Загальні засади участі держави, Автономної Республіки
Крим, територіальних громад у цивільних відносинах
Як
зазначено у ч. 2 ст. 2 ЦК учасниками цивільних відносин можуть бути як суб'єкти
приватного так і суб'єкти публічного права.
До
суб'єктів публічного права, зокрема, належать держава Україна, Автономна
Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші
соціально-публічні утворення.
Оскільки
держава та інші соціально-публічні утворення є складними організаціями, що
виконують різні функції (як у галузі публічного, так і у галузі приватного
права), а держава є носієм політичної влади і суверенітету, у цивільному праві
України вони традиційно не визнаються юридичними особами, а кваліфікуються як
особливий вил суб'єктів цивільного права.
У
правових системах деяких країн держава, територіальні громади, інші
соціально-публічні утворення визнаються юридичними особами публічного права, і
відносяться до так званих особливих суб'єктів. Такі ідеї були позначені і
національним українським цивільним законодавством. Наприклад, ст. З Закону
України від 16 квітня 1991 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність"
передбачає, що Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в
особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у
зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у
господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.
Аналогічний підхід пропонувався у деяких "проміжних" проектах ЦК, але
переважили традиційні погляди.
Як
і всі суб'єкти цивільного права, держава та інші соціально-публічні утворення
мають цивільну правосуб'єктність, котра охоплює їхню цивільну правоздатність та
цивільну дієздатність.
Разом
з тим правосуб'єктність суб'єктів публічного права нерідко має прояви, не
властиві правоздатності фізичних і юридичних осіб. Наприклад, держава може
успадковувати майно на підставі заповіту. Отже, вона, начебто, має тестаментну
здатність. Разом з тим держава не може передавати своє майно у спадщину ні
безпосередньо, ні опосередковано, тобто, не виступає як повноцінний учасник
спадкових правовідносин.
Особливості
цивільної правоздатності держави пов'язані з тим, що вона є головним суб'єктом
публічного права, носієм публічної влади. Вона сама регулює різні, у тому числі
й цивільні, відносини, встановлюючи загальнообов'язкові правила поведінки
суб'єктів та порядок розгляду спорів за їх участю, визначає і власну цивільну
правосуб'єктність, її зміст і межі. Разом з тим, беручи участь у цивільних
відносинах, держава має дотримуватися нею ж встановлених правил. Вона не має
права використовувати свої владні повноваження для довільної зміни
цивільно-правових норм в своїх інтересах або нав'язувати свою волю контрагентам
у конкретних цивільних відносинах.
Відповідно
до ст. 5 Конституції носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є
народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та
органи місцевого самоврядування. Отже, Верховна Рада України, приймаючи цей
нормативно-правовий акт, передбачає існування ряду органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, наділяючи їх відповідною правосуб'єктністю,
яка у цивільних правовідносинах визначається як правосуб'єктність юридичної
особи публічного права.
Як
суб'єкти цивільного права, держава та інші соціально-публічні утворення мають
такий самий правовий статус, що й інші учасники цивільних правовідносин, і так
само відповідають за порушення або невиконання своїх зобов'язань, як і інші
суб'єкти цивільного права. Тобто, вони діють у цивільних відносинах на рівних
правах з іншими учасниками цих відносин (ст.ст. 167-169 ЦК).
Цивільна
правосуб'єктність держави та інших соціально-публічних утворень зумовлена
наявністю у них відповідних властивостей, що забезпечують реалізацію цивільної
правосуб'єктності.
Зокрема,
держава має своє відокремлене майно, що складається з тієї частини державного
майна, яка не закріплена за окремими юридичними особами публічного права.
Насамперед, це майно державного казначейства, що входить до складу державного
бюджету. Майно казначейства є матеріальною базою самостійної участі держави у
цивільних правовідносинах.
Крім
того, держава самостійно виступає в цивільному обігу через свої органи.
Причому, ці органи або взагалі не мають прав юридичної особи, або, будучи
такими, в цих правовідносинах не користуються правами юридичної особи. Дії цих
органів вважаються діями самої держави. Наприклад, таким чином держава діє
через Кабінет Міністрів України. Бюджетними коштами розпоряджаються фінансові
органи, тому саме вони частіше за все виступають як особи, уповноважені для
участі у цивільних правовідносинах від імені держави, зокрема, при випуску
державних позик, наданні кредитів тощо.
Держава
бере участь у цивільних правовідносинах не як єдине ціле, а як сукупність
суб'єктів різних рівнів. Всі вони незалежні один від одного і виступають як
самостійні учасники цивільно-правових відносин. У цивільно-правових відносинах
як "держава" беруть участь дві категорії суб'єктів:
-
держава Україна,
-
Автономна Республіка Крим.
Що
стосується територіальних громад, то у цивільних відносинах вони виступають не
від імені держави, а як об'єднання громадян за місцем проживання, що є
соціальними утвореннями публічно-правового характеру.
Матеріали по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар