Місцеве самоврядування: Федеративна Республіка Німеччина

Крім класичного поділу влади по горизонталі - на законодавчу, виконавчу і судову, влада в ФРН розділена «по вертикалі» - існують федеральні органи управління, органи управління 16 федеральних земель, органи влади районів

(у ФРН їх представляють великі адміністративно -територіальні одиниці, де проживають до 500 тис. чоловік) і владні структури самоврядних комунальних корпорацій (громад, міст).

 Модель місцевого самоврядування Німеччини, як і модель її політичного устрою в цілому, вважається однією з найефективніших у світі. Місцеве самоврядування Німеччини, вважають експерти, є одним із базових елементів суспільства і держави і успішно справляється з покладеними на нього завданнями.

Місцеве самоврядування в Німеччині - це питання компетенції суб'єкта федерації. Кожна федеральна земля має право вирішувати це питання по -своєму, а федеральний центр не має права втручатися в питання організації місцевого самоврядування. Таким чином, правова база для функціонування місцевого самоврядування - це закони федеральних земель. Єдиний законодавчий акт федерального рівня - це 28 стаття Основного закону, яка говорить, що громада має право на самоврядування, а держава зобов'язана це право надати.

 Незважаючи на широкі законодавчі можливості для різноманітності організації місцевого самоврядування, майже у всіх федеральних землях місцеве самоврядування організовано однаково. Воно здійснюється на рівні окремих громад, поселень, на рівні муніципальних районів. Існує також ряд великих міст, в яких управління самостійне. У німецькій термінології така модель називається дворівневою.

 На місцевому рівні комунальне самоврядування гарантує громадянам право самостійно приймати рішення щодо актуальних питань даної територіальної одиниці. Держава зобов'язана допомагати меншим і нижчестоящим адміністративним утворенням ( землям, районам і громадам), але не може втручатися в їхні внутрішні справи. Держава надає громадам кадровий, організаційний, плановий (будівництво), правотворчий, фінансовий і податковий суверенітет. Фінансова база громад формується за рахунок платежів і податків (з землі, майна, промислів, на автотранспортні засоби, за утримання собак, від розважальних заходів), цільових зборів, разових внесків, федеральних і земельних дотацій, кредитів.

 Громади мають власні та делеговані зверху (у тому числі обов'язкові і добровільні) повноваження. До власних повноважень належать: постачання громадян водою, електроенергією, теплом і газом; каналізація, очищення стічних вод, вивіз сміття; планування території; будівництво та утримання місцевих доріг, лікувальних і освітніх установ, спортивних споруд, будинків престарілих, парків, кладовищ; пожежна охорона; оновлення і утримання місцевого транспорту; розвиток комунального господарства.

 До делегованих повноважень належать такі сфери діяльності, як загальна безпека; питання громадянства (паспортне справа), прописки; запис актів цивільного стану; промисли; будівництво; дорожній рух, реєстрація транспорту та збір податків з нього; проведення виборів; соціальна сфера; робота з молоддю; статистика; охорона пам'яток; лісове та рибне господарство; культура землеробства.

Існує чітке розмежування повноважень між громадою, районом, землею. Так, громади (малі міста) не ведуть обліку пенсіонерів, вчителів, поліцейських і не займаються їх проблемами, бо робота з пенсіонерами - обов'язок району, а робота з вчителями і поліцейськими - обов'язок землі.

До початку 1970-х років у Німеччині було близько 24000 муніципальних утворень. Адміністративна реформа, ініційована в 70 -ті роки, зайняла близько 8-10 років. У результаті реформи залишилося близько 10000 муніципальних утворень. Процес укрупнення громад триває. Передбачається мати всього 7000 муніципальних утворень. Після об'єднання Німеччини в 1990 році перед новими федеральними землями постало завдання проведення реформи місцевого самоврядування, яка зайняла близько 5 років.

 Що стосується структури органів місцевого самоврядування, то німецьку систему місцевого самоврядування характеризує стабільність структурних підрозділів адміністрацій і чиновників. Чиновники всіх рівнів призначаються довічно, структура апаратів мерій та інших органів влади без змін функціонує десятиліттями.  З приходом нового мера або бургомістра можуть мінятися тільки його радник, помічник, секретар, тобто всього 2-3 чиновника.

 Довгий час, до кінця 1999 року, в Німеччині існувала вся палітра теоретично можливих моделей організаційної структури місцевого самоврядування (південно - німецька модель, північно - германська модель, модель магістрату, модель бургомістра, призначуваного радою). Максимально ефективною для Німеччини виявилася південно - німецька модель, при якій бургомістр обирається прямими виборами і одночасно очолює два органи влади - представницький і виконавчий. Попри бурхливі дискусії, в ході якої противники даної моделі не без підстав вказували на збільшується авторитарність влади та приниження значення представницького органу, дана модель на практиці довела свою доцільність та ефективність і до кінця 1999 року стала переважаючою на території всієї Німеччини.

Дана модель забезпечує відсутність розбіжностей між місцевою адміністрацією та депутатами місцевого представницького органу. Депутатський корпус на рівні громад, навіть великих міст вважає себе не самостійною гілкою місцевої влади, а головним підрозділом адміністрації, покликаним встановлювати правила "гри", затверджувати інструкції і положення, приймати бюджет і стежити за його виконанням, особливо його дохідної частини.

Державний нагляд по відношенню до муніципальних утворень здійснюють суб'єкти федерації. Система державного нагляду у цій сфері шліфувалася роками. На сьогоднішній день до 99 % заходів, що вживаються в рамках держнагляду, носить превентивний, а не караючий характер, що, безсумнівно, свідчить як про його розумне і професійне здійснення, так і про ефективність германської системи місцевого самоврядування.

Переклад та редагування: Сергій Філіпенко

http://www.gmu-countries.ru/europa/germany/germ-localgov.html