішехір, Ялова.

На чолі кожної провінції стоїть губернатор (вали), який призначається Радою Міністрів зі схвалення Президента. Губернатор є головним представником центрального уряду у своїй провінції і підзвітний безпосередньо міністру внутрішніх справ. У число основних функцій вали входить проведення політичної лінії держави, виконання постанов і рішень уряду.

Конституція наділяє губернатора майже необмеженою владою в разі оголошення надзвичайного стану. Важливою функцією губернатора як представника центральної влади є здійснення нагляду за діяльністю місцевих виборних органів з метою забезпечення ефективності управління на місцевому рівні та захисту інтересів громадян. Міністр внутрішніх справ може зміщувати з посади чиновників місцевого рівня, якщо вони знаходяться під слідством або обвинувачуються у правопорушеннях, пов'язаних з їх службою.

На початку 1995 року Туреччина була розділена на 76 провінцій (vilayetlar). Кожна провінція поділяється в середньому на 8 районів (kazalar), а кожен район, в свою чергу приблизно на 493 округи (bucaklar). Столиці провінцій, районні центри і всі міста з кількістю жителів понад 2000 мають статус муніципалітетів і управляються виборними мерами.

На рівні провінцій центральний уряд відповідає за здійснення національних програм в галузі охорони здоров'я та соціальної допомоги, громадської діяльності, культури та освіти, сільського господарства і тваринництва, економічних питань.

Як глава виконавчої влади провінції і головний представник центрального уряду кожен губернатор організує і перевіряє діяльність інших чиновників, відповідальних за здійснення урядових програм та представляють відповідні міністерства на рівні провінції. Державні цивільні службовці очолюють місцеві установи національного уряду, що займаються питаннями освіти, фінансів, охорони здоров'я та сільського господарства. У кожній провінції ці чиновники утворюють Адміністративну раду провінції (vilayet genel meclisi), яка, під головуванням губернатора, приймає найважливіші адміністративні рішення і, в разі необхідності, призначає дисциплінарні стягнення чиновникам провінції.

Губернатор також очолює Збори провінції і деякі органи, що займаються місцевою торгівлею і промисловістю. Збори провінції, що працюють в тісній співпраці з Адміністративною радою, вибираються на 5 років і збираються щорічно для прийняття бюджету провінції і виборів членів Адміністративної комісії провінції (по одному представнику від кожного району). Адміністративна комісія також очолюється губернатором і збирається раз на тиждень для спільних консультацій. Провінційний бюджет складається із орендних платежів, платежів за послуги, штрафів та 1 % частки національних податкових надходжень. У більшості провінцій головними статтями витрат є сільськогосподарські програми, будівництво іригаційних споруд і шкіл.

Кожен район має свою адміністрацію, що знаходиться у районному центрі. Районна адміністрація складається з голови району (kaymakam), представників центрального уряду і Адміністративної ради району. Голови районів (більше 500 гол. всієї Туреччині) призначаються президентом за поданням міністра внутрішніх справ. Кожен голова району підпорядковується губернатору і стежить за належним виконанням обов'язків урядовцями в своєму районі.

Глави округів (bucak mudur) призначаються міністром внутрішніх справ за поданням губернатора. Їх близько 40 тисяч і вони відповідають за виконання законів у своїх сільських поселеннях. Їм допомагають чиновники, відповідальні за землекористування, статистику життя і смерті, місцеві школи, пошту, телефонний і телеграфний зв'язок.

Муніципальні уряди існують у кожному провінційному і районному центрі, а також у всіх громадах з чисельністю населення понад 2000 осіб. Муніципальні уряди відповідальні за здійснення національних програм в галузі охорони здоров'я та соціальної допомоги, громадської діяльності, освіти і транспорту. Кожен муніципалітет (belediye) очолюється мером (belediye reisi), що обирається громадянами на 5 років. Йому допомагають заступники, директори відповідних відділів. Муніципальні ради, також обираються на 5 років, відрізняються кількісним складом залежно від чисельності населення муніципалітету. Муніципальні ради збираються тричі на рік і приймають рішення щодо бюджету, планів реконструкції, господарських питань, рівня податків і платежів за комунальні послуги. Різноманітні муніципальні комітети, призначувані мером і главами відділів муніципалітету зі свого складу, займаються фінансовими питаннями і приймають рішення з кадрових питань.

Найменшою одиницею місцевого самоврядування є села - поселення з чисельністю населення менше 2000 чоловік. Головною особою, наділеною владними повноваженнями, є староста, який обирається зборами дорослих жителів поселення. Це неформальне зібрання також може приймати рішення, що стосуються безпосередньо даного поселення, і вибирає Раду старійшин, куди входять учителі місцевої школи та голова місцевої релігійної громади - імам. Староста спостерігає за плануванням і здійсненням комунальних проектів та послуг, проводить у життя рішення вищестоящих органів влади, приймає делегації, стежить за дотриманням порядку, збирає податки та головує на цивільних церемоніях. Рада контролює фінанси, викуповує або експропріює землю для будівництва шкіл та інших громадських будівель, приймає рішення про грошові внески громадян та внесок у будівництво доріг та інші заходи щодо поліпшення життя в селі. Рада також розбирає суперечки між жителями і призначає покарання тим, хто завинив перед громадою.

Уряд Туреччини вважає необхідною реформу місцевого самоврядування. Пакет реформ, запропонований урядом, заснований на положеннях Європейської хартії місцевого самоврядування. Головною метою реформ є постановка місцевих органів влади на міцну фінансову основу та надання їм більшої незалежності. Згідно з планами реформи, громадяни будуть платити більше за місцеві послуги, можливо, оплата за освітлення вулиць буде покладена на місцевих жителів. Реформа також покликана спонукати великі муніципалітети і їх більш дрібних сусідів не дублювати повноваження і послуги, а розподілити їх.

Муніципальні вибори 2009

31 березня 2009 в Туреччині пройшли вибори до рад муніципалітетів. Перемогу здобула правляча Партія справедливості і розвитку ( ПСР). Прем'єр -міністр Туреччини та лідер партії Тайіп Ердоган у своєму першому коментарі підсумків виборів заявив, що незадоволений їх результатами. ПСР, за попередніми даними, отримала 39,1% голосів. Однак Ердоган розраховував на більше, а саме на 45-47 %.

ПСР як і раніше володіє абсолютною більшістю в парламенті, але дзвінок тривожний. Спостерігачі відзначають, що на тлі кризи (рекордне безробіття в 14 % і падіння економічного зростання з звичних в останні роки 7 до 3,5 %) партія Ердогана стрімко втрачає популярність і всерйоз ризикує програти на наступних парламентських виборах.

Переклад та редагування: Сергій Філіпенко

http://www.gmu-countries.ru/asia/turkey/mestnoe_samoupravlenie.html