- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 13 травня 2014 р.

Адміністративний поділ Польщі

Адміністративний поділ Польщі такий: країна ділиться на воєводства (wojewodztwo), воєводства – на повіти (powiat), повіти – на гміни (gmina).


У 1999 році введено новий адміністративний поділ. Тепер в Польщі 16 воєводств, близько 300 повітів, і 2489 гмін. Попередня адміністративна реформа була проведена 1 червня 1975 року, тоді країна ділилася на воєводства (49) і гміни.


Гміна

Це початкова і найважливіша одиниця адміністративної влади.
Керівництво гміни становлять: рада гміни, яка обирається у загальних виборах місцевого самоврядування, а також правління, що обирається радою гміни і здійснює виконавчу владу в гміні.
У сільських гмінах голова називається вуйт (wo’jt), в невеликих містечках – бурмістр (burmistrz), а у великих – президент (prezydent).


У питання гміни входять, зокрема: початкові школи, дитячі садки, бібліотеки, будинки культури, місцевий транспорт, дороги, управління ринками, охорона здоров’я.
Гміна відповідає за порядок і безпеку на своїй території, в її віданні перебувають дороги місцевого значення, організація комунального господарства, і т.д. В результаті останньої реформи тепер до компетенції гміни входять також фінансові кошти.


Повіт

У сферу обов’язків повітів включені всі локальні питання, що виходять за межі гміни. Зокрема: охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека та захист від повеней, попередження стихійних лих і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво та утримання міжгмінних доріг.
Повітові можуть делегуватися права воєводств у тих питаннях, які можуть вирішуватися на місці.


Гміна і повят вирішують всі адміністративні питання їх жителів. Таким чином громадяни позбавляються від необхідності їздити до воєводського центру для вирішення адміністративних проблем.
Повіт має окремий бюджет, а його доходи не залежать від доходів гмін.


Повіт не здійснює нагляд за діяльністю гмін, не може відбирати їх права і втручатися в їх фінансове управління. Фінансово автономний повіт може проводити власну бюджетну політику.
Рада Повіту обирається на виборах самоврядування.
Повіти робляться на стільки малими, що б вся їхня діяльність могла знаходитися під контролем виборців. Начальником ради управління є староста.


Воєводство


Воєводське самоврядування визначає політику регіону. Тобто займається питаннями, які не можуть бути вирішені на рівні повіту. Це, насамперед: рівномірний розвиток економіки (господарства), використання нововведень регіональних ринків, раціональна освітня політика до рівня університету, створення привабливих умов для інвесторів (особливо враховуючи вступ в перспективі до Європейського Союзу).
Головним показником діяльності воєводства є ефективність управління, найкраще використання регіонального потенціалу. Нові воєводства повинні бути як можна більші (мінімум – кілька мільйонів жителів), володіти великим економічним і організаційним потенціалом, а також науковим потенціалом, особливо в питаннях інновацій (вищі школи та науково-прикладні інститути), володіти культурним і творчим потенціалом.


Для довідки: Спочатку пропонувалося розбити країну на 12 воєводств, але згодом за основу був прийнятий план 1975 року (17 воєводств). І в результаті реформи 1999 року з 49 воєводств у Польщі залишилося 16; багато великих міста втратили статус воєводських столиць.
На чолі воєводського сейму, обраного на виборах самоврядування, стоїть маршал. Представником державної влади у воєводстві є воєвода, що знаходиться на сторожі державних інтересів.


Детальніше про Воєводства Польщі

Історія адміністративного поділу в Польщі


У 1946 році відбувся перший післявоєнний адміністративний розділ, виникло 14 воєводств (wojewodstwo) і 2 великі міста (як самостійні одиниці): Варшава – столиця держави, і Лодзь. Воєводства ділилися на 299 повітів (powiat), у тому числі 29 міських. Повіти ділилися на гміни (gmina), яких було понад 3000.


Найбільшим стало Познанське воєводство (poznanskie) – 39,2 тис.кв.км, а найменшим – Гданське (gdanskie) – 10,7 тис.кв.км. Більше всього жителів налічувало Шльонське (Сілезьке) (slaskie) – 2,823 млн. чол., а найменше – Ольштинське (olsztynskie) – 352 тис.чол.
У 1950 році виникло 3 нових воєводства з центрами в Кошаліні (Koszalin), Зеленій Гурі (Zielona Gora) і Ополе (Opole).
Цей адміністративний поділ зберігся практично без змін до 31 травня 1975 року. З 1 червня ліквідовувалися повіти і адміністративна структура змінювалася з триступеневої на двоступеневу.


Було утворено 49 воєводств, у тому числі 3 в агломераціях: у Варшаві (Warszawa), Лодзі (Lodz) та Кракові (Krakow). Мінімальними адміністративними одиницями стали 2345 гмін і 814 міст, і навіть окремі райони деяких великих міст.
З 1 січня 1999 року набув чинності новий триступеневий адміністративно-територіальний поділ, що опирається знову на воєводства, повіти і гміни.
На кінець грудня 1999 року в Польщі проживало близько 38 млн. 654 тис. осіб. Середня щільність населення становить 124 людини на 1 кв. км.


Немає коментарів:

Дописати коментар

- КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Стаття 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. -
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 19. Конституції України -

НАЙЦІКАВІШЕ В БЛОЗІ