ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА – ВИХІД З ДЕМОГРАФІЧНОГО ПІКЕ

Напередодні відзначення чергової роковини Голодомору-геноциду української нації 1932-33 рр.., хотілося б більш прискіпливо зазирнути в сьогодення новітньої історії.

З початком бойових дій – відкритої стадії знищення українців, торішні статистичні дані ООН про 80% громадян України, що знаходяться або на межі, або за межею бідності вже не актуальні. Так само, як і дані останнього перепису населення, де відповідно 78,8% громадян ідентифікували себе українцями. Війна і жахливий економічний стан швидше всього суттєво збільшили перший показник і зменшили другий.

Пазли реальної статистичної ситуації можна буде зібрати не раніше закінчення бойових дій в України (перепис відтерміновано з 2011 на 2016 р.), коли стане зрозумілим той черговий демографічний збиток, який, в чергове, нам імпортував «старший брат».

У 2012 році населення України скоротилося на 80,6 тисяч осіб. Це в той час, коли міграційний приріст у 2012-му був зафіксований у розмірі 61,8 тисяч осіб (в’їхали – 76,4 тис. осіб, а виїхали – 14,5 тис. осіб).  Дані Держстату за січень-грудень 2013 року повідомляють про природне скорочення на 158,7 тисяч осіб (народжених – 503,7 тис., померлих – 662,4 тис.) і загальне скорочення населеня на 126,8 тисяч осіб (дані зменшуються за рахунок міграційного приросту майже на 31,9 тис. осіб: прибулих – 54,1 тис., вибулих – 22,2 тис.). На 1 вересня 2014 року чисельність наявного (?) населення України становила 42 млн. 977,4 тис. осіб (це вже з урахуванням анексованого Криму).

За оцінкою Світового банку 6,5 млн. осіб виїхали з України у пошуках кращої долі, тим самим поставив її на п’яту сходинку у світовому рейтингу країн-постачальників мігрантів. Україна втрачає не тільки різноробочих, а й висококваліфікованих спеціалістів. А в демографічному звіті ООн зазначено, що в Україні зафіксовано найнижчий в світі природний приріст населення.

Українська нація вимирає під «оплиски» міграційного (і нелегального також) приросту. Додайте до цього угоду про реадмісію між ЄС і Україною (15.01.2008 після співу колядок, спікер ВР Арсеній Яценюк «протягує» угоду) відповідно до якої остання перетворюється на «санаторій-відстійник» для всієї європейської нелегальщини.

На моє глибоке переконання, ці дані - яскраве свідчення  новітньої форми прихованого чергового геноциду української нації. Хтось, ну дуже зацікавлений звільнити цей географічний рай (Україну) від аборигенів (українців).

Впевнений, багато хто з читачів чув вислів: «навіщо плодити злидні». Це чергова ідеологічно-інформаційна отрута імпортована в свідомість українців ззовні.

Сьогодні, в чергове, ляльки своїх кремлівських ляльководів спробують переписати ту найкращу (пам’ятаєте, як вони голосили) Конституцію не тільки в Європі, а й у Світі, замість того, щоб спробувати її виконувати. Венеціанська комісія вже дорікає теперішньому керманичу країни у відсутності широкого інформування громадськості і загального обговорення змін до Статей чинної Конституції.

При відсутності достовірної інформації мають місце підозри і домисли, що народні «рейхсформатори» спробують внести зміни з неоднозначним трактуванням конкретних положень.

Сьогодні вже готова «Дорожня карта реформ» для Верховної ради VIII скликання в якій, поміж іншої мішури «рейхформ», є реформа місцевого самоврядування та децентралізації влади. Поки що «благі» наміри «рейхсформаторів» приховані за законопроектами (я нарахував 10), які ще треба протягнути через ВР, але треба враховувати зобов’язання і обіцянки передвиборчих домовленостей ляльководів. Протягнуть!

Повертаючись до жебраків, злиднів і змін до Конституції, хотілося б певний проміжок часу (до внесення змін) пожити відповідно до положень чинної Конституції, а саме:

Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, є об’єктами права власності Українського народу.

Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади, що дає можливість громадянам самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Більш ніж впевнений, що у випадку чіткого дотримання і виконання існуючого Головного документу країни (Конституції) в Україні не було б не жебраків, не злиднів, не олігархів, не демографічної катастрофи. Адже матері, народжували б на світ Божий не рабів, а гордих господарів своєї Землі з відповідною майновою часткою з моменту народження.

Сергій Філіпенко, 15 листопада 2014 року